Морс Пекхем (Morse Peckham, 1914 — 1993), американський літературознавець, викладач та редактор. Випускник університетів Рочестерського (1935) та Принстонського, де захистив докторську дисертацію (1947). Почесний професор Пенсільванського університету (1950 — 1966) та Університету Південної Кароліни (1967 — 1983).
Науковий внесок Наукову роботу Морс Пекхем розпочав як викладач англійської літератури вікторіанського періоду в Пенсільванському університеті. Ним була розроблена власна концепція історії культури («По той бік трагедії», 1962) та поведінки людини («Пояснення влади: контроль людської поведінки», 1979). Він стверджував, що «культурна еволюція дев’ятнадцятого і двадцятого сторіч з усією очевидністю повинна розглядатися в контексті еволюції романтизму» (Толмачёв В. От романтизма к романтизму: Американский роман 1920-х годов и проблема романтической культуры. М., 1997.); на його думку, романтизм спричинив перетворення, подібного до якого раніше не відбувалося, а людство досі не усвідомлює і противиться визнанню цієї події («Романтизм та ідеологія», 1985). Пекхем вважав, що більшість тем романтизму, зокрема, захопленість природою, екзальтованим почуттям та сентиментальністю, живописністю та под., уже містилися та просувалися добою Просвітництва (Benesch, K. Romantic Cyborgs: Authorship and Technology in the American Renaissance. University of Massachusetts Press, Amherst, 2002.). «Ідеологія завжди відстає на крок від ситуації, в якій вона задіяна, оскільки ідеологія завжди з’являється як відповідь на попередню ситуацію, чиї властивості відрізняються від поточних» (Peckham M. Romanticism and Ideology, 1985).
Глибокий дослідник текстів Пекхем опублікував дослідження з питань еволюційної теорії Чарльза Дарвіна. За його редакцією було надруковане ювілейне видання «Походження видів» (1959), з підведенням варіантів (Darwin Ch. The Origin of Species A Variorum Text. (Ed. by Morse Peckham). Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1959. (Було перевидане 2006 року.)). Пекхем ретельно прослідкував усі найдрібніші зміни, що вносив Дарвін до своєї головної роботи, винятки з текстів, стилістичні правки, ба навіть зміни пунктуації (Рубайлова П. Г. Формирование и развитие теории естественного отбора: Исторический очерк. М., 1981.).
Основні праці Прижиттєвий науковий доробок склав 154 бібілографічні назви. Серед публікацій найважливіші:
Beyond the Tragic Vision, 1962 Man’s Rage for Chaos – Biology, Behavior, and the Arts. 1965; Art and Pornography, 1969 Victorian Revolutionaries Speculations on Some Heroes of Culture Crisis, 1970 The Romantic Virtuoso (у співавторстві з Лео Догерті), 1970 The Triumph of Romanticism (collected essay), 1970 Romanticism and Behavior (collected essays), 1977 Explanation and Power: The Control of Human Behavior, 1979 Romanticism and Ideology, 1985.
Посилання Пекхем Морс. Вступ до збірки «Романтизм та ідеологія» (укр.) Пекхем Морс. Дарвінізм та дарвіністицизм (укр.) Маколкін Анна. Старі метафори та нові парадигми. В кн. Політологія посткомунізму. К., 1995. С. 88-97.
Примітки