Лодзь (, ) — місто в центральній Польщі, центр Лодзинського воєводства. Є центром польської електронної промисловості. Засноване в XIII столітті, статус міста з 1423 року.
У 1945—1948 роках Лодзь фактично виконувала функції столиці Польщі в умовах практично повного руйнування Варшави. Ще в 1990-х роках Лодзь була другим за чисельністю населення містом Польщі після Варшави, проте в 2000-ні роки поступилася Кракову. На гербі міста зображено човен (польською мовою łódź), що натякає на назву міста.
Колись Лодзь була невеликим поселенням, яке вперше з'явилося в записах XIV століття. 1423 року польський король Владислав II Ягайло надав їй міські права, і вона залишлася приватним містом куявських єпископів і духовенства до кінця XVIII століття. Друга промислова революція принесла швидке зростання текстильного виробництва та населення завдяки притоку мігрантів, зокрема німців та євреїв. З моменту індустріалізації цього району місто боролося з багатонаціоналізмом та соціальною нерівністю, як задокументовано в романі лауреата Нобелівської премії Владислава Реймонта «Земля обітована». На архітектурі міста значною мірою відбилися контрасти, де розкішні особняки співіснували з заводами з червоної цегли та напівзруйнованими багатоквартирними будинками.
Розвиток промисловості та демографічний сплеск зробили Лодзь одним із найбільших міст Польщі. У добу німецької окупації під час Другої світової війни Лодзь була ненадовго перейменована в Ліцманнштадт на честь Карла Ліцманна. Більша частина єврейського населення міста була вигнана в зону, відому як Лодзинське гето, звідки її відправили до німецьких концентраційних таборів і таборів смерті. У 1945 місто стало тимчасовим центром влади Польщі.
Після 1989 Лодзь пережила різкий демографічний та економічний спад. Лише у 2010-х почав відроджуватися занедбаний центр містаŁódź is ranked by the Globalization and World Cities Research Network on the «Sufficiency» level of global influence.
Лодзь входить до рейтингу Globalization and World Cities Research Network за рівнем глобального впливу «Достаток» і відома на весь світ своєю Національною кіношколою, колискою найвідоміших польських акторів і режисерів, включаючи Анджея Вайду та Романа Полянського. 2017 року місто було включено до Мережі творчих міст ЮНЕСКО і назване ЮНЕСКО містом кіно.
Назва і топоніміка Польська назва міста, Łódź, перекладається як «човен». Немає одностайного консенсусу щодо його точного походження, але популярні теорії пов'язують його із середньовічним селом Лодзья та нині каналізованою річкою Łódka, на якій було засновано сучасне місто. Можливо, воно також походить від терміна łoza, що позначає вербу, та власного старопольського імені Włodzisław.
Клімат Місто розташоване у зоні, котра характеризується морським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 17,2 °C. Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою −2,2 °СКлімат Лодзі.
Історія
Ранній початок (1332—1815) Лодзь вперше з'являється у письмовому записі 1332 року, виданому Владиславом Горбатим, герцогом Ленчицьким, який передавав село Лодзь до Влоцлавського єпископства. У документі перераховувалися привілеї його мешканців, зокрема право засновувати пасовища та займатися лісозаготівлею. 1423 року Владислав II Ягайло, король Польщі і великий князь литовський, офіційно надав селу міські права за Магдебурзьким правом. Протягом століть Лодзь залишалася невеликим віддаленим поселенням, розташованим серед лісів і боліт, яке було у приватній власності куявських єпископів. До XIX століття економіка була переважно сільськогосподарською. Перші дві версії герба з'явилися на емблемах печаток у 1535 та 1577 роках, причому останній ілюстрував судно, схоже на човен, і точене весло.
