Загалом форми навчання поділяються на два основні види - активні та пасивні. Особливістю активної форми навчання є те що під час активного навчання ви можете помилитись і помітити цю помилку. При пасивному навчанні ви або не можете помилитись, або не можете помітити й виправити помилку. До пасивних форм навчання входять читання, прослуховування лекцій, перегляд відео з лекціями, прослуховування теле та радіопередач, бездумне конспектування, бездумне зазубрювання... До активних форм - розв’язування задач і вправи, вдумливе конспектування, пояснення матеріалу товаришам, вдумливе зазубрювання.
Активні форми ефективніші за пасивні через так званий "ефект тесту", який полягає в тому, що інформація запам’ятