Саркофаг Ярослава Мудрого або Ярославова домовина — гробниця Великого князя київського Ярослава Мудрого, який помер у 1054 році. Саркофаг розташований у східній частині північної внутрішньої галереї собору святої Софії у Києві. Поховання Ярослава Мудрого є першим похованням некрополю Софії Київської , хоча документальних підтверджень, що у саркофазі похований саме він, не знайдено.
Опис Саркофаг є скринею, виготовленою із суцільного блоку білого мармуру, прикрашений різьбленням давньохристиянської символіки. Стінки саркофагу містять різьблені зображення виноградних лоз, хрестів, пальм, риб, птахів, кипарисів та монограм Христа. Скриня накрита двоспадною мармуровою кришкою з трикутними фронтонами та акротеріями, виготовленою також з суцільного блоку.
Довжина саркофагу становить 2,5 м, ширина — 1,2 м, висота — 1,23 м при вазі близько 6 т.
Саркофаг виготовили в XI столітті з проконеського мармуру імовірно візантійського походження, хоча існує припущення, що домовина має малоазійське походження, датоване VI або VII століттям.
Згадування в історичних джерелах
Згадування у літописах Вперше саркофаг Ярослава Мудрого згадується у Повісті временних літ. Під 1054 роком стверджується: «І, принісши, положили його в раці мармуровій у церкві святої Софії».Лаврентіївський літопис При цьому літопис використовує не слово «саркофаг», а слово «рака», що означає ящик (ковчег) для мощей. Цим словом ще називали гроби, де лежали тіла святих.
Як можна зрозуміти, літописці не передбачали, що разом з Ярославом у його саркофазі був похоронений ще хтось.
Згадування у 1594 році Еріха Лясоти Австрійський дипломат Еріх Лясота у своєму «Щоденнику Еріха Лясоти із Стеблева» під 1594 роком, розповідаючи про Київ, описує церкву Святої Софії та оповідає: «Далі лежать у каплиці в красивій білій гробниці із алебастру князь Ярослав, син Володимира, разом із своєю дружиною. Гробниця заввишки приблизно в ріст чоловіка і ще не зруйнована, майже попередньої форми».Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева за 1594 р.
Як можна зрозуміти, в кінці XVI ст. мешканці Києва, які розповідали Еріху Лясоті про Київ, були переконані, що в саркофазі лежить Ярослав з дружиною. У ті часи вже знали, що в саркофазі знаходяться 2 кістяки.
Малюнок Вестерфельда 1651 року
У 1651 році Київ відвідав голандський художник Абрагам ван Вестерфельд, який виконав багато малюнків стародавніх стін Києва, його храмів. Серед них є також малюнок Саркофага Ярослава. Як можна побачити на малюнку, саркофаг стоїть на оригінальній підлозі XVII ст.
Згадка 1654 року Павла Алеппського У 1654 році архідиякон Павло Алеппський супроводжував антіохійського патріарха Макарія у подорожі до Москви. Розповідаючи про подорож, він писав про Софію Київську: "Інші два вівтаря поблизу північних дверей, праворуч від тих, хто виходить із церкви, у низьких нішах. В одному із згаданих вівтарів міститься великий біломармуровий саркофаг з горбоподібною кришкою з хрестами".Павло Халебський. Подорож патріарха Макарія Як можна зрозуміти з опису саркофаг вже у той час знаходився приблизно в тому ж місці, що й сьогодні.
Згадка 1660 року Боплана У 1660 році французький інженер і військовий картограф Гійом Левассер де Боплан видав книгу «Опис України кількох провінцій королівства польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансильванії разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн, сіра де Боплана в Руані, у Жана Кайуе, при королівському дворі». В ній він описує Київ, його головні собори та згадує про храм Святої Софії. Серед іншого він розповідає, що «у цьому храмі є гробниці кількох королів».Гійом Левассер де БОПЛАН. ОПИС УКРАЇНИ, КІЛЬКОХ ПРОВІНЦІЙ КОРОЛІВСТВА ПОЛЬСЬКОГО, ЩО ТЯГНУТЬСЯ ВІД КОРДОНІВ МОСКОВІЇ ДО ГРАНИЦЬ ТРАНСІЛЬВАНІЇ, РАЗОМ З ЇХНІМИ ЗВИЧАЯМИ, СПОСОБОМ ЖИТТЯ І ВЕДЕННЯ ВОЄН, СІРА ДЕ БОПЛАНА. В РУАНІ, У ЖАКА КАЙУЕ, ПРИ КОРОЛІВСЬКОМУ ДВОРІ. MDCLX
Згадка 1674 року Синопсиса Синопсис Київський, слідом за літописами, стверджує, що «похований же був у Києві в церкві святої Софії, яку сам збудував, в притворі св. Георгія в гробі мармуровому».Синопсис Київський
На відміну від літописів в Синопсисі вказується конкретне місце, де стояв саркофаг у Софії, притвор святого Георгія.
