Данія — північноєвропейська країна (Скандинавія), що розташована на Ютландському півострові й прилеглих островах Балтійського і Північного морів. До Данії відносять також Фарерські острови в Північній Атлантиці й острів Ґренландія у Північній Америці (вони розглядаються в окремих статтях). Загальна площа країни 43 094 км² (134-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 42 434 км², а на поверхню внутрішніх вод — 660 км². Площа країни удвічі більша за площу Львівської області України. Загальна протяжність узбережжя континентальної Данії становить понад 7 тис. км. Данія межує суходолом лише з Німеччиною, довжина спільного державного кордону — 68 км . Рельєф країни — горбиста рівнина . Країна має помірний морський клімат з невеликими добовими і сезонними амплітудами температури повітря, що у поєднанні з достатньо родючими ґрунтами створює привабливі умови для інтенсивного сільського господарства . Рослинність прадавніх широколистяних лісів і вересових пусток здебільшого поступилась агробіоценозам полів і пасовищ інтенсивного агропромислового комплексу, культурним урбанізованим ландшафтам населених пунктів, шляхів сполучення . Природа країни охороняється в численних заповідниках, національних парках, ботанічних і орнітологічних заказниках .

Етимологія Офіційна назва — Королівство Данія, Данія (). Назва країни походить від протоіндоєвропейського Dhen, що означає низьке чи пласке і (), що означає прикордонну землю, межовий ліс. Назва використовувалася стародавніми готами для опису лісу, що відділяв Готланд від Сканії. В античних джерелах згадується давньогерманське плем'я данів, що мешкало на Ютландському півострові. У IX столітті в імперії Карла Великого була утворена прикордонна Данська марка (), що в XI сторіччі стала незалежною державою.

Уперше форма «Данія» Dania зустрічається в праці Саксона Граматика Saxo Grammaticus (1140—1216) «Справи данів» (). У руській історіографії назва «Данія» уперше зустрічається в Першому новгородському літописі.

Географічне положення Данія розташована у Північній Європі на півночі Середньоєвропейської рівнини, між Центральною Європою та Скандинавським півостровом. Простягається з півночі на південь на 360 км, зі сходу на захід — на 402 км, 480 км разом з островами. Площа країни разом з островом Борнгольм становить 43 094 км², суходолу — 42 394 км², поверхня водойм становить 700 км² (2 % від загальної площі). Данія займає північну та центральну частину півострова Ютландія (29,8 тис. км²) та великі прилеглі острови Данського архіпелагу (406 островів загальною площею 12,7 тис. км²), острів Борнгольм (588 км²). Таке розташування дозволяє Данії повністю контролювати широкі Данські протоки, Скагеррак (110 км) і Каттегат (60 км), що з'єднують Балтійське й Північне моря. Від Каттегату йдуть вузькі протоки поміж Данськими островами: Ересунн — поміж шведським півостровом Сконе і данським островом Зеландія, у найвужчому місці 10,5 км; Великий Бельт — поміж Зеландією і Фюном, у найвужчому місці 3,7 км; Малий Бельт — поміж Фюном і Ютландією, у найвужчому місці 0,5 км.

Данія суходолом межує лише з однією державою: на півдні — з Німеччиною (спільний кордон — 68 км у регіоні Шлезвіг). Загальна довжина державного кордону — 68 км.

Данія омивається водами Атлантичного океану, Північне море на заході та Балтійське море на сході. Загальна довжина морського узбережжя 7314 км. Морський кордон з Німеччиною проходить через Кільську бухту, далі на схід протокою Фемарн-Бельт, Кадет-Реннен і виходить у Балтійське море. На сході кордон Данії зі Швецією проходить протоками Ересунн (Зунд) і Каттегат, а на півночі протока Скагеррак відокремлює Данію від Норвегії.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Данії також, згідно міжнародних угод, належить східна частина шельфу (до глибин 200 м) Північного моря.

Крайні пункти

Данія лежить між 57°44′32′′ і 54°34′37′′ паралелями північної широти, 8°5′36′′ і 15°11′49′′ меридіанами східної довготи.

Крайні пункти Ютландського півострова: північна точка — мис і місто Скаген на однойменному півострові () ; південна точка — місто Падборг () ; західна точка — Блавандсхук () ; східна точка — містечко Грена ()

Крайні пункти європейської Данії: північна точка — мис і місто Скаген () на однойменному півострові ; південна точка — мис і містечко Гедсер () на острові Фальстер () ; західна точка — Блавандсхук () ; східна точка — скеля Остерскер () в архіпелазі Ертгольмен ()

Час

Час у Данії: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом). Літній час в континентальній частині Данії вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.

Геологія

Півострів Ютландія розташований в межах відносно молодої платформи у прогині між Скандинавією й Герцинською областю, фундамент якої глибоко занурений й вкритий значними товщами осадових порід. Корінні породи, якими утворений рельєф Данії — це переважно вапняки пізньої крейди і кайнозою. Корінні породи залягають у різних містах країни на різних глибинах, що вказує на брилові дольодовикові тектонічні рухи. Вапняки перекриті малопотужним чохлом плейстоценових відкладень і оголюються лише в Північній Ютландії і на острові Борнгольм. З цими породами пов'язані великі запаси підземних вод. У крейдовому періоді, палеогені територія Данії зазнавала частих трансгресій моря. Наприкінці пліоцену й плейстоцену Північне море являло собою суходіл, яким ніс свої води прадавній Рейн.

