Ван Чанлін (王昌龄, 698 — 756) — китайський поет та державний службовець часів династії Тан. Ван Чанлін разом з Ван Веєм, Лі Сінем, Гао Ши, Чень Сеном був творцем пасторальної поезії в стародавньому Китаї. Усіх разом їх називали Ван-Лі-Гао-Чень.
Життєпис Народився у м. Тайюань (сучасна провінція Шаньсі). Здобув гарну освіту. У 727 році з успіхов склав імператорський іспит та отримав вищу вчену ступінь цзіньши. У 734 році призначається державним секретарем. Пізніше призначається головою м. Шішуй (сучасна територія у провінції Хенань). наприкінці життя отримує посаду голови округу Цзяннін. Втім незабаром викликав невдаволеня імператора й засланий до м. Лунбяо на території колишнього князівства Елан (сучасний повіт Гуйчжоу провінції Хунань).
З початком у 756 році повстання Ань Лушаня повернувся до рідного міста. Тут незабаром його було вбито заколотниками.
Творчість У доробку Ван Чанліна є 180 віршованих творів, яких поділяють на дві групи: перші — прикордонні, армійські («У військовому поході», «За Великою стіною», присвячені суворим військовим буднях прикордонних околиць, солдатській службі); другі — цивільні, про жінок. Чимала частина присвячена оспівуванню життя відлюдника.
Поет зумів побачити трагедію війни, гнівно засуджував військових очільників, котрі жадали слави і добували її за рахунок загибелі простих солдатів.
Джерела Jacques Pimpaneau, Chine. Histoire de la littérature, Philippe Picquier, 1989, rééd. 2004, p. 182. Wu, John C. H. (1972). The Four Seasons of Tang Poetry. Rutland, Vermont: Charles E.Tuttle. ISBN 978-0-8048-0197-3