Ог'єн Трінлей Дордже — духовний очільник школи Карма Каг'ю тибетського буддизму.
Сімнадцятий г'ялванг Кармапа провадить широку діяльність, якою Кармапи традиційно займалися протягом багатьох століть.
Біографія
«Той, хто приносить щастя»
Ог'єн Трінлей Дордже народився 26 червня 1985 року у місцевості Лхаток провінції Кхам у Східному Тибеті. Його батьки, мати Лога та батько Дондруп були кочівниками, що пересувались по плоскогір'ю у пошуках пасовиськ разом зі своїми яками та іншими родинами. Щороку ця група, що нараховувала близько ста осіб, жила протягом дев'яти місяців у традиційних чорних наметах, зроблених із шерсті яків, та проводила три місяці у кам'яних будинках із дахами-терасами.
Першою дитиною Дондрупа та Логи був хлопчик, за яким народилося ще шестеро дівчат. Бажаючи мати ще одного сина, вони звернулися до Амдо Палдена, настоятеля монастиря Карлек лінії Друкпа Каг'ю, що знаходився недалеко від їхнього селища. Він із готовністю підтримав батьків у їхніх молитвах та попросив, щоб вони віддали хлопчика, коли той народиться, під його опіку.
Вагітність Логи була відмічена кількома знаменнями: вона бачила сон про трьох білих журавлів, що подарували їй йогурт — знак добра та чистоти, та повідомили про те, що їх послав Падмасамбхава. У іншому сні, вона бачила, як у її серці виникли веселки та стали виходити назовні, тоді як на дворі, над їхнім наметом, ще більше веселок сформували купол над традиційними тибетськими символами доброї вдачі.
Немовля народилося на сході сонця за особливо легких пологів. Саме у момент народження, зозуля, що є дуже рідкісним птахом у цій місцевості, сіла на вершечок родинного намету та почала кувати. Відразу після народження, протягом двох годин по всій долині розносилось звучання морських мушель, однак неможливо було зрозуміти звідки походив цей звук. Сестри Кармапи пам'ятають, що всередині намету здавалося, що музика звучить ззовні, тоді як назовні задавалося, що вона походить із середини. Того дня навколо сонця з'явилося райдужне коло, що у Тибеті вважається особливим добрим знаменням.
Сотні кочівників спостерігали події, які були передбачені багато років до того Шістнадцятим г'ялвангом Кармапою, що написав у своєму заповіті: «Народжений із чудесним далекосяжним звуком того, що є білим, він той, хто є відомий під іменем Кармапа».
Роками пізніше, західна знімальна група проїхала по всьому району, беручи інтерв'ю у різних таборах кочівників про ці незвичайні події. Всі опитані люди відповідали одне й те саме: вони всі чули ні на що не схожу небесну музику.
Дитинство Кармапи було відмічено низкою дивовижних подій. Наприклад, через три дні після свого народження він покликав мати, промовивши «ама», що значить мама тибетською. З самого раннього віку хлопчик проявляв здатність визначати, де кочівники мають шукати загублених тварин. Його родина згадує, що маленький Кармапа дуже полюбляв будувати храми з камінців та землі, та очолювати уявні монастирські церемонії із читання молитов, особливо тих, що були присвячені Падмасамбхаві. Він заохочував своїх маленьких друзів брати в них участь, кажучи, що вони всі є ламами.
Якось батько маленького Кармапи під час подорожі потрапив у снігову завірюху. Його машина перевернулася з вантажем дров. В той самий момент хлопчик, що грався зі своїми сестрами у родинному наметі, раптово завмер та вигукнув, що їхній батько впав, однак за якийсь час повідомив, що з ним усе було гаразд. Після повернення батько оповів деталі пригоди, з якої він вийшов неушкодженим.
Коли маленькому Кармапі виповнилося чотири роки, Амдо Палден нагадав батькам про їхню обіцянку віддати хлопчика під його опіку. Він особисто наглядав за маленьким Кармапою у своєму монастирі Карлек. Протягом наступних трьох років Кармапа отримував особливе навчання, таке, яке одержують тулку, хоча він сам ще не був розпізнаний як тулку. Маленький Кармапа щомісяця проводив вісім-десять днів у монастирі, а решту часу жив зі своєю родиною.