Серед четвертинних відкладень переважають льодовикові морени, залишені під час відступу льодовика максимального зледеніння. На півострові Ютландія це витягнуті меридіонально стадіальні кінцеві морени (із заходу на схід): Бранденбурзько-Франкфуртська, Остютська, Бельтський виступ. Через острів Зеландія проходить морена — Лангеланнський виступ. Центрально-ютландським пасмом на висоти до 100 м підняті міоценові глини й слюдянисті піски. Під час останнього зледеніння льодовик вкривав лише східні й північні райони країни. Під час довготривалих інтергляціалів клімат й рослинний покрив країни сильно змінювався, набуваючи рис сучасності. Максимальне просування льодовика відбулося 16 тис. років тому, за наступні 2-3 тис. років крига повністю відступила з теренів країни на північ, до сучасної Швеції. Під час останнього кліматичного оптимуму 6000-1000 років до н. е. Центральна Європа являла собою рівнину вкриту широколистяними лісами з ділянками боліт, маршів і степів, а береги річок були вкриті заростями верболозу (Salix pentandra).

На Данських островах і східному узбережжі Ютландського півострова поверхня складена глинистими уламковими породами, валунною глиною. Найбільш родюча частина країни. На східному узбережжі Ютландії ці третинні глини підмиваються морем, утворюють часті зсуви. Далі на захід, вододільна гряда вкрита делювіальними пісками. Західне узбережжя — піщані дюни флювіогляціальних пісків та суглинків, що переходять в рівнину Альхейде. Острів Зеландія й шведський півострів Сконе утворюють єдину геологічну структуру, а після останнього заледеніння це був суцільний масив суходолу, яким відбувалось заселення Скандинавського півострову новими видами рослин і тварин з півдня. Прорив Анцилового озера до Північного моря відбувся через протоку Ересунн у 6 тисячолітті до н. е.

Поверхню Данії можна умовно розділити на 3 регіони: четвертинні відклади складають увесь Ютландський півострів, за винятком східного узбережжя від Горсенса до Коллінга — пліоценові відклади; еоцен-палеоценові відклади складають західну частину Данського архіпелагу; відклади крейдової системи складають східну частину Данського архіпелагу.

Острів Борнгольм є частиною виходу древнього Балтійського кристалічного щита на поверхню.

Сейсмічність

13 травня 2023 року, незалежна дослідницька та консультативна установа в Міністерстві клімату, енергетики та комунальних послуг Данії (De Nationale Geologiske Undersøgelser for Danmark og Grønland — GEUS) повідомила, що отримала понад 60 повідомлень від мешканців о. Борнгольм про підземні поштовхи у східній частині острова. Поштовхи, які відбулися вдень, населення відчуло, як глибокий гуркіт, тремтіння та брязкіт, зміну тиску у вухах. Данські ЗМІ повідомили, що підземні поштовхи викликали навіть тріщини в стіні будинку. GEUS повідомила, що були зафіксовані сейсмічні поштовхи магнітудою 2,3 балів. Національна геологічна служба Данії та Ґренландії також заявила, що підземні поштовхи були "спричинені не землетрусами, а хвилями тиску від події в атмосфері", які походили з "невідомого джерела"У Данії зафіксували загадкові підземні поштовхи невідомого походження. 15.05.2023, 16:46.

Рельєф

Середні висоти — 34 м; найнижча точка — уріз води Ламме-фіорду (-7 м); найвища точка — пагорб Меллехой (171 м). Рельєф держави являє собою широкі хвилясті моренні рівнини і невисокі, подекуди крутосхилі, пагорби. Численні улоговини зайняті озерами і болотами. Найбільш піднята центральна частина півострова — вододільне пасмо пагорбів (80-100 м). Рельєф Данії утворився в результаті діяльності льодовиків. Місцями, особливо в Західній Ютландії, розвинуті пласкі водно-льодовикові рівнини — зандри, складені пісками й галькою. Ці рівнини нахилені вбік Північного моря й утворені талими водами під час танення останнього льодовика. Схили пагорбів центрального вододільного пасма були сильно вирівняні процесами соліфлюкції та ерозії.

На півночі країни рельєф твориться під впливом сучасного підняття (ізостазії), утворюються східчасті морські рівнини. На півночі та сході переважають моренні рівнини й пагорби — льодовиково-акумулятивні форми рельєфу. Талі води льодовика утворили більшість долин сучасних річок цього регіону. Загалом для північно-східного регіону характерні ступінчасті морські рівнини, утворені внаслідок ізостатичного підняття суходолу; для південно-західного регіону — ландшафти маршів і ваттів, утворені внаслідок ізостатичного опускання.

Найвища точка — гора Меллехой () 170,86 м. До точних вимірювань 2005 року найвищою точкою країни вважався пагорб Ідінг-Сковхой (173 м). Найнижча точка — перегороджена греблею затока Лім-фіорд () на західному узбережжі −7 м нижче за рівень моря. Найбільша висота на острові Зеландія 126 м, на острові Борнгольм — 156 м.

Ландшафти Данії досить подібні до ландшафтів Середньоєвропейської рівнини, деякі особливості обумовлюються відособленим положенням півострова й значним впливом моря на ландшафтотворення. Давня й інтенсивна господарська діяльність людини значно вплинула на природні ландшафти, призвела до утворення численних культурних ландшафтів.

Узбережжя Берегова лінія Ютландії та островів Данії розчленована численними затоками й протоками (особливо на сході). Довжина берегової лінії Данії становить 7438 км, без урахування узбережжя численних островів площею менше 100 м² довжина узбережжя становить 1701 км. У країні відсутні місця, віддалені від берега моря більше ніж на 60 кмДанія. Географія країни.  — Країни світу. Укрінформ..