Улюч

Улюч () — прадавнє українське село на Закерзонні в гміні Дидня, Березівський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща.Studia historyczne, t. 12. 1969, str. 178. Водойма — річка Сян.

Назва У 1977—1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв село називалося Лонка ().

Історія

Село існувало ще у давньоруські часи.Fastnacht A. Osadnictwo ziemi sanockiej w latach 1340- 1650, Wrocław 1962 Вперше згадується в пам'ятках за 1373 рікFr. Persowski. Studia nad pograniczem polsko-ruskim w X—XVI wieku. 1962.. Село розташовувалось у Сяноцькій землі Руського воєводства. Воно належало до самбірської економії Королівщини та було центром ключа, до якого належали села Добра і Гломча. Біля оборонної мурованої церкви св. Миколи існував василіанський монастир, після ліквідації якого 1744 майно ченців перенесли до монастиря василіан у Добромилі.

З 1783 року село входило до Сяноцького округу Королівства Галичини та Володимирії Австро-УгорщиниЦентральний державний історичний архів України (Львів), Фонд 124.

За переписом 1882 року в селі жило 1342 українці, 98 поляків, 181 німець і єврей.

На початок Другої світової війни з 2040 населення села українці-грекокатолики становили 1620, латинники — 20, поляки — 200 (переважна частина вживала українську мову), євреї — 200Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 3, 115 — Вісбаден, 1983. — 205 с.. У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова вона належала до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село Улюч в ході утворення Дрогобицької області включене до Добромильського повітуУказ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» . Територія ввійшла до складу утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич) і утвореного 17.01.1940 Бірчанського району (районний центр — Бірча)Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська знову заволоділи цією територією і розпочали примусову мобілізацію. В березні 1945 року територія віддана Польщі.

У селі стаціонував підрозділ УПА під командуванням Михайла Дуди, псевдо Громенко. 12 січня 1946 на село напало 3000 солдат ВП, які спалили 2 господарства, 2 млини і заарештувало 40 чоловіків. 21 березня 1946 у селі у засідку підрозділу Бурлаки попав загін ВП, що пацифікував українські села і який втратив 14 вояків вбитими. 29 травня 1946 село атакувало ВП, яке спалило 300 господ і вбило 6 селян. Після цього біля тисячі селян вивезли на терени УРСР. 27 червня дві сотні УПА атакували підрозділ ВП, який у відповідь наступного дня спалив 33 будинки і вбив 6 селян. Підрозділи УПА перебували у селі ще у вересні 1946 року. 28 квітня 1947 року 550 селян вивезли в ході акції «Вісла» на понімецькі землі.Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 437. З давньої забудови села залишився один будинок і церква Вознесіння Господнього, яку відреставрували 1957 року, церква входить до маршруту Шлях дерев'яної архітектури Підкарпатського воєводства. Нова церква св. Миколи була розібрана у 1950-х роках.

Сьогодення Сьогодні у селі проживає 150 осіб, для яких у 2001 році збудували філіальний костел Матері Божої Фатімської.

Народились

Михайло Вербицький — автор музики гімну України «Ще не вмерла Україна». Іван Могильницький — провісник національного відродження в Галичині. Солтикевич Роман Орестович (1909—1976) — засновник хору «Дніпро» в Едмонтоні, Канада.

Примітки

Посилання «звертаємося до всіх підтримати нашу ініціативу другого етапу розкопок.» Михайло Вербицький Apokryf Ruski