Згадка 1825 року митрополита Є.Болховітінова У 1825 році київський митрополит Євгеній Болховітінов видав книгу «Опис Київського собору і київської ієрархії з додаванням різних грамот і виписок, пояснюючих це, також планів і фасадів Константинопольської та Київської Софійської церкви і Ярославового надгробку». У ній він згадує про саркофаг Ярослава: "Нині ж його надгробок мармуровий вцілілий знаходиться при південній стіні вівтаря, влаштованому вже пізніше в лівому присінку, в ім’я благовірного князя Володимира, отця його. Ймовірно, всі князі покладені в погребі під згаданим давнім присінком Ярославового храму".Болховитинов. Описание Киево-Софийского собора
Як можна зрозуміти, митрополит вважав, що Ярославів саркофаг є лише пустим надгробком, а сам князь Ярослав разом з іншими князями був похований у підвалі під підлогою собору. Болховітінов у своїй книзі дає зображення саркофагу Ярослава. Оскільки у той час саркофаг знаходився в кутку, то доступними для огляду були лише дві з чотирьох сторін саркофага. Також можна помітити, що сам саркофаг знаходився значно нижче рівня тогочасної підлоги. Також Євгеній Болховітінов подає цікаву примітку: "По покришених краях мармурових каменів, з яких складається надгробний пам’ятник Ярослава, і по недревній вапняковій замазці між каміннями можна зробити висновок, що він колись раніше був вскритий і потім знову складений і, можливо, на нинішнє місце перенесений. Не відомо також коли і ким пам’ятник цей виготовлений".
Відкривання саркофага
Відкриття саркофага у 1936 році У 1936 році саркофаг був відкритий комісією, яка склала відповідний акт. В акті серед іншого вказується:
"Саркофаг цей до цього часу стояв у куті під південною стіною і частиною – під східною стіною абсиди, якась частина його – на 30 см, нижче рівня підлоги, була присипана землею, стояв він на базі, зробленій з цегли XVII ст., що може вказувати на час, коли тут у виїмці південної стіни абсиди саркофаг було покладено".Дослідження вмісту гробниці Ярослава Мудрого Тобто, саркофаг стояв у тому самому місці нижче рівня підлоги, що й в описі 1825 року, судячи по цеглі, стояв він там з XVII ст. Комісія подала опис саркофагу так: "У нижній частині, що була засипана землею, є теж різьблений орнамент. У тій стороні саркофага, що стояла під південною стіною, орнаментацію тільки підготовлено і не закінчено. У східній стороні саркофага, що була під східною стіною, виявлено круглий отвір (діаметром в 14 см.), зовні його до половини замазано вапном. Іншим вапном замазано щілини на місці стику віка з скринею саркофага, причому на тій стороні саркофага, що стояла під південною стіною, щілини не були замазані. На цій (південній) стороні саркофага є щербини на краях віка і скрині. Перед початком відкриття саркофага було виявлено, що у східній стороні саркофага біля південно-східного рогу, на місці стику віка з скринею, є досить значне пошкодження краю віка, причому щербина була замазана вапном. Поруч цієї щербини є ще друга щербина на тій же стороні з краю віка в середній частині його. Можливо, що в цих місцях, у свій час, відкривали саркофаг, за допомогою лома, коли й утворились ці щербини. Обидва акротерії північної сторони там мають пошкодження у верхній частині. Саркофаг висічено з досить масивних брил однакового білого мармуру з прожилками димчатого кольору. Він має такі розміри: довжина – 2,33 м., ширина – 1,17 м., височина – 1,63 м., товщина стінок – 0,13 м. Віко двоскатне. Розмір його по вертикалі – 0,81 м. Саркофаг являє собою видатну пам’ятку давнього художнього різьбарства й датується старіше проти XI ст. н. ери." Причому, датування саркофагу «старіше проти XI ст.» написано по затертому місцю, в якому ймовірно було вказане якесь більш раннє століття. Далі йде опис вмісту саркофага: "...