Леоні́д Олекса́ндрович Яйло (31 серпня 1973, Маріуполь, Донецька область, УРСР)  — колишній український баскетболіст, важкий форвард, майстер спорту. Має грецьке походження39-річний Леонід Яйло знову одягне футболку київського «Будівельника» і спробує згадати минулі часи..

Біографія У дитячому віці Леоніда запросили в групу баскетболу ДЮСШ Маріуполя. У 17 років він не був найвищим у юнацькій команді, але продовжував додавати у зрості ще не один рік. Тоді ж Яйла включили до складу одеської команди, яка тоді була чемпіоном України і в її складі грали Олександр Чаусов та Віталій Усенко, для участі в юнацькому чемпіонаті СРСР, який проходив в Алма-Аті. Згідно з положенням турніру в команду можна було включати гравців з інших команд. Одесити тоді виграли призове місце .

Яйло демонстрував хорошу гру у «Азовмаші». У домашньому матчі проти «Будівельника» Леонід набрав 32 очка і одразу ж отримав пропозицію перейти в стан киян. У той же час він мав більш вигідну у фінансовому плані пропозицію від донецького «Шахтаря». Тодішній тренер азовців Валентин Романець порадив гравцю перейти до складу саме столичної командиУкраинское двадцатилетие. Леонид Яйло і влітку 1993 року, після молодіжного чемпіонату Європи, Яйло перейшов до київського «Будівельника». У столичному клубі він тричі виграв чемпіонат і двічі Кубок України.

Одразу по закінченню Євробаскету-97 Яйло перейшов у «БІПА-Моду», яку тоді очолив відомий російський фахівець Юрій Селіхов. Після сезону в Одесі, Леонід вирішив спробувати свої сили закордоном і наступний сезон відіграв в російському клубі «ЦСК ВВС-Самара».

Влітку 1999 брав участь у літньому таборі в Тревізо, після чого отримав пропозицію від головного тренера «Реджіо Калабрії». Пробувши місяць на перегляді, Яйло підписав контракт, але не грав через те, що представляв країну, яка не є членом Євросоюзу. В кінці сезону один з легіонерів команди отримав травму і Яйло, зайнявши його місце, зіграв декілька матчів в кінці регулярного чемпіонату, а також усі матчі плей-оф. По закінченні сезону тренер команди Гаетано Джеббіа пропонував подовжити контракт ще на рік, але Леонід відмовився, оскільки не було гарантій того, що він би зайняв «легіонерське» місце.

Сезон 2000/2001 провів в казаньському «УНІКСі», з яким дійшов до фінальної серії чемпіонату Росії, але там казанці поступилися пермському «Урал-Грейту» з рахунком 0:3. Наступний сезон провів у Туреччині у складі «Даруссафаки».

Після трьох років проведених закордоном, у 2002 році відгукнувся на пропозицію «Азовмаша» і повернувся на Батьківщину. У складі «азовців» провів три сезони, за які встиг двічі стати чемпіоном України. В цей же час поїхав на перегляд в пірейський «Олімпіакос», але не підійшов і повернувся в розташування азовської команди. В сезоні 2004/2005 «Азовмаш» програв у фінальній серії БК «Київ» і після цього стосунки Леоніда з президентом клубу Олександром Савчуком розладналися, тож гравець перейшов у стан «вовків», з якими пробився у «Фінал чотирьох» Кубку Виклику ФІБА.

У вересні 2007 року перейшов в інший київський клуб «Будівельник»Тяжелые форварды , в який повернувся через 10 років. В той же час розмірковував про завершення кар'єри, але прийняв пропозицію Валентина Берестнева і перейшов в МБК «Миколаїв». 19 грудня 2011 року у матчі МБК «Миколаїв» — «Ферро-ЗНТУ» Леонід Яйло досягнув позначки у 500 зібраних відскоків у Суперлізі . По завершенні сезону 2011/2012 оголосив про завершення кар'єри гравця і почав тренувати дітей , а також став асистентом головного тренера команди. Влітку 2013 року увійшов до тренерського штабу «Будівельнику»«Будівельник» вийшов із відпустки .

Леонід Яйло дебютував за збірну України у матчі з Боснією і Герцеговиною у 1994 році у відборі до Євробаскету-95 і набрав 15 очок.

У липні 2013 року зіграв на чемпіонаті світу серед ветеранів за збірну України (40+) , де виграв бронзову медаль, причому в кожному матчі ставав найрезультативнішим гравцем української дружини .

