Олекса́ндр Іва́нович Гу́барев (1 вересня 1926, Дніпропетровськ — 14 вересня 2021, Київ) — український художник, дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (2009), народний художник України (1993), лауреат мистецьких конкурсів і виставок, нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України та іншими відзнаками.

Біографія Народився 1 вересня 1926 року в місті Дніпропетровську, в його лівобережній частині, щойно приєднаній до міста. Селище звалося Мануйлівка, а в радянський час Воронцовка (на честь революціонера).

Хоча хлопчик виявляв інтерес до живопису та малювання з раннього віку, родина Губарєвих не мала офіційної академічної освіти. Тож діти Губарєвих, як і всі діти Воронцовки, мали б працювати на металургійному заводі, де працював їхній батько Іван.

Однак у віці восьми років юний Олександр втратив ліву руку внаслідок вибуху піроксилінового патрона. Відтак його родина вирішила знайти для юного художника офіційну художню освіту, бо іншої роботи він не міг отримати. Його познайомили з місцевим художником Іваном Горбоносовим, випускником Одеського художнього училища. Горбоносов протягом двох років навчав Губарєва основам художніх технік. Після цього його направили до Палацу юних піонерів у Дніпропетровську, що діяли в кожній області для навчання юних санкціонованих урядом мистецтв та інших наук.

У 1941 році навчання О. Губарєва перервано вторгненням нацистської Німеччини до СРСР. Для молодого художника почалося нове життя, оскільки його родина та їхній район стали частиною жорстоких боїв та окупованої нацистами території. Протягом двох років учням дозволялося продовжувати навчання під суворим наглядом нової влади, але в 1943 році війна в Україні прийняла жорстокий поворот, коли наступила Червона Армія. У вересні того ж року жителів лівобережжя Дніпропетровська нацисти вислали через річку до Кривого Рогу, щоб згодом відправити їх до Німеччини. Їхнє селище, розташоване біля важливого залізничного мосту, було спалене дотла радянською авіацією. Губарєв та його мати, відокремлені від решти родини, змогли сховатися в окупованому німцями селі Тернівка. Там вони залишалися до січня 1944 року, коли Червона Армія почала звільняти значну частину України. Коли вони повернулися до свого селища, то знайшли лише свій сарай - він і стане їхнім прихистком на декілька років. Губарєв почав працювати художником вивісок та графіком, де це було можливо, зазвичай на службі у військових. Зрештою вони возз'єдналися з батьком Губарєва та одним із його братів. Старшого на два роки Віктора (1924-1948), робітника, радянська влада звинуватила в антирадянській агітації і засудила в липні 1947 до 8 років таборів. Виснажений брат помер, відбуваючи покарання вже у 1948 році.

Палац піонерів знову відкрився у 1944 році, і після успішного складання іспитів Губарєв вступив до Дніпропетровського художнього училища, розташованого на нижньому поверсі частково зруйнованого тоді бомбами Дніпропетровського художнього музею на вул. Шевченка. 1949 року Губарєв закінчив училище з відзнакою та одразу ж вступив на графічний факультет Київського державного художнього інституту.

У 1955 закінчив з відзнакою Київський державний художній інститут за спеціальністю «Художник-графік». Серед його вчителів були В. Касіян, О. Пащенко та І. Плещинський. По 1961 рік працював художником-ілюстратором журналу «Україна», а з 1961 займався власною творчістю.

Олександр Іванович також проілюстрував 32 книжки у видавництвах «Дитвидав»,«Молодь» і «Веселка» Саме для останнього художник створив знаменитий логотип. Він автор більш як 90 екслібрисів, які стали взірцем цієї своєрідної графічної мініатюри. Ім'я митця внесено до Європейської енциклопедії екслібрису, що видається в Португалії.

Декілька разів обирався головою секції графіки, членом правління Київської організації НСХУ, членом правління Спілки, керівником творчих груп художників, які працювали в різних регіонах колишнього СРСР і за його межами.

Більшість творів художника регулярно експонуються на виставках і завжди мають успіх серед шанувальників образотворчості. З 1968 і дотепер було представлено близько 40 персональних виставок в Україні й за кордоном. Численні твори митця зберігаються в найкращих музеях країни та в зарубіжних колекціях.

Творчість

«Народні балади Закарпаття» (1966, співавтор Володимир Гольба); «Українські пісні про кохання» (1967); «Карпати» (1971); «Моє місто» (1972); «Сторінки пам'яті» (1975); «Зустріч з Югославією» (1977); «По Болгарії» (1981); «Мотиви Києва» (1982); «Київ давній» (1983); «Незабутнє» (1988); «Золоті ворота. Народні легенди» (1990); «Київ історичний» (1993); «Іван Драч. Чорнобильська Мадонна» (1996); «Силуети Львова» (1997); «Алегорії» (1998); «Болгарські сюжети» (1999); «Я обіймаю Вас (пам'яті Сергія Параджанова)» (1999); «Хакасія. Свідки минулого» (2000); «Острів Утуруп. Вулкан Богдан Хмельницький» (2003); «Дніпро біля Гребенів» (2005); «Чорногора» (2006). </div>

Нагороди Почесна грамота Верховної Ради України (2005) Золота медаль Академії мистецтв України (2010)

Посилання Персональний склад Національної академії мистецтв України Академія мистецтв України Ювілейна виставка патріарха Олександр Губарєв. Графіка. Київ, 1968. Александр Губарев. Каталог выставки. Днепропетровск, 1983.