Населення Волинської губернії.
Чисельність населення Динаміка чисельності населення Волинської губернії:А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1811—1913 гг.)" Статистические очерки под редакцией академика С. Г. Струмилина. — ГСИ, Москва, 1956Памятная книжка Волынской губерніи на 1913 годъ — Житомир, 1913
Рік Населення, тис. осіб Середньорічний приріст1811 1212,8 1838 1314,1 +0,30 %1851 1469,4 +0,86 %1863 1602,7 +0,73 %1867 1643,3 +0,63 %1885 2196,0 +1,62 %1897 2989,5 +2,60 %1904 3316,0 +1,49 %1911 3758,5 +1,81 %
Для Волинської губернії, як і для більшості інших губерній імперії, була характерна молода вікова структура населення. За переписом 1897 р. майже 30 % всього населення (879 тис. осіб) були у віці до 9 років, тоді як населення віком старше 60 років налічувалося лише 157 тис. осіб (5,2 %). Медіанний вік населення Волинської губернії становив 18 років (половина населення була молодше 18 років, половина населення — старше). 51,3 % населення губернії (1534 тис. осіб) були молодше 19 років.
Природний рух Внаслідок перевищення народжуваності над смертністю, населення Волинської області збільшилося у 1911 р. на 68 780 осіб (18,3 особи на кожну 1000 мешканців). Внаслідок порівняно низької народжуваності, природний приріст серед міського населення поступався приросту сільського населення. Так, у містах народжуваність перевищила смертність всього на 3 708 осіб (11,1 на 1000 мешканців), тоді як у селах — на 65 972 особи (19,3 на 1000 мешканців). У загальній структурі природного приросту 5,4 % припадало на і 94,6 % на сільське та містечкове.
Народжуваність
Середній показник народжуваності у 1861—1913 рр. становив у Волинській губернії 47,2 народжень на 1000 осіб. За коефіцієнтом народжуваності Волинь посідала 24 місце з 50 губерній європейської Росії.А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1811—1913 гг.). Рождаемость населения России за 1861—1913 гг. Статистические очерки под редакцией академика С. Г. Струмилина. — ГСИ, Москва, 1956
Динаміка коефіцієнту народжуваності у 1861—1913 рр. (народжень на 1000 населення): 1861-18651866-18701871-18751876-18891881-18851886-18901891-18951896-19001901-19051906-19101911-1913 46,948,050,048,649,151,550,848,045,242,039,5
У 1911 р. на території Волинської губернії народилося 151 409 дітей (40,3 на 1000 осіб), зокрема у містах 9 336 дітей (28,0 на 1000 осіб), у селах та містечках — 142 073 дітей (41,5 на 1000 осіб). У загальній кількості народжених на міста припадало 6,2 % народжень, на повітове населення — 93,8 %. Законнонародженими у 1911 р. були 147 684 дітей (97,5 %), незаконнонародженими (позашлюбними) — 3 725 дітей (2,5 %). Позашлюбні народження були більше характерні для міського населення — у 1911 р. там було зафіксовано 549 незаконнонароджених дітей, що становило 5,9 % загальної кількості народжень, тоді як у селах та містечках — 3 176 (2,2 %)
За даними 1910 р. у Волинській губернії на кожен укладений шлюб припадало в середньому 4,7 народжених дітей (середнє по губерніях європейської Росії — 5,3)
Смертність Середній показник смертності у 1861—1913 рр. становив 29,6 померлих на 1000 жителів, що на 13 % менше ніж в середньому по європейській частині Російської імперії (34,0 на 1000 жителів). За коефіцієнтом смертності Волинська губернія посідала 14 місце з 50 губерній центральної Росії.А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1811—1913 гг.). Смертность населения России за 1861—1913 гг. Статистические очерки под редакцией академика С. Г. Струмилина. — ГСИ, Москва, 1956
Динаміка коефіцієнту смертності у 1861—1913 рр. (померлих на 1000 населення): 1861-18651866-18701871-18751876-18891881-18851886-18901891-18951896-19001901-19051906-19101911-1913 31,831,637,030,733,532,431,126,526,224,021,0
У 1911 р. у губернії було зафіксовано 82 629 смертей, що становило 22,0 випадків на 1000 жителів. Смертність була дещо вищою серед сільського населення, серед якого було зареєстровано 77 001 випадків (22,5 на 1000 осіб), і нижчою — серед жителів міст, 5 628 випадків (16,9 на 1000 осіб).
