Шунантуніч (Xunantunich, ) — пам'ятка культури мая руїни міста мая, знайдені на території Белізу, у селі Сан-Хосе-Суккотц (за 35 км від Бельмопана), неподалік від міста Сан-Ігнасіо в окрузі Кайо на заході сучасного Белізу, біля річки Мопан.
Розташування Місто, розташоване на штучно вирівняному пагорбі, слугувало церемоніальним центром. Назва Шунантуніч — сучасне, в перекладі з мови місцевих жителів воно означає кам'яна жінка. Це загадковий персонаж місцевого фольклору — привид невідомої жінки в білих одежах, що розвиваються, і з палаючими червоними очима. Зазвичай її бачать перед пірамідою Ель-Кастильйо, кам'яна жінка повільно піднімається по її сходах і зникає в кам'яній стіні. Найбільш відома споруда у місті — піраміда Ель-Кастильйо, поруч з нею розташовані інші палаци.
Історія Тривалий час вважалося, що Шунантуніч був великим церемоніальним центром мая або у першій половині ІХ століття він на короткий час навіть став резиденцією Са'альських царів. Проте дослідження 2010-х років дозволити вченим зробити висновок, що в Шунантунічі правила окрема династія зі своїм особливим «емблемним ієрогліфом», союзна Са'алю чи залежна від нього.
Шунантуніч процвітав у VI—VIII століттях нашої ери. До наших днів дійшли лише напівприховані рослинністю руїни навколо площі А-1, над якими височіє піраміда Ель-Кастильйо (загальна висота близько 40 м, V ст.). За оцінками археологів у Шунантуніч проживало не більше 10 тисяч осіб.
Існують свідчення того, що у 900-му році регіон сильно постраждав від землетрусу, після чого мешканці стали поступово залишати місто. Незабаром місто зовсім спорожніло, простоявши в такому вигляді багато століть. На початку двадцятого століття тут з'явилися перші археологи.
Опис Місто збудоване навколо головної площі, біля якої сконцентровані основні храми-піраміди і палаци, а також навколо трохи менших, у тому числі одна для гри в м'яч. Багато з будівель Шунантуніч досі приховані джунглями або майже повністю знаходяться під землею. Центральна частина Шунантуніча займає близько 2,6 квадратних кілометрів і включає 6 площ, навколо яких розташовано 25 палаців і храмів. На деяких з будівель виявлено вапняні фасади з рельєфами.
Шунантуніч займав природно укріплену позицію на пагорбі річкового берега. Його розквіт припадає на кінець VIII — середину ІХ ст. Як важливий центр він існував з кінця VII ст., коли було споруджено ядро Групи «А», яке імітувало Групу «В» у Наранхо. Розвиток тривав ціле VIII ст. У результаті ядро поселення складалося з трьох груп — «А», «В» і «С», оточених поселенням середніх розмірів. Над усім містом височить 39-метрова піраміда А-6 «Ель-Кастильйо», друга за величиною доколумбова архітектурна пам'ятка у Белізі після храму в місті Караколь, з двоповерховою спорудою на вершині, на фризі якої, зображені різні міфологічні символи, фігури божеств та людей (очевидно, предків). Царською резиденцією був ансамбль з чотирьох палаців (А-10-А-13) у північній частині ядра; Будівля А-13 виглядає як палац для прийому гостей. Зі сходу з ними пов'язана невелика «патіо-група» і дві тераси, де було знайдено багато побутового сміття. Мабуть, тут жили слуги. Групи «В» і «С» належали міській знаті, остання була з'єднана з ядром сакбе, кінець якого був позначений гладкою стелою. Цікаво, що монументальне будівництво спершу почалося саме в Групі «С» наприкінці VI ст. і лише потім змістилося в «А» 1. Імовірно, це був центр важливої сільської громади, яка згодом виросла в невелике місто.
На 2016 рік знайдено кілька різьблених монументів — 3 стели, 1 вівтар, 4 панелі (деякі в частинах). Перша стела в Шунантуніч була споруджена в 820 році (стела 8) — відразу ж після скорочення політичної активності в Наранхо.
Історія досліджень Його руїни відкрито у 1891 році. Перші дослідження Шунантуніча в наш час провів Томас Ганн в 1894 і 1895 роках. В період з 1930 по 1990-ті рр. тут неодноразово проводилися розкопки.
Із 2015 року тут веде розкопки команда проекту Археологічного обстеження долини Белізу під керівництвом Х. Аве.
Галерея
Джерела Helmke C., Awe J., Grube N. The Carved Monuments and Inscriptions of Xunantunich: Implications for Terminal Classic Sociopolitical Relationships in the Belize Valley // Classic Maya Provincial Politics: Xunantunich and Its Hinterlands / Ed. by L. LeCount and J. Yaeger. — Tucson: The University of Arizona Press, 2010. — P. 98, 107—110. Helmke C., Awe J. Death Becomes Her: An Analysis of Panel 3, Xunantunich, Belize // The PARI Journal. — 2016. — Vol. 16, No. 4. — P. 3-5. Helmke C., Awe J. Sharper than a Serpent's Tooth: A Tale of the Snakehead Dynasty as Recounted on Xunantunich Panel 4 // The PARI Journal. — 2016. — Vol. 17, No. 2. — P. 4-7.
Посилання Xunantunich on bvar.org Xunantunich bei guidetobelize.info Xunantunich bei Belizereport.com Xunantunich Археологічні пам'ятки мая в Белізі Археологія Шунантуніча Фонд щодо поліпшення становища мезоамериканских Дослідження, Inc. Мапа мезоамериканских стародавніх пам'ятників у Белізі Коротка історія та сучасний стан Шунантуніча