Ракло — українське вульгарне слово, запозичене з німецької мови «великий пес, неотесана людина, вайло». Ракло // Етимологічний словник української мови. — К.: Наук. думка, 2006. — Т. 5. — С. 20.Форум перекладачів , поширене на Харківщині та Полтавщині, що означає: шахрай, босяк, злодій, «дрібний злочинець з села».
Народна етимологія виводить походження від імені св. ІракліяДив. переповідання місцевої легенди: Василь Минко. Повісті. Оповідання. Нариси. П'єси. — К., 1962. — С. 40., вигаданого покровителя харківської бурси в XVIII столітті. За легендою вічно голодні бурсаки після занять збігали з гори, де була розташована бурса, прямо на Благовіщенський базар. Там вони здобули специфічну славу — і заодно отримали таке дивне для невтаємничених збірне ім'я — ракли, яке пізніше стало прозивним.
Лайка набула поширення в жаргонах російських злодіївСловарь воровского языка: слова, выражения, жесты, татуировки. — 1991, — С. 86: «Ракло(уст.) — вор; босяк; дурак»..
Див. також Шибайголова Хуліган Благовіщенський базар
Примітки
Посилання
Словник української мови за редакцією Б. Д. Грінченка В. В. Шаповал. Ракло. Мы не раклы, раклы не мы! Харківські слівці. Легенди. Символи. Слова. Ракло.