Плашув (пол. Płaszów) — нацистський концентраційний табір в південному передмісті Кракова, заснований нацистами незабаром після німецького вторгнення в Польщу та установи генерал-губернаторства.Forced Labour Camp"Death camps Спочатку табір був розроблений як табір примусових робіт, відкритий у 1940 році. У 1941 табір був розширений і згодом перетворений у концентраційний табір, куди з 28 жовтня 1942а почали проводитися депортації євреїв з краківського гетто. До 1943 комендантом табору був Хорст Піларцик. З березня 1943 комендантом табору став унтерштурмфюрер СС родом з Відня Амон Гет. Він був відомий своїм садистським поводженням з ув'язненими. Щоранку він починав з того, що виходив на балкон своєї резиденції з біноклем і снайперською гвинтівкою, оглядав табір, працюючих в'язнів, і якщо йому хтось не подобався, тут же вбивав порушника. Не було й дня, щоб він когось не застрелив. Він любив влаштовувати публічні масові покарання за найменше порушення, годинами тримаючи ув'язнених на Appelplatz. Зазвичай через одного порушника карали увесь барак. Улюбленим його покаранням було публічне побиття перед усіма ув'язненими батогом або палицями. До того ж, за правилами, введеними Гетом, кожен ув'язнений повинен був сам рахувати кількість ударів, яких йому завдавав один із наглядачів. Якщо жертва збивалася з рахунку, все починалося спочатку. Зазвичай після таких покарань в'язень помирав або залишався калікою. У Амона Гёта було двоє улюблених собак, Рольф і Ральф. Він любив нацьковувати їх на ув'язнених. Найчастіше такі розваги закінчувалися смертю в'язня.The Plaszow Camp www.holocaustresearchproject.net13 березня 1943 Гет особисто командував ліквідацією краківського гетто, зігнавши в табір євреїв, придатних до роботи. Тих, кого нацисти вважали непридатними до роботи, вбили. Під командою Гета була група есесівців і кілька співробітниць СС, серед яких були Гертруда Хайзе, Луїза Данцева, Аліса Орловскі і Анна Гервінг.
На базі поліцейських підрозділів СС, які брали активну участь у всіх акціях знищення євреїв краківського гетто, сформували охорона табору Плашув і особиста гвардія коменданта табору Гета. На території табору був побудований Puffkaus, бордель для охорони СС, який обслуговували польські дівчата.
Ті ув'язнені Плашува, що вижили, згадували Алісу Орловскі як зразково-показову співробітницю СС. Вони розповідали про її удари хлистом, вона особливо любила шмагати молодих жінок по очах. Під час перегуків вона ходила уздовж рядів ув'язнених і била батогом тих, кого підозрювала у розмовах в строю.
На території Плашува знаходилися механічні майстерні, каменоломня, кабельний завод, підприємство з пошиття форменого одягу Юліуса Мадрітча. На всіх цих підприємствах працювали в'язні табору. У Заблоче, неподалік від табору, перебувала Deutsche Emailwaren Fabrik (Німецька фабрика емальованого посуду) Оскара Шиндлера — це було одне з найбільш процвітаючих підприємств Кракова. 1000 ув'язнених Плашува працювало на цьому підприємстві. У 1943 Оскар Шиндлер за свої гроші збудував у Заблоче біля ДЕФ свій табір, куди перевів з Плашува в'язнів, які працювали на його підприємстві. У таборі «Емалії» не було коменданта і тиранії ув'язнених. Не було і постійного складу охорони. Гарнізон змінювався кожні два дні. Пара вантажівок доставляла з Плашува в Заблоч есесівців, які й брали під свою охорону табір. Вони були тільки раді, коли їм випадала нагода нести вахту на «Емалії». У Оскара Шиндлера, годували значно краще, ніж у Плашуві. Чергувати в Заблоче було хоча і нуднувато, але приємно. І хоча кожен есесівець міг пристрелити будь-якого з тих, хто працював на «Емальії», Оскар Шиндлер особисто стежив за тим, щоб цього не відбувалося. Там не було сторожових псів. Не було побиття. І суп, і порції хліба були і кращої якості і їх було побільше, ніж у Плашуві: приблизно 2000 калорій на день — відповідно до рекомендацій лікаря, який теж працював в одному з цехів «Емалії». Зміни тривали довго, часом по дванадцять годин, але зміни не були потогінними і виснажливими. За весь час існування табору «Емалії» ніхто з в'язнів не став інвалідом і не помер від непосильної роботи, від побиттів і голоду. У той час як тільки на підприємстві «Буна» концерну «І. Г. Фарбен» з 35 тисяч чоловік робочої сили загинуло 25 тисяч ув'язнених. І вже через багато часу ті, хто працював на «Емалії», називали табір Шиндлера справжнім раєм. Юліус Мадрітч контрабандою завозив в Плашув на вантажівках куплені на чорному ринку у Кракові хліб та інші продукти для ув'язнених, рятуючи тим самим їх від знемоги і голодної смерті. Особисто і через керуючого, Оскар Шиндлер витрачав щомісяця 50 тисяч злотих на харчування, що купував на чорному ринку для своїх ув'язнених. Траплялися тижні, коли йому доводилося забезпечувати поставку більш ніж трьох тисяч буханців хліба. У всій Польщі ніхто з усіх гуманних промисловців не міг зрівнятися з ним у справі незаконного підгодовування ув'язнених. Користуючись дружбою з Амоном Гётом, Оскару Шиндлеру не раз вдавалося рятувати ув'язнених Плашува від смерті.