безпосередньо на дні саркофага лежали хаотично розкидані кості двох людських кістяків (чоловічого і жіночого), причому два черепи знаходились у західній частині саркофага. Обидва лежали один біля другого поверх стегнових кісток, нижня щелепа одного з черепів лежала посередині саркофага, вкупі з перемішаними іншими кістками. Крім того, перед черепами ще лежали тім’яна та потилична кістки дитячого черепа. Кістки збереглися досить добре. Вони були покриті нальотом пороху, що проліз сюди через щілини на стику віка. У західній частині саркофага лежали три невеликих шматки дерева і уламки квадратної цегли XI віку. Шматки дерева, що ще не струхлявіло, можливо правили за підкладку під час вскриття саркофага у порівняно недавні часи. Інших речових знахідок не було. Комісія констатувала факт пограбування поховання. Можливо, що всі ці кістки покладені тут у новіші часи". В акті знову використано виправлення. Слово «новіші» знову написане по затертому. Ймовірно, первинний варіант акту містив слово «недавні» (часи), яке використано в попередньому реченні. Але через цензуру його довелося замінити, тому що це могло означати, що саркофаг був пограбований з приходом у Київ радянської влади. Після огляду саркофаг та його вміст було сфотографовано і покладено назад на своє місце.
Відкриття саркофага у 1939 році
У 1939 році саркофаг був відкритий знову. Кістки, виявлені при попередньому відкриванні, були забрані для досліджень у Ленінград. Акт, укладений при цьому відкриванні, стверджує: "Комісія встановила, що на основі акту вскриття, здійсненого 25.01.1936 року в проміжку часу по 23.01.1939 року змін зовнішнього і внутрішнього стану не відбулось, а також положення, стан та кількість кісток не змінились. Комісія постановила: Кістки, що знаходяться у саркофазі, передати для досліджень інституту етнографії та антропології академії наук СРСР, персонально т. Гінзбургу, після чого експонувати кістки при саркофазі у вітрині".
Відповідно, кістки було передано для досліджень. Після досліджень професор Гінзбург 29 квітня 1940 року надрукував доповідь «Про антропологічне вивчення скелетів Ярослава Мудрого, Анни і Інгігерд». У даній доповіді вчений розповідає: "При вскритті гробниці в ній були виявлені 2 скелети дорослих людей і декілька окремих кісточок дитини у віці біля 3 років. Кістки були розкидані і перемішані. Ніяких предметів, крім скелетів, в гробниці виявлено не було. Не було і ніяких залишків одягу чи тканин. При розборі скелетів виявилось, що один з них належить мужчині дуже літнього віку, біля 60-70 років, інший – жінці менш літнього віку, біля 50-55 років".Джерела для вивчення антропологічних матеріалів з гробниці Ярослава Мудрого
Чоловічий скелет був майже повний. Проте не вистачало половини хребців, більшої частини дрібних кісток кистей та стоп, а також частини ребер, більшість з яких були зламані. Зламані були також і деякі кістки черепа. Більшості зубів не було, проте вони випали вже після смерті. Кістки цієї людини свідчили про поважний літній вік, чисельні старечі хвороби, а також хромоту. Стосовно дослідження черепа, Гінзбург пише: «По цілому ряду ознак досліджуваний череп займає проміжне положення між довгоголовими і короткоголовими черепами з великого кургану лівобережного Цимлянського городища на нижньому Дону (Саркел), вивченому мною. Це дає можливість зробити припущення, що в походженні досліджуваного об'єкта безсумнівну роль грали зв’язки довгоголового населення з короткоголовим типом, представленим в І тисячолітті н.е. в основної маси населення півдня і південного сходу європейської частини СРСР, сходячи ще до сарматів».