Чуванці — народність на Чукотці. Етнонім походить від юкагирського чаунджі — «приморські, берегові жителі». Антропологи відносять їх до нащадків корінного населення, близького за мовою до юкагирів, яке було згодом асимільоване чукчами, перейшовши на чукотську мову, а потім перейняло російські звичаї будівництва хат і російську мову. Наприкінці XIX століття влада царської Росії припускала, що вони, можливо, є нащадками козаків, які нібито підкоряли ці місця у XVIII столітті.
Мова У минулому розмовляли чуванською мовою, що входить до юкагирської сім'ї, нині — чукотською мовою (кочові чуванці) і «марковським» діалектом російської мови (осілі чуванці)В. І. Бєліков, Л. П. Крисін. Соціолінгвістика, 2001.
Чисельність За всеросійським переписом населення 2002 року чуванців виявилося 1087 осіб, з яких у Чукотському автономному окрузі проживала 951 особа (1,8% населення округу), з них російською мовою володіють 946 осіб (99,5%), а чукотською — 88 осіб (9,2%). Чуванці в Магаданській області (39 осіб, 2002 р.) повністю обрусіли (100% за відсутності володіння чукотською мовою).Всеросійський перепис населення 2002 р. Володіння мовами народів суб'єктів РФ
Чисельність чуванців у населених пунктах (2002 р.) :
Чукотський АО:
село Марково 255
місто Анадир 211
село Чуванське 135
село Сніжне 111
Джерела Марценюк, Винниченко. Національні меншини України: історія та сучасність. — К. : МАУП, 2006. — 256 с. — Бібліогр.: с. 222–251. — ISBN 966-608-650-6 Чуванцы // Сибирь. Атлас Азиатской России. — М.: Топ-книга, Феория, Дизайн. Информация. Картография, 2007. — 664 с. — ISBN 5-287-00413-3 Чуванцы // Народы России. Атлас культур и религий. — М.: Дизайн. Информация. Картография, 2010. — 320 с. — ISBN 978-5-287-00718-8
Примітки
Посилання Чуванці — на сайті «Народи Росії» Чуванці. Велика Радянська Енциклопедія