Франче́ска Не́рі (; , Тренто, Італія) — італійська кіноакторка, продюсерка та сценаристка. Здобула популярність головною роллю в іспанському фільмі «Віки Лулу» і впродовж 1990 — 2000-х часто грала в італійських, іспанських та американських стрічках, зокрема виконала головні ролі у фільмах: «Стріляй!» з Антоніо Бандерасом, «Жива плоть» Педро Альмодовара з Хав'єром Бардемом і «Відшкодування збитків» з Арнольдом Шварценеґґером, а також другорядну роль у «Ганнібалі» 2001 року. На рахунку акторки біля 40 ролей у кіно та на телебаченні. Після знімання фільму 2016 року була змушена перервати кар'єру через проблеми зі здоров'ям.
Номінантка і лауреатка багатьох кінопремій. Зокрема, італійський національний синдикат кіножурналістів відзначив її кінонагородами «Срібна стрічка» за найкращу жіночу роль у фільмах та «Жива плоть», а також за у фільмі .
Крім акторської кар'єри, взяла участь у продюсуванні двох фільмів та написанні сценарію ще одного.
Біографія
Перші роки та початок кар'єри Франческа Нері народилася у північноіталійському місті Тренто біля підніжжя Альп, в однойменній провінції автономного гірського регіону Трентіно-Альто-Адідже. ї батько, Клаудіо Нері, працював зоотехніком, а мати, Лоріана, була домогосподаркою . Батьки були істрійськими італійцями, учасниками так званого «істрійського виходу». Рятуючись від різанини італійського населення Істрії, влаштованої югославськими комуністичними партизанами проти етнічних італійців, вони були змушені стати вигнанцями в Італії:
З самого дитинства й до повноліття Франческа з сім'єю щороку брали участь у зібраннях вигнанців з Пізіно.
По завершенню середньої школи Франческа переїхала до Риму, щоб здобути юридичну освіту в університеті, прагнучи залишити батьківський дім: «Бути юристкою було не мрією чи амбіцією, а чимось, що я вважала можливим. Що мене справді цікавило, так це відстань між мною та Тренто на якомога більшу кількість кілометрів» — писала вона у своїй автобіографічній книзі Come carne viva. Водночас дівчина почала брати уроки акторського мистецтва в міській школі, де використовувався метод навчання , заснований головним чином на імпровізації. 1984 року Нері подала заяву на вступ до та Експериментального кіноцентру і була прийнята до другого. Відразу після цього покинула юриспруденцію, щоб зосередитися суто на акторській підготовці.
Того ж року Франческа Нері отримала перший досвід статистки у фільмі (). З цього моменту вона працювала статисткою в інших стрічках чи, навіть, була дублеркою німецької акторки Ганни Шигулли у фільмі Марко Феррері (). 1986 року відбувся професійний дебют. Франческу запросили до акторського складу телефільму «Поза кадром» () режисера : у невеликій ролі доньки персонажки , Елени. За рік Нері отримала свою першу головну роль у повнометражному фільмі (), дебюті італійського режисера . У фільмі вона працювала разом з , та (племінницею метра італійського кіно, Марчелло Мастроянні). Італійський кінопортал MYmovies.it описав її гру як «збалансовану та чуттєву», а фільм загалом як «фундаментальний твір для відтворення атмосфери нерішучості групи невпевнених і дезорієнтованих молодих людей».
Після участі в телефільмі «Зломлена жінка» () 1988 року, заснованому на романі Симони де Бовуар (), Франческа заграла Марію, головну героїню фільму () . У цьому італійсько-швейцарському фільмі, що був представлений на , партнерами по знімальному майданчику Нері стали Бруно Ганц і . Того ж року акторка отримала невелику роль другого плану у фільмі Луїджі Коменчіні (), під час роботи над яким познайомилася з видатною італійською акторкою Вірною Лізі та французом Мішелем Серро.