Статистика кар'єри

Регулярний сезон

| align="left" | 1999–00 | align="left" | Віола Реджіо Калабрія | 4 || 4 || 33:25 || 57,7 || 0,0 || 77,8 || 2,5 || 1,5 || 1,0 || 0,5 || 9,25 |- | align="left" | 2004–05 | align="left" | Азовмаш | 30 || 27 || 23:14 || 62,9 || 42,9 || 69,7 || 4,2 || 1,6 || 0,6 || 0,1 || 11,1 |- | align="left" | 2005–06 | align="left" | Київ | 34 || 14 || 16:25 || 56,3 || 55,3 || 82,6 || 2,6 || 1,8 || 0,2 || 0,2 || 6,8 |- | align="left" | 2006–07 | align="left" | Київ | 10 || 1 || 12:17 || 48,0 || 45,0 || 78,3 || 2,4 || 0,7 || 0,6 || 0,0 || 6,9 |- | align="left" | 2007–08 | align="left" | Будівельник | 20 || ? || 22:38 || 54,0 || 27,0 || 79,0 || 4,8 || 1,4 || 0,3 || 0,3 || 7,9 |- | align="left" | 2008–09 | align="left" | Миколаїв | 25 || ? || 18:45 || 51,0 || 26,0 || 72,0 || 4,0 || 1,1 || 0,5 || 0,2 || 6,2 |- | align="left" | 2009–10 | align="left" | Миколаїв | 26 || 15 || 22:26 || 57,3 || 42,2 || 79,2 || 5,1 || 1,7 || 0,3 || 0,8 || 9,0 |- | align="left" | 2009–10 (Кубок Суперліги) | align="left" | Миколаїв | 10 || 5 || 20:35 || 59,1 || 14,3 || 75,0 || 4,2 || 1,5 || 0,2 || 0,8 || 7,3 |- | align="left" | 2010–11 | align="left" | Миколаїв | 48 || 39 || 20:43 || 48,4 || 20,3 || 63,7 || 3,9 || 1,9 || 0,6 || 0,8 || 5,9 |- | align="left" | 2010–11 (Кубок Суперліги) | align="left" | Миколаїв | 2 || 1 || 16:49 || 28,6 || 0,0 || 83,3 || 1,5 || 3,0 || 0,0 || 1,0 || 4,5 |- | align="left" | 2011–12 | align="left" | Миколаїв | 38 || 18 || 19:38 || 55,6 || 25,6 || 70,4 || 4,3 || 1,6 || 0,2 || 0,5 || 6,1

Плей-оф

| align="left" | 1999–00 | align="left" | Віола Реджіо Калабрія | 8 || 8 || 23:25 || 33,3 || 60,0 || 72,7 || 4,4 || 0,5 || 1,25 || 0,75 || 5,9

| align="left" | 2009-10 | align="left" | Миколаїв | 10 || 8 || 29:15 || 57,1 || 37,1 || 75,9 || 7,5 || 2,2 || 0,7 || 0,4 || 15,2 |- | align="left" | 2009–10 (Кубок Суперліги) | align="left" | Миколаїв | 4 || 2 || 22:14 || 44,4 || 0,0 || 61,5 || 5,5 || 2,0 || 0,25 || 0,5 || 6,0 |- | align="left" | 2010-11 | align="left" | Миколаїв | 5 || 3 || 18:18 || 66,7 || 0,0 || 60,0 || 4,4 || 1,6 || 0,4 || 0,4 || 7,0

Титули та досягнення

Чемпіон України (7): 1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 2003, 2004 Срібний призер чемпіонату України: 2005, 2006, 2007 Володар Кубку України (2): 1995, 1996 Срібний призер чемпіонату Росії: 2001 Бронзовий призер Єврокубку ФІБА: 2006 Чемпіон Європи серед ветеранів (40+): 2014 Бронзовий призер чемпіонату світу серед ветеранів: 2013

Цікаві факти Середня освіта: Маріупольський технікум міськектротранспорту Вища освіта: Інститут фізкультури, м. Переяслав-Хмельницький (2006) Мови, якими володіє: українська, російська, англійська Улюблений вид спорту: баскетбол Улюблений вид спорту для перегляду: теніс Найвидатніший спортсмен: Сергій Бубка Найвидатніший баскетболіст: Меджик Джонсон Найкращий баскетболіст, проти якого грав: Деян Бодірога Улюблена страва: салат Олів'є Улюблений напій: квас Улюблена музика: Queen

Примітки

Посилання Профіль на сайті РФБ Профіль гравця на офіційному сайті Суперліги Профіль гравця на старому сайті ФБУ Досье: Леонид Яйло Профіль на сайті УНІКСу Профіль на сайті МБК Миколаїв Профіль на сайті Серії А Профіль на сайті Archive FIBA Профіль на сайті РФБ Баскетбол: 38-річний Леонід Яйло завершив кар'єру гравця