Після другого поділу Польщі в 1793 році Лодзь була приєднана до Прусського королівства. У 1798 р. під час секуляризації церковного майна було офіційно скасовано право власності куявських єпископів на цей край. У містечку, яким керував бурмістр (burmistrz), на той час проживало лише 190 мешканців, було 44 будинки, церква та в'язниця. 1806 року Лодзь була включена до складу Варшавського герцогства Наполеона. Після Віденського конгресу 1815 року герцогство було розпущене і місто увійшло до складу Королівства Польського, держави-васала Російської імперії.
Розділи та розвиток (1815—1918)
У 1820 році уряд Королівства Польського призначив Лодзь та її сільські околиці для промислового розвитку з централізованим плануванням. Раймунд Ремблієнський, голова Адміністративної ради і префект Мазовецький, став головою комісії, яка розділила роботи на дві основні фази: перша (1821—1823) передбачала створення нового центру міста з восьмикутною площею (сучасний «plac Wolności»; площа Свободи) та облаштування житлових наділів на «зеленій землі», розташованій на південь від старого ринку; другий етап (1824—1828 рр.) передбачав заснування колоній бавовняної фабрики та лінійної системи вулиць разом із артеріальною магістраллю з півночі на південь на вулиці Пьотрковській.
Багато ранніх будинків були рівними дерев'яними хатами, побудованими як житла для ткачів (domy tkaczy). Ремісники, які оселилися в подальші десятиліття, були переважно іммігрантами з німецькомовних регіонів Європи, зокрема таких як Саксонія, Сілезія та Богемія. Їхнє поселення в Польщі заохочував відомий філософ і державний діяч Станіслав Сташиць, який виконував обов'язки директора Департаменту торгівлі, ремесел і промисловості. Низка законів, ухвалених між 1810 і 1816 роками, які звільняли прибульців від податків, сприяли міграції. Перший у Польщі ткацький верстат з паровим двигуном почав працювати на «Білій фабриці» Людвіка Гейєра в 1839 році.
У 1851 році імперська влада скасувала митний бар'єр, який був накладений на Королівство Польське після невдалого Листопадового повстання (1830—1831). Придушення тарифів дозволило місту вільно експортувати свої товари до Російської імперії, де попит на текстиль був високим. Під час Січневого повстання (1863—1864) відділ із 300 польських повстанців без опору увійшов до міста і захопив зброю. У 1864 р. жителям сусідніх сіл було дозволено оселитися в Лодзі без обмежень. Розвиток залізниць у регіоні також сприяв розширенню текстильної промисловості; у 1865 році була відкрита залізниця Лодзь — Колушки, гілка Варшава–Віденська залізниця, що забезпечило залізничне сполучення з більшими ринками. 1867 року місто було включено до Петроковська губернія, місцева провінція.
Інфраструктура та споруди Лодзі були побудовані на кошти промисловців та бізнес-магнатів, головним чином Карла Вільгельма Шайблера та Ізраїля Познанського, які фінансували школи, лікарні, дитячі будинки та культові місця. З 1872 по 1892 рік Познанський заснував велику текстильну мануфактуру, що складалася з дванадцяти фабрик, електростанцій, робітників, приватної пожежної частини та великого еклектичний палацу Ізраїля Познаньського. До кінця століття «Księży Młyn» Шайблера став одним із найбільших промислових комплексів Європи, де працювало 5000 робітників на одному підприємстві. У 1870—1890 рр. спостерігалася найінтенсивніша індустріалізація, яка була позначена соціальною нерівністю та жахливими умовами праці. Лодзь невдовзі став помітним центром соціалістичного руху і так званого Лодзинського повстання, що у травні 1892 року було придушене військовим втручанням.
У кінці XIX століття місто було вже великим промисловим центром з населенням 300 тисяч мешканців.