Близько третини випадків смертей припадали на дітей до 5 років, особливо високою була смертність у віці до 1 року. Проте порівняно з середніми показниками по імперії, стан справ з дитячою смертністю на Волині був задовільний — у 1906—1910 рр. з 1000 народжених у віці до 1 року померли 175 дітей (в середньому по європейських губерніях — 253). Таким чином за показником смертності дітей у віці до 1 року Волинська губернія була серед найкращих і посідала 10 місце з 50 губерній (1 місце — Естляндська губернія 138 померлих дітей у віці до 1 року на 1000 народжених, останнє, 50 місце — Нижньогородська губернія — 340 померлих на 1000 народжених) +Динаміка коефіцієнту смертності дітей у віці до 1 року у 1867—1910 рр. (кількість померлих на 1000 народжених) 1867-18811886-18971908-1910 Волинська губернія169187175 50 губерній європейської частини РІ271274253 +Динаміка коефіцієнту смертності дітей у віці до 5 років у 1867—1910 рр. (кількість померлих на 1000 народжених) 1867-18811886-18971908-1910 Волинська губернія350355302 50 губерній європейської частини РІ423432389
Етномовний склад
За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку Волинської губернії становила 78,77 %, євреїв — 12,42 %, поляків — 6,62 %, німців — 1,49 %, чехів — 0,38 %, росіян — 0,21 %, циган — 0,05 %, татар — 0,02 %, караїмів — 0,01 %.
Мовний склад населення Волинської губернії за даними перепису 1897 року:
Мовний склад населення повітів Волинської губернії за даними перепису 1897 р.
всьогоукраїнськаєврейськапольськанімецькаросійськачеськататарськабілоруська Володимир-Волинський повіт 277 265 199 871 72,1 % 28 903 10,4 % 23 225 8,4 % 15 739 5,7 % 7 653 2,8 % 1 643 0,6 % 70 13 Дубенський повіт 195 058 133 086 68,2 % 22 432 11,5 % 12 748 6,5 % 6 942 3,6 % 8 285 4,2 % 10 328 5,3 % 615 0,3 % 446 0,2 % Житомирський повіт 433 859 270 729 62,4 % 61 963 14,3 % 24 678 5,7 % 46 922 10,8 % 25 583 5,9 % 2 621 0,6 % 278 0,1 % 137 Заславський повіт 208 742 160 450 76,9 % 27 713 13,3 % 14 608 7,0 % 1 726 0,8 % 3 661 1,8 % 335 0,2 % 89 27 Ковельський повіт 211 493 166 032 78,5 % 25 224 11,9 % 9 700 4,6 % 1 920 0,9 % 7 451 3,5 % 85 168 0,1 % 597 0,3 % Кременецький повіт 219 934 177 472 80,7 % 26 887 12,2 % 6 630 3,0 % 209 0,1 % 7 444 3,4 % 256 0,1 % 628 0,3 % 20 Луцький повіт 252 550 143 891 57,0 % 35 712 14,1 % 24 504 9,7 % 30 255 12,0 % 12 865 5,1 % 3 818 1,5 % 969 0,4 % 292 0,1 % Новоград-Волинський повіт 348 950 228 537 65,5 % 54 549 15,6 % 18 231 5,2 % 38 201 10,9 % 8 409 2,4 % 488 0,1 % 51 138 Овруцький повіт 205 390 171 269 83,4 % 21 851 10,6 % 2 757 1,3 % 2 381 1,2 % 5 336 2,6 % 651 0,3 % 11 1 060 0,5 % Острозький повіт 169 351 129 923 76,7 % 18 283 10,8 % 11 198 6,6 % 2 522 1,5 % 4 158 2,5 % 2 696 1,6 % 207 0,1 % 161 0,1 % Рівненський повіт 273 001 165 145 60,5 % 43 554 16,0 % 25 126 9,2 % 24 407 8,9 % 8 612 3,2 % 4 703 1,7 % 355 0,1 % 810 0,3 % Старокостянтинівський повіт 193 889 149 174 76,9 % 27 703 14,3 % 10 756 5,5 % 107 0,1 % 5 432 2,8 % 46 376 0,2 % 93 Волинська губернія 2 989 482 2 095 579 70,1 % 394 774 13,2 % 184 161 6,2 % 171 331 5,7 % 104 889 3,5 % 27 670 0,9 % 3 817 0,1 % 3 794 0,1 %
