Фокін Володимир Петрович ( 8 вересня 1945, м. Харків) — радянський і російський кінорежисер, сценарист і кіноактор. Почесний кінематографіст РРФСР (1977). Лауреат премії Ленінського комсомолу (1981) та Премії ім. О. Довженка (1982). Нагороджений медаллю «В пам'ять 850-річчя Москви». Заслужений діяч мистецтв Російської федерації (1996). Народний артист Російської Федерації (2008). Почесний громадянин міста Харкова (2011)«Харьков»: „В Харькове чествовали новых почетных граждан“ (24 августа 2011).
Фігурант бази даних центру «Миротворець»Центр «Миротворець»: Фокін Володимир Петрович.
Життєпис 1967 року закінчив електромашинобудівельний факультет Донецького політехнічного інституту. По закінченню вишу працював на кафедрі Донецького політехнічного інституту. Згодом призваний до лав збройних сил СРСР, де командував взводом у ПО. після демобілізації, викладав математику в Донецькому технікумі, разом з тим керував самодіяльним театром «Силует».
1978 року закінчує режисерський факультет ВДІКу — навчався в майстерні Юрія Єгорова.
Упродовж 1990—1995 років працював художнім керівником кіностудії «Рапід», 1996—1997 роках — головний режисер телекомпанії «Каскад».
Викладав у ВДІКу.
Секретар спілки кінематографістів Москви.
Входить до складу правління Союзу кінематографістів РФ.
Режисерська фільмографія 1977 — «Злива» 1978 — «Смерть чиновника» (диплом) 1979 — «Сищик» 1981 — «Олександр Маленький» 1984 — «ТАРС уповноважений заявити...» 1987 — «Клуб жінок» 1989 — «До першої крові» 1993—1994 — цикл передач «Клуб земляків» 1994 — документальний телевізійний фільм «Останній міф» 1998—1999 — цикл телепередач «Стара квартира» 2000 — «Будинок для багатих» 2003 — «П'ятий ангел» 2007 — «Нізвідки з любов'ю, або веселі похорони» Примітки
Джерело Фокін Володимир Петрович (рос.) Фільмографія (kino-teatr.ru)