Початок 1990-х: Las edades de Lulú, робота з Массімо Троізі та перші нагороди
У травні 1990 року іспанські ЗМІ оголосили, що Франческа Нері замінить іспанську акторку Анхелу Моліну, що мала б виконати головну роль у повнометражному фільмі Хосе Бігаса Луни «Віки Лулу» (). І хоч Моліна вже підписала контракт на роль головної героїні Лулу, незадовго до початку знімання у Мадриді, вона вирішила звільнитися. За її словами, коли почалися проби, вона відчула, що потрапила «практично в порнофільм». В екранізації Альмудени Грандес Нері зіграла молоду жінку, що починає роман зі старшим чоловіком і відкриває приховані грані своєї сексуальності протягом усього свого життя. Оскільки Нері не володіла вільно іспанською мовою, її голос озвучила мадридська акторка та співачка . За словами самої Нері, ця роль сильно вплинула на її кар'єру й підштовхнула подальшу популярність в Європі, хоча з іншої сторони, через велику кількість еротичних сцен у дівчини були проблеми з батьками. У своїй автобіографії вона розповідала:
Того ж року вона зіграла роль Валентіни Де Сантіс в американському малобюджетному фільмі «Капітан Америка» () про однойменного супергероя, знятому Альбертом П'юном. Попри комерційний провал і погане сприйняття критиками, стрічка стала першим досвідом акторки в американському кіно.
У 1991 році вона знялася у телесеріалі «Зірка парку» () і фільмі (), режисером, сценаристом і виконавцем головної чоловічої ролі якого був Массімо Троїзі. Роль примхливої неаполітанської нареченої принесла їй премію «Срібна стрічка» за найкращу жіночу роль і номінацію на премію «Давид ді Донателло» у категорії найкраща жіноча роль другого плану. Рецензія кінопорталу MYmovies.it стверджувала про її гру: «Франческа Нері, розкрита у „Віках Лулу“, показала себе як чудова акторка, а також увійшла в образ головної героїні Троїзі, хоча ця роль була меншою».
Пізніше Нері високо цінувала режисера, як одного з небагатьох представників індустрії розваг, хто став її другом, і розповідала в інтерв'ю The Social Post про свій досвід роботи з ним: «[Троїзі] любив робити все ідеально, але на знімальному майданчику ніколи не було напруги, чвар чи бійок».
Середина 1990-х: Популярність в Італії
У 1992 році Франческа Нері поїхала до каталонського містечка Портбоу, щоб знову взяти участь у фільмуванні іспанської стрічки. Режисером фільму () був . Акторка зіграла латвійську театральну діячку Асю Лацис, коханку режисера Вальтера Беньяміна. Того ж року її запросили на роль Лівії Саґоньї, непокірної сестри персонажів та Карло Вердоне у комедії (). Гру Нері було відзначено на церемонії вручення , де вона була названа найкращою виконавицею разом з Карло Вердоне та Тільдою Свінтон, а також вона була номінована на «Срібну стрічку» у категорії «Найкраща жіноча роль». У ретроспективному огляді газета відзначила «ідеальний взаємозв'язок трьох особистостей головних героїв» і підкреслила, що Нері змогла виглядати «розслабленою» у фільмі. Того ж року акторка зіграла Марину, стриптизерку, яку найняла група молодих людей, у другому сегменті фільму ().
Кінорежисер Габріеле Сальваторес обрав її у 1993 році для знімання разом із та у своєму фільмі () про профспілковий бунт у маленькому містечку на Півдні Італії. Вона також з'явилася разом із Жаком Перреном у фільмі Карло Карлеї (), стрічці, номінованій у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою» на .
У фільмі «Стріляй!» () іспанського режисера Карлоса Саури Франческа зіграла приборкувачку коней, яка потрапила в «спіраль насильства» після того, як стала жертвою зґвалтування. Акторка згадувала, що для підготовки до ролі їй довелося готуватися, відвідуючи уроки в школі верхової їзди поблизу Риму. У своїй рецензії для порталу Aceprensa іспанський кінокритик відзначав зусилля головних акторів (Нері та Антоніо Бандераса), але критикував сюжет, бо той, на його думку, «має надмірні діри».