Національний склад станом на 1911 рік:
Національний склад станом на 1916 рік: Національність Чисельність Частка українці 1 585 641 71,47 % євреї 315 076 14,20 % поляки 214 374 9,66 % німці 64 650 2,91 % росіяни 23 774 1,07 % чехи 14 207 0,64 % татари 740 0,03 % вірмени 276 0,01 % білоруси 2 0,00 % турки 1 0,00 % інші 763 0,03 % Разом 2 218 504 100 %
Українці
За переписом 1897 р. у Волинській губернії налічувалося 2 095 579 україномовного населення, що становило 70,1 % населення губернії. Найвища питома вага українців була зафіксована у Овруцькому повіті (83,4 %), найнижча — у Луцькому (57,0 %). У містах проживало лише 46 060 українців (2,2 % загальної чисельності), тоді як у селах та містечках — 2 049 477 (97,8 %). Україномовні у 1897 р. становили у губернії 19,7 % населення міст та 74,4 % населення сіл та містечок. Серед міст найвища частка українців була зафіксована у Кременці (47,0 %), де вони випереджали євреїв, та Овручі (42,2 %), найнижча — у Луцьку (9,4 %) та Ковелі (11,8 %).
За релігійним складом серед українців Волині переважали православні (94,8 %), втім частка римокатоликів (5,1 %) була найвищою серед усіх південно-західних губерній. Особливо високою (понад 10 %) була частка католиків серед україномовного населення Житомирського та Новоград-Волинського повітів. {| |+ Повіти з найвищою питомою вагою україномовних католиків за переписом 1897 р. | align="center" style="background:#f0f0f0;"|| align="center" style="background:#f0f0f0;" colspan=2|україномовні православні | align="center" style="background:#f0f0f0;" colspan=2| україномовні католики|- | Житомирський повіт||242 444|| 89,6 %|| 28 169|| 10,4 % |- | Новоград-Волинський повіт||204 644|| 89,6 %|| 23 736|| 10,4 % |- | Старокостянтинівський повіт||138 017|| 92,5 %|| 11 124|| 7,5 %
За даними на 1911 р., у губернії налічувалося 2 630 140 українців, що становило 70,0 % населення. У містах проживало 111 015 українців (4,2 %), у селах та містечках 2 519 125 (95,8 %). Серед міського населення на українців припадало 33,3 % населення, серед сільського та містечкового — 73,6 %.
Згідно з даними перепису 1897 р. серед українців губернії 92,5 % населення належали до стану селян, 6,2 % до стану міщан. По 0,4 % належали до спадкових дворян та духовенства, 0,2 % — до іноземців. Частка почесних громадян, купців та чиновників серед українців не перевищувала 0,1 %. Таким чином, українці у 1897 р. становили 86,5 % селянства Волинської губернії, 51,0 % християнського духовенства, 44,5 % почесних громадян, 26,4 % спадкових дворян, 20,3 % міщан, 13,7 % особистих дворян та чиновників, 11,1 % іноземних підданих, 4,0 % військових козаків та лише 1,4 % купців.
Самодіяльного українського населення у 1897 р. налічувалося 432 547 осіб (20,6 % загальної чисельності україномовних), що становило 61,5 % самодіяльного населення губернії. Сільське господарство було домінуючою сферою зайнятості, тут були зайняті 80,3 % самодіяльного українського населення (разом з членами незайнятими членами сімей — близько 89 %). Прислугою та поденщиками були 6,9 % самодіяльних українців, у ремеслах та виробництвах були зайняті 4,5 %, у збройних силах 3,6 %, у торгівлі 0,2 %.