Шань-шуй ( lit. «Гора-води») — традиційні китайські пейзажні композиції із зображенням гір і води.
Інтерпретація і техніка Гори, скелі, потоки, хмари, туман - сакральні елементи китайського космосу, що символізують чоловіче та жіноче начало, а також їх взаємодію (див. інь і ян). Для малюнка використовуються мінеральні фарби або чорна туш; зображення супроводжуються каліграфічними написами.
Історія Жанр склався на початку нашої ери. Його попередниками вважаються кам'яні рельєфи, бронзові курильниці та дзеркала динстії Хань (206 до н.е.-220: напр., зображення міфічної гори Куньлунь). Найвищий розквіт шань-шуй у живописі — X–XIII століття (художники Го Сі, Лі Тан, Ма Юань). Аналогічна тематика присутня також у класичній пейзажній ліриці.
Відомі художники Династія Суй та раніше Чжан Цзицянь (550—617)
Династія Тан і період роздробу У Дао-цзі (685—758). Цзін Хао (855—915) Гуань Тун (870—960) Дун Юань (?—962) Хуан Цюань (900—965) Цзюй-жань (X сторіччя)
Династія Сун Фань Куан (990—1020) Цуй Бо (1050—1074) Лі Гун-лін (1049—1106) Мі Фу (1051—1107) Ван Сімен (1096—1119) Ся Гуй (1180 — 1230)
Династія Юань Чжао Менфу (1254—1322) У Чжень (1280—1354) Хуан Гунван (1269—1356)
Династія Мін Ван Мен (1308—1385) Лі Цзай (?—1431) Дай Цзінь (1388—1462) Тан Ін (1470—1524) Вень Чженмін (1470—1559) Чень Чунь (1482—1544) Дун Цичан (1555—1636)
Династія Цін Лань Ін (1585—1666) Ван Ши-мін (1592—1680)
Див. також Митці дикої природи Китайські школи художників дикої природи Хуа-няо Дика природа Живопис Пейзаж Благоговіння перед природою
Ресурси Інтернету
Примітки