Після появи у відеокліпі на пісню італійського співака Ероса Рамаццотті у 1995 році вона знялася у фільмі () (режисера, сценариста та виконавця головної ролі) у ролі Сари, доброї жінки, зворушеної психічно хворим чоловіком. Її гра знову була визнана кінокритиками і принесла номінацію на премію «Срібна стрічка» за найкращу жіночу роль 1996 року. Того ж року Нері знялась у двох італійських художніх фільмах: «Небо просто більш блакитне» () та (). У першому, крім Франчески, зіграло багато зірок італійського кіно, таких як Моніка Беллуччі, Азія Ардженто, Маргеріта Бай, та Даріо Ардженто під керівництвом , а другий 1997 року був кандидатом від Італії на премію «Оскар» в категорії «Найкращий міжнародний художній фільм».
Кінець 1990-х — початок 2000-х: Carne trémula та кар'єра в Америці У 1997 році Франческа Нері знялася у фільмі (), представленому на Тижні критики Каннського кінофестивалю. Головну чоловічу роль у фільмі виконав , який через багато років став її чоловіком. Акторка зіграла психоаналітика, яка повинна лікувати особу, відповідальну за терористичний акт, що відбувся 1974 року у Брешії, знаний як . Девід Руні з тижневика Variety високо оцінив її роботу у своїй рецензії: «Нері передає тяжкість років гніву та страждань, а також неспокій від важливого особистого та професійного вибору, який має зробити її героїня». Ця роль принесла акторці першу та єдину номінацію на італійську премію «Золотий глобус» як виконавиці найкращої жіночої ролі.
Того ж року Франческа зіграла головну роль в іспанському фільмі «Жива плоть» () Педро Альмодовара, де крім неї також зіграли: Хав'єр Бардем, , Анхела Моліна, Пенелопа Крус і Пепе Санчо. Завдяки ролі жінки, втягнутої в небезпечний любовний трикутник, акторка знову здобула премію «Срібна стрічка» за найкращу жіночу роль, однак не отримала однозначних схвальних відгуків кінокритиків. Як писав Асьєр Манріке в іспанській газеті El Diario Vasco: «Рабаль і Нері були надзвичайно красиві, але кращий кастинг у випадку їхніх персонажів зробив би фільм тільки кращим». Водночас описав гру акторів у цілому як «прийнятну». Щодо досвіду роботи з видатним іспанським режисером Педро Альмодоваром, акторка заявила в інтерв'ю газеті El País, що вважає його «генієм», але також зізналася, що «він використовує акторів настільки, що може завдати шкоди». У своїй книзі вона писала, що хоч спочатку у них були дуже близькі стосунки з режисером, все змінилося, коли почалися зйомки:
Наступним її фільмом в Італії стала романтична комедія () 1998 року, знята . За роль Джулії, одруженої жінки, яка наражає свій дім на небезпеку після зустрічі зі старим коханцем, Нері була номінована на чергових преміях «Срібна стрічка» та «Давид ді Донателло». За рік вона ще раз була номінована на ті ж нагороди за роль у фільмі () Джузеппе Бертолуччі, де зіграла жінку, яка усиновила покинуту дитину, щоб заповнити порожнечу від любовних невдач. Ще одна номінація на премію «Давид ді Донателло» того ж року була за роль у драматичній комедії режисера Франческо Нуті (). У жовтні 1999 року брала участь на телешоу співака та свого близького друга Адріано Челентано Francamente me ne infischio виступаючи ведучою передачі на телеканалі Rai Uno.
У квітні 2000 року тижневик Variety оголосив, що Франческа Нері та італійський актор Джанкарло Джанніні візьмуть участь у фільмуванні американської повнометражної стрічки «Ганнібал» () режисера Рідлі Скотта за мотивами Томаса Гарріса. Акторка зіграла роль другого плану Аллегри Пацці, дружини детектива, який вийшов на слід вигаданого серійного вбивці Ганнібала Лектера в Італії. Виробництво розпочалося у травні того ж року у Флоренції, а вийшла на екрани кінокартина у лютому 2001 року, зібравши понад 350 мільйонів доларів у прокаті. Нері свою участь у зніманні коментувала наступним чином: