Іва́н Плато́нович Чужой (Кожич) (* 18 липня 1889, Остер — † 16 квітня 1945, Остер), 1939 — актор та режисер, заслужений діяч мистецтв РСФСР.
З життєпису Виступи починав в любительський трупі київського Лук'янівського народного будинку, згодом — в київському драматичному театрі Бергоньє.
Викладав в драматичній студії «Театральна академія» та студії при Театрі Соловцова.
Як актор виступав в Орлі та у Собольщикова-Самаріна в Катеринодарі.
Проте туберкульоз легень на три роки примушує його полишити виступи.
1916 року, підлікувавшись, поступає в Московський художній театр, де його гру помічає Станіславський. Виконує невеликі ролі, через два роки отримує роль Барона у виставі «На дні». Однак з одного спектаклю його забирають в майже передсмертному стані у лічницю в Хімках, слідують роки лікування в санаторіях Криму та Кавказу.
Після чергового одужання очолює київський «Театр студійних постановок», керував до 1929 року.
Поставив такі вистави: «Женихання Бальзамінова» О. М. Островського, «Смерть Пазухіна» М. Є. Салтикова-Щедріна, «Неймовірно, але можливо» В. Ф. Плетньова, «Потоп», "Загибель «Надії» Геєрманса.
Незважаючи на популярність у глядачів, серед яких був і Луначарський, 1929 року театр-студію закривають.
З 1935 року працює в Ленінградському театрі ім. Ленінського комсомолу, як режисер та педагог. З постановок цього часу: 1936 — «Женихання Бальзамінова», 1938 — «Без вини винуваті» Островського. 1941 року їде знову на курорт, проте починається нацистсько-радянська війна, повертається в рідний Остер, де й пережив нацистську окупацію. Останні місяці не вставав, помер в своєму будинку.
Його брат, Кожич Володимир Платонович, був режисером театру ім. Пушкіна.
Цікаві факти Учнем Чужого був Віктор Некрасов.
Джерела Театр-ру (рос.) Маленькі портрети (рос.)