Олесь Біляцький (повне ім'я: Олександр Вікторович Біляцький; ; , м. п. Вяртсиля, Сортавальський район, Карелія, Росія) — керівник білоруського правозахисного центру «Вясна», політичний в'язень, лауреат Нобелівської премії мируУкраїнська правозахисна організація «Центр громадянських свобод» отримала Нобелівську премію миру-2022.
Життєпис Біляцький був секретарем БНФ (1996—1999) і заступником голови БНФ (1999—2001)[A. Tamkovich (2014) Contemporary History in Faces. р.165-173. ББК 84 УДК 823 Т 65].
Біляцький був головою робочої групи Асамблеї демократичних громадських організацій (2000—2004). У 2007—2016 роках був віце-президентом Міжнародної федерації прав людини (FIDH)[Ales Bialiatski reelected FIDH Vice-President].
Біляцький є членом Спілки білоруських письменників (з 1995 року) та Білоруського ПЕН-центру (з 2009 року)[A. Tamkovich (2014) Contemporary History in Faces. р.165-173. ББК 84 УДК 823 Т 65].
Під час білоруських протестів 2020 року Бяляцький увійшов до Координаційної ради Світлани Тихановської.
У 2011 році засуджений на 4,5 роки тюрми за звинуваченням у несплаті податків з 500 тисяч євро, які були на закордонних рахунках цього правозахисного центру.
Генеральний секретар Ради Європи Турб'єрн Ягланд тоді виступив із заявою, в якій пана Біляцького визнали політичним в'язнем. Рада Європи закликала звільнити правозахисника.
14 липня 2021 року Біляцького затримали в рамках . 15 липня спільною заявою дев'яти організацій, серед яких Правозахисний центр «Вясна», Білоруська асоціація журналістів, Білоруський Гельсінський комітет, Білоруський ПЕН-центр, його визнали політичним в'язнем.
У березні 2023 року Мінський суд засудив Бяляцького до 10 років позбавлення волі — колонії в умовах посиленого режимуУ Білорусі нобелівському лауреату Бяляцькому дали 10 років колонії.
13 грудня 2025 року білоруський диктатор Лукашенко «помилував» Біляцького серед 123 інших політв'язнів і передав його до Литвиhttps://www.reuters.com/world/europe/us-lifts-sanctions-belarusian-potash-state-media-cite-trump-envoy-saying-2025-12-13/.
Відзнаки 2006: Премія Homo homini, за правозахисну діяльність. Вручена Вацлавом Гавелом. Премія свободи імені Андрія Сахарова Норвезького Гельсінського комітету 2010 — почесний громадянин міста Генуя (Італія) 2012 — премія імені Леха Валенси (отримала дружина — Наталя Пінчук). 2013 — премія імені Вацлава Гавела. 2014 — «Літаратурная прэмія Алеся Адамовіча», за книгу «Асвечаныя беларушчынай» 2020 — премія «За правильний спосіб життя» («Вясна» та Алесь Бяляцький). 2020 — премія імені Сахарова (разом з іншими). 2022 — Нобелівська премія миру (разом з Центром громадянських свобод та Меморіалом). 2024 —Орден Погоні з нагородженням Хрестом ордена Погоні. У 2023 році в Тернопільській міській центральній бібліотеці відбулося спецпогашення конвертів, випущених з нагоди отримання Біляцьким Нобелівської премії миру 2022 року. Також була випущена марка у проекті «Власна марка» з білоруським національним гербом «Погоня» на фоні українського прапора.
Примітки
Посилання