Початок 20-го століття збігся з культурним і технічним прогресом; у 1899 році в Лодзі було відкрито перший стаціонарний кіно у Польщі («Gabinet Iluzji»). Того ж року Юзеф Пілсудський, майбутній маршал Польщі, оселився в місті і почав друкувати «Robotnik» (Робітник; стор. 1894—1939), підпільну газету, що видавалася Польською соціалістичною партією. Під час Червневих днів (1905) приблизно 100 000 безробітних оголосили масовий страйк, забарикадували вулиці та зіткнулися з військами. Офіційно 151 демонстрант був убитий і тисячі були поранені. У 1912 р. було добудовано Архікатедральний собор св. Станіслава Костки і його 104-метрову вежу — один із найвищих храмів у Польщі.
Попри наближення кризи, що передувала Першій світовій війні, Лодзь зростала у геометричній прогресії та була одним із найбільш густонаселених промислових міст світу з щільністю населення 13200 чол/км² до 1914 р. Після битви під Лодзьом (1914) місто опинилося під окупацією Німецької імперії 6 грудня. Після відновлення Незалежності Польщі у листопаді 1918 р. місцеве населення роззброїло німецьку армію. Згодом текстильна промисловість Лодзі зупинилася, а її населення ненадовго скоротилося, оскільки етнічні німці покинули місто.
Відновлена Польща (1918—1939)
Попри численне населення та економічну продуктивність, Лодзь не була центром свого воєводства до XX століття. Після створення Другої Польської Республіки, вона стала столицею Лодзинського воєводства у 1919 році. Початок міжвоєнного періоду характеризувався значними економічними труднощами та промисловою стагнацією. Велика депресія та німецько-польська митна війна закрили західні ринки для польського текстилю, тоді як Більшовицька революція і Громадянська війна в Росії поклала край найвигіднішій торгівлі зі Сходом.
Через швидкий і, відповідно, хаотичний розвиток у попередньому столітті, Лодзь не мала належної інфраструктури та рівня життя для своїх мешканців. Забруднення було гострим, санітарні умови були поганими та влада не інвестувала в систему очищення стічних вод до 1920-х років. З 1918 по 1939 було створено багато культурних, освітніх та наукових установ, зокрема початкові школи, музеї, художні галереї та публічні бібліотеки, яких до Першої світової війни не існувало. Лодзь також розпочала розвиток розважальної сцени, до 1939 року було відкрито 34 кінотеатри. 13 вересня 1925 року розпочав роботу перший у місті аеропорт (Łódź Władysław Reymont). У 1930 відбулася перша радіопередача новоствореної станції радіомовлення.
Ідеологічна орієнтація Лодзі була сильно лівою, і місто було помітним центром соціалістичної та комуністичної діяльності в польській політиці протягом міжвоєнних років.
Друга світова війна (1939—1945)
Під час вторгнення в Польщу у вересні 1939 року польські війська генерала Юліуса Роммеля захищали місто від нападу Німеччини, формуючи лінію опору між Серадзом та Пйотркувом-Трибунальським. Атака була здійснена 8-ю армією Йоганеса Бласковіца, який оточив X армійський корпус міста. Після запеклого опору польські війська капітулювали перед нацистською Німеччиною 8 вересня, а перші війська Вермахту увійшли вранці 9 вересня. Артур Грайзер включив Лодзь до складу нового адміністративного підрозділу нацистської Німеччини під назвою «Reichsgau Wartheland» 9 листопада 1939 року, а 11 квітня 1940 року місто було перейменоване в «Ліцманнштадт» на честь німецького генерала та члена NSDAP Карла Ліцманна.
Місто піддалося негайній германізації, польські та єврейські заклади були закриті, а польська преса була заборонена. Примусова праця за низьку заробітну плату була накладена на жителів міста у віці від 16 до 60 років; згодом багато поляків було депортовано до Німеччини. У рамках операції «Інтелігенція» («Intelligenzaktion») польських інтелектуалів ув'язнили до тюрми Радогощ та відправили до нацистських концтаборів, або вбили в лісах Łagiewniki біля села Lućmierz-Las. Польські діти були примусово відібрані у їхніх батьків і з 1942 по 1945 рік німецька Поліція безпеки («Sicherheitspolizei») керувала табором для викрадених дітей у Лодзі.