Юрій (Георгій) Михайлович Міхновський (, село Піщане Золотоніського повіту Полтавської губернії, Російська Імперія — ) архієпископ Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), архієпископ УПЦ (з 1930). Останній настоятель Софійського собору (1932—1933). Представник роду Міхновських. Арештований НКВС за підозрою в антирадянській діяльності, розстріляний.

Біографія Юрій (Георгій) Міхновський народився 1866 року у селі Піщане Золотоніського повіту Полтавської губернії. Батько Юрія — Михайло Г. Міхновський, священик і видатний діяч УАПЦ.

Навчався в духовній школі, згодом — у Полтавській духовній семінарії. У 1889 році вчителював у с. Піщаному. У 1889—1891 роках — дяк у м. Іркліїві, а згодом — у Домантовому, церкві архістратига Михаїла в Нових Санжарах.

1894 року став священиком у Золотоноші (Полтавщина, тепер Черкаська область). Перший Всеукраїнський православний церковний собор у Києві 1921 року обрав його єпископа УАПЦ. Висвячений на єпископа 28 жовтня 1921 року. Був єпископом Золотоніським, потім згодом архієпископом Чернігівським (1921—1922). У 1923—1931 роках без церковної округи як парафіяльний священик служив на Полтавщині. З 1931 року перебував у Києві, де виконував обов'язки настоятеля собору Святої Софії. Організовував допомогу селянам, які потерпали від голодомору 1932—1933 років.

У Києві жив у будинку № 15 на Лютеранській вулиці.

11 липня 1937 року Міхновського заарештували органи НКВС за звинуваченням у створенні «антирадянської фашистської організації українських церковників»Ротач 2009, Т. 12., а 16 жовтня розстріляли.

Примітки

Джерела та література Білокінь, І. С. Міхновський Юрій Михайлович // Кривошея В. Родовід Міхновських // Українська генеалогія: теорія, методологія, історія та практика: матеріали I генеалогічних читань пам’яті Вадима Модзалевського. Київ, 1996. С. 144—149. Ротач, О. П. Міхновські // Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Полтава: «Полтавський літератор», 2009, Т. 12. Стовба, О. Матеріяли до історії роду Міхновських // Український історик. Числа 24 (78—80) 1983, Т. 20. C. 74—92.

Посилання