Для кочівної родини Кармапи середина травня означала час, коли необхідно було перебиратися на літні пасовиська. Весною 1992 року, у віці семи років, маленький Кармапа попросив свою родину переїхати на нові пасовиська на місяць раніше, ніж звичайно. Дондруп та Лога погодились, і табір було перенесено до району Багор. Їхній ранній переїзд дозволив посланцям із Цурпху, що розшукували маленького Кармапу, легко знайти його родину, слідуючи вказівкам, що містились у заповіді Шістнадцятого г'ялванга Кармапи.
Заповіт Шістнадцятого г'ялванга Кармапи
Хоча більшість попередніх інкарнації Кармап залишали заповіт, що містив вказівки щодо їхнього наступного народження, коли Шістнадцятий г'ялванг Кармапа помер у 1981 році, його заповіт ніхто не міг знайти. Протягом дев'яти років велися пошуки з надією знайти вказівку на те, де шукати його наступника. Дванадцятий Тай Сітупа, один з найближчих учнів Шістнадцятого Кармапи, так згадує про те, як його вчитель, безпосередньо не кажучи про це, дав йому заповіт під час їхнього спільного перебування у Калькутті незадовго до своєї смерті: «[...] він дав мені захисний амулет і сказав: „Це дуже важливий захист“. Він не сказав: „Відкрий його у майбутньому“, або „Він тобі знадобиться“. Він просто додав: „Це буде дуже корисним для тебе“. Я думав, це був просто захисний амулет. [...] і я носив його на шиї на золотому ланцюжку».
Тай Сітупа носив амулет до кінця 1990 року доки одного разу під час усамітненої практики не відчув раптове бажання відкрити його. Усередині він знайшов конверт із написом, зробленим рукою Шістнадцятого г'ялванга Кармапи: «Відкрити у рік Залізного коня», що у точності відповідало року, у який Тай Сітупа вирішив його відкрити. У листі зазначалося: «О диво! Самореалізація — це безперервне блаженство. У Дхармадхату немає ані центру, ані периферії. На півночі звідси, на сході [землі] Снігів, (1) Лежить країна, де сам по собі лунає божественний грім. (2) У гарному місці кочівників, [відміченому] знаком „того, що виповнює усі бажання“ (3), Методом є Дондруп, а мудрістю — Лолага (4). [Народжений] у рік того, що використовується для землі (5) Із дивовижним та далекосяжним звуком того, що є білим (6), Він — той, хто є відомий як Кармапа. Під опікою володаря Доньйо Друбпи (7), Безсторонній, він є всепроникним. Ані близький до одних, ані далекий для інших, Він є захисником усіх істот: Сонце вчення Будди, що приносить добробут іншим, сяє повсякчас». Пронумеровані рядки можуть бути витлумачені таким чином:
Сімнадцятий г'ялванг Кармапа народився у Кхамі, Східному Тибеті. Місце народження Кармапи називається «Лхаток» — «Божественний грім». «Те, що виповнює усі бажання» означає «корову, що виповнює усі бажання», вираз, що зустрічається у буддійських текстах. Спільнота кочівників, в якій народився Кармапа, мала назву «Багор», де «Ба» означає «корова». Тут Шістнадцятий г'ялванг Кармапа ясно називає імена своїх майбутніх батьків. У буддійських текстах метод та мудрість співвідносяться із чоловічім та жіночим началом. Бик зазвичай використовується для обробки землі. Рік народження Кармапи — це рік Дерев'яного бика. Це стосується звуку морської мушлі, який незабаром після народження Кармапи, чудесним чином звучав в небі. Доньйо Друбпа (санскр. Амогасидхи) є одним із п'яти Дхьяні Будд, що представляє родину активності — карму. Доньйо також вказує на Дванадцятого Тай Сітупу, що носить ім'я Доньйо Ньїнже, передбачаючи, що він стане корінним вчителем Сімнадцятого г'ялванга Кармапи .
У 1992 році Дванадцятий Тай Сіту Рінпоче та Дванадцятий г'ялцаб Рінпоче надіслали копію заповіту Друпону Дечену Рінпоче, настоятелю монастиря Цурпху — резиденції Кармапи у Центральному Тибеті, з пропозицією організувати пошукову групу, щоби віднайти місце народження Сімнадцятого г'ялванга Кармапи. У травні посланці з Цурпху вирушили до Кхаму у пошуках маленького Кармапи.
18 травня вони дісталися до монастиря Карлек. Повідомивши, що вони з Цурпху, посланці запитали, як дістатися до району Багор, щоби відвідати родичку Логу. Вони зустрілися з Єше Рабселом, старшим братом Дордже, який швидко вирушив додому, щоби повідомити своїх батьків, про делегацію. Почувши ці новини, маленький хлопчик підскочив і почав радісно танцювати. Того ранку, ще до того, як приїхав його брат, він підготував маленький пакунок, кажучи матері, що він їде, аби знайти свій монастир. Потім він вказав на захід, щоби показати в якому керунку він знаходився.
Новина швидко рознеслася по Тибету, Індії та усьому світу. Чотирнадцятий Далай-лама повідомив, що бачив важливий сон, що стосувався перевтілення Кармапи: «Я бачив сон про місцевість, де народилася теперішня інкарнація. Там були камені та луки. Вона виглядала, як верховина з гарними потоками, що була обернена до півдня. Це — головна картина. Потім хтось, якесь джерело без форми, сказало мені: „Це місце, де народився Кармапа“.
Очільники двох інших ліній — Сакья Трізін, голова школи Сак'я, та Мінлінг Трінчен, голова школи Ньїнгма, а також багато інших майстрів підтвердили правильність вибору та склали молитви для довголіття дитини. Його Святість Чотирнадцятий Далай Лама офіційно визнав хлопчика як Сімнадцятого г'ялванга Кармапи.
Повернення до Цурпху
10 червня 1992 року Кармапа залишив монастир Карлек, щоби повернутися до монастиря Цурпху і на усьому шляху прямування каравану тисячі людей радісно його вітали.
Прибуття Кармапи до Цурпху було надзвичайно урочистим. За кількасот метрів перед входом до монастиря, маленького Кармапу, вбраного у жовту парчу, червоний шовк та традиційний широкополий золотий капелюх, всадовили на прикрашеного білого коня. Тисячі тибетців прибули, аби вшанувати повернення Кармапи. Присутність маленького Кармапи вражала серйозністю та силою проникливого недитячого погляду. Сидячі на троні, що був встановлений перед входом у храм, він дивився традиційні ламські танці та невтомно приймав від прочан білі ритуальні шарфи, як того вимагав звичай. 12 серпня у Лхасі в храмі Джонанг, напроти Джово — найбільш шанованої статуї Будди в Тибеті, відбулася церемонія посвяти Кармапи у ченці-послушники.
Сама церемонія зведення на трон відбулася 21 вересня у монастирі Цурпху. Долина Толунг, де знаходиться монастир, зночі була занесена снігом, що було трактовано як добре знамення.
Більш ніж чотирьомстам ламам з двадцяти семи країн світу дозволили приїхати до Тибету, щоби взяти участь у церемонії возведення на трон. Серед них — двом регентам г'ялванга Кармапи — Тай Сіту Рінпоче та Г'ялцабу Рінпоче, а також одному з найшановніших вчених школи Карма Каг'ю — Трангу Рінпоче та ретритному майстру — Бокару Рінпоче. Також були присутні буддисти з країн Заходу. Церемонія відбулася в головному храмі, що був прикрашений усіма кольорами веселки.
Китайський уряд дав офіційний дозвіл на проведення святкувань та трансляцію церемонії по національному та регіональним каналам телебачення. Представники уряду, серед яких міністр з релігійних справ та посадовці із Лхаси, були присутніми на всіх заходах. Міністр вручив Кармапі лист, завірений офіційною печаткою Уряду Китаю, в якому проголошувалось визнання Сімнадцятого Кармапи урядом на знак відданості свободі віросповідання.
Після невеликої перерви, розпочалася традиційна церемонія зведення на трон під проводом Тай Сіту Рінпоче та г'ялцаба Рінпоче. Кармапа у маленькій чорній короні, що має назву „Корона активності“, був посаджений на великий трон. Тай Сітупа — хранитель заповіту Шістнадцятого г'ялванга Кармапи, вручив його копію Сімнадцятому Кармапі разом із копіями листів визнання від Далай Лами та його оракула з монастиря Нечунг. Для завершення головної частини цієї величної церемонії, Тай Сітупа вручив Кармапі традиційні подарунки та провів для нього церемонію довгого життя.
Святкування тривали ще два дні. На третій день Сімнадцятий г'ялванг Кармапа, вбраний у червоний капелюх пандита, з балкону головного храму вперше у цьому житті без жодних коливань провів церемонію посвяти Червоного Авалокітешвари Джинасагари.
Відродження Цурпху