Реґбі () — олімпійський вид спорту, спортивна командна гра, в яку грають на прямокутному полі м'ячем овальної форми, різновид футболу.
Правила гри
Мета гри Метою гри є приземлення м'яча у заліковому полі (місті) або ж забиття його ногою над перекладиною воріт у межах, позначених двома стійками.
Основи
У реґбі грають руками й ногами. При грі руками заборонено передавати м'яч вперед. Ногами м'яч бити вперед можна.
Гравець, який перебуває перед лінією м'яча, вважається поза грою й не може брати в ній участі. Гравцю, який лежить на землі, теж заборонено брати участь у грі. Повалений на землю гравець зобов'язаний якомога швидше випустити м'яч із рук.
Просування гравця з м'ячем можна зупинити, схопивши його двома руками й поваливши на землю. Заборонено захоплювати гравця за шию чи однією рукою. Заборонені підніжки.
При виході м'яча з гри за бічну лінію його вкидають у коридор, який формується із гравців обох команд.
При грі вперед та інших дрібних порушеннях у основному виді регбі (регбі-15) призначається сутичка, в якій м'яч вкидається між двома групами із восьми гравців, і ті намагаються вибороти його, відштовхуючи групу супротивника.
При серйозніших порушеннях (наприклад, офсайді) призначаються карні удари.
Особливо груба гра карається вилученням на десять хвилин (жовта картка) чи з гри (червона картка).
У найпоширенішому варіанті (регбі-15) гра складається із двох таймів тривалістю 40 хвилин кожен. Проте, після того, як час тайму вибіг, боротьба не припиняється, доки м'яч не вийде з гри.
«Залікові очки» В основному виді регбі (регбі-15, регбі-юніон) за приземлення м'яча в місті супротивника дається 5 очок й право на спробу реалізації. При успішній реалізації дається ще два очки.
За влучне пробиття карного удару дається 3 очки. Те ж саме стосується влучного удару з відскоку від землі (дроп-голу).
У регбі-13 за приземлення м'яча в заліковому полі команда отримує 4 очки і право на спробу реалізації. За успішну реалізацію команда отримує ще два очки.
Позиції гравців Регбійна команда складається з 15 гравців. На відміну від футболу, номери на формі гравців стартового складу завжди відповідають ролі, яку гравець виконує на полі. Для кожної позиції вибираються виконавці, які відповідають їй за будовою тіла, фізичними даними й характером.
На схемі зображені позиції гравців, які вони займають при сутичці й відповідні номери. Регбійна команда поділяється на гравців сутички або форвардів () й гравців задньої лінії.
Гравці сутички Гравці сутички мають номери з 1-го по 8-й. При розігруванні сутички вони стають у три ряди. У першому ряду — троє: гак (хукер) і два стовпи. За ними, в другому ряду розташовуються два замки. Третій ряд складають два фланкери і номер 8.
Гравці задньої лінії Півзахисник сутички або скрам-хав вводить м'яч у сутичку й підбирає м'яч із неї. Малий, із швидкими руками й стрімкою думкою. Він визначає напрямок атаки. Грає під номером 9.
Флай-хав розігрує м'яч, здебільшого пробиває дроп-удари. Грає під номером 10.
Два центри — зв'язкова ланка з краями. Грають під номерами 12 і 13.
Два краї — найшвидші гравці в команді. Грають під номерами 11 і 14.
Захисник — він у регбійній команді всього один. Його основна задача — підбирати м'ячі, перекинуті через лінію оборони. Інша задача — рятувати команду при проривах. Швидкий, сильний гравець. Грає під номером 15.
Назви позицій №Назва позиції українською мовоюНазва англійськоюНазва французькою 1лівий стовпloosehead proppilier tête libre 2хукерhookertalonneur 3правий стовпtighthead proppilier tête prise 4лівий замокnumber-4 lockdeuxième ligne 5правий замокnumber-5 lockdeuxième ligne 6лівий фланкерblindside flankertroisième ligne aile côté fermé 7правий фланкерopenside flankertroisième ligne aile côté ouvert 8номер 8number 8numéro 8 9півзахисникscrum-halfdemi de mêlée 10флай-хавfly-halfdemi d'ouverture 11ліве крилоleft-wingailier gauche 12внутрішній центрinside-centrepremier centre 13зовнішній центрoutside-centredeuxième centre 14праве крилоright-wingailier droit 15захисникfullbackarrière
Регбійний словничок Регбі-15 гра, в якій між гравцями команд-супротивників доволі часто відбувається фізичний контакт, в якому задача гравців полягає в тому, щоб відтіснити гравців іншої команди від м'яча. Ці ситуації називаються сутичками, раками і молами.
Сутичка — стандартна ситуація, в якій беруть участь по 8 гравців від кожної команди, розташованих у три лінії. В центрі першої лінії стоїть гак, повиснувши на плечах двох стовпів. В другій лінії — два замки, дужі гравці, що створюють основний тиск, в третій лінії — два фланкери і номер 8. М'яч у сутичку вводить півзахисник сутички, скрам-хав, він же підбирає його тоді, коли той викочується за межі сутички. Вибороти м'яч і відкинути його назад ногою — задача гака. Команда, яка вводить м'яч у сутичку здебільшого має перевагу і здобуває його.
Інша ситуація, рак (), утворюється стихійно, коли гравця з м'ячем валять на землю. Упавши на землю, він повинен випустити м'яч із рук, однак робить це, зазвичай дещо назад. Для того, щоб команда зберегла м'яч в цей момент, партнери повинні вибудувати стіну між м'ячем та супротивником. При цьому принаймні один гравець команди утворює контакт із гравцем супротивника і намагається відтіснити його. Супротивник теж тисне — підібрати м'яч за правилами можна лише тоді, коли він опиниться за стіною із свого боку. Інші гравці теж можуть приєднуватися до раку, але робити це вони можуть тільки ззаду свого гравця, який вступив у контакт. Гравці в раку повинні стояти на ногах. У випадку падіння вони повинні якомога скоріше відкотитися. При утворенні раку всі гравці, що не беруть в ньому участі, повинні вийти з положення офсайду. Гравці в раку не мають права торкатися м'яча руками. М'яч із раку підбирає зазвичай скрам-хав, хоча це не обов'язково.
Ситуація мол виникає тоді, коли утворюється контакт між гравцем і гравцем супротивника, однак вони обидва стоять на ногах і гравець із м'ячем продовжує просуватися вперед, давлячи своєю масою. До молу можуть приєднуватися інші гравці, але тільки ззаду від того гравця своєї команди, який започаткував мол. Мол може бути дуже ефективним для значного просування вперед, оскільки значна кількість гравців чинять тиск на супротивника.
Якщо м'яч залишив поле через бокову лінію, то він повертається у гру частіше всього через коридор. При цьому гравці обох команд розташовуються у колонах поперек поля на відстані одного метра від суперника та від 5 до 15 метрів від боковою лінії. М'яч вкидається точно між гравцями. Для того, щоб впевнено заволодіти м'ячем, двоє гравців в коридорі піднімають третього в момент, коли той стрибає. Такий прийом називається ліфт ()
Популярність у світі Регбі популярне в усьому світі, але особливо в країнах Британської співдружності. У певних країнах і областях — це вид спорту номер один. Серед них Нова Зеландія, Південна Африка, Ірландія, Уельс, південь Франції.
Історія Історичні хроніки доносять до сучасників чимало фактів гри в м'яча у різних кінцях світу та в різні часи. Серед тих країн, де ігри з м'ячем набули масового й вуличного характеру стала Англія XVIII—XIX століть (цей період тепер називають — «народний футбол» Medieval football). Величезні натовпи, без жодних правил, ганяли м'яча по міських вулицях і сільських дорогах: ловили, кидали, штовхали, робили все, щоб загнати на сторону противника. Зазвичай ці «матчі» закінчувалися загальної бійкою тому місцеві урядники намагалися різними засобами унормувати їхнє проведення, а то й скасовували (були часи, коли ганяти м'яча було суворо заборонено). Але, поступово, гра увійшла в більш-менш організовані рамки й міцно утвердилася в англійських навчальних закладах, як один із видів дозвілля та спортивних занять.
Вільям Вебб-Елліс з Регбі
Ігри-сутички народного футболу (Medieval football) в Англії, зазвичай, проводилися в переддень релігійних чи світських свят. Відтак на роковини перемоги під Ватерлоо в містечку Регбі знову було дозволено поганяти м'яча. Саме ця днина стала пам'ятною для історії спорту, адже на полі місцевого коледжу шістнадцятирічний Вільям Вебб-Елліс (William Webb Ellis) схопив м'яча руками та, наперекір тодішнім правилам, кинувся з ним не назад, а до «міста» суперників. Це було порушення правил, але воно й послужило поштовхом до виникнення нової гри Вільям Вебб Елліс першопроходець регбі .
Першоджерелом легенди про Вільяма Уебб Елліса, який порушив правила гри в футбол і побіг з м'ячем в руках вперед, став допис до шкільного журналу містечка Регбі «The Meteor», надрукований 10 жовтня 1876 року. Колишній учень школи, антиквар Меттью Блоксхем у своєму листі заявив, що в містечку Регбі народився новий вид спорту, де гра йшла переважно руками — саме завдяки вчинку Вільяма Вебба Елліса (адже в тодішньому футболі головним елементом були удари по м'ячу ногами, а руками можна було лише піймати м'яча та одразу віддати назад). Окрім єдиної цієї згадки інших авторитетних джерел, які засвідчили б такий випадок англійські дослідники не віднайшли.
Натомість сюжет укорінився в регбійний культурі, а Елліс став одним із символів гри. В школі, де Вебб-Елліс навчався, ця подія увічнена меморіальною дошкою, а пізніше йому було поставлено пам'ятник. Іменем Вебб-Елліса названий найпрестижніший регбійний трофей, який вручають переможцям чемпіонату світу з регбі.
Розділення футболу та регбі
Альберт Пелл, випускник школи містечка Регбі, привіз гру в Кембридж і організував там першу команду. Спочатку правила гри в різних школах відрізнялися. Перші офіційні правила були прийняті в Регбі у 1845 році. У 1848 році були затвердженні Кембридзькі правила. У 1863 році з'явилися офіційні правила гри в футбол. Однак, частина гравців не погодилася з футбольними правилами й вийшла з Футбольної асоціації. Союз футболу Регбі (RFU, ) утворено 1871 року. Наприкінці 19 століття в регбійній Британії стався розкол у зв'язку зі звинуваченням цілої низки клубів з північної Англії в оплаті гравцям за гру. Північноанглійські шахтарські клуби вийшли з Союзу й утворили власний Північний союз, перейменований з 1901 у Північну регбійну лігу. Спочатку змагання в лізі проводилися за правилами Союзу, але згодом відбулися зміни, які остаточно відокремили регбіліг від класичного регбі.
Становлення регбі
Розвій регбі в XX столітті Впродовж майже всього 20-го століття основним видом міжнародних змагань із регбі-15 були тест-матчі між збірними країн. Вони проводилися в рамках традиційних турне команд південної півкулі в Європу і європейських команд в південну півкулю — Південну Африку, Нову Зеландію та Австралію.
Перший кубок світу з регбі був проведений лише в 1987 році. Відтоді головний регбійний турнір проходить кожні чотири роки.
Окрім тест-матчів та кубку світу існують регіональні змагання. В Європі таким змаганням є щорічний Турнір шести націй, в якому беруть участь збірні Англії, Франції, Уельсу, Ірландії, Шотландії та Італії.
У південній півкулі основним щорічним турніром є Чемпіонат Регбі (раніше Турнір трьох націй), до якого входять збірні Нової Зеландії, Південної Африки, Австралії та Аргентини.
Регбійна інфраструктура Зважаючи на суттєві історичні особливості у розвитку та популяризації гри руками в овальний м'яч, відповідно вибудувалася доволі складна (а десятиліттями раніше й доволі суперечлива) спортивна інфраструктура та ієрархія в цьому виді спорту. Регбійна структура (управління)
Глобальне регулювання регбі-15, регбі-7, як і ряду інших регбійних дисциплін здійснює Міжнародна рада регбі (IRB). Штаб-квартира, заснованої в 1886 році, організації розташована в Дубліні. Основним завданням ради є публікація правил гри і загальний контроль за їх дотриманням. З 2003 року під егідою «IRB» виходить рейтинг національних збірних з регбі-15, редагований щотижня. З 2013 року організація об'єднує 118 національних організацій, 100 з яких мають статус повного/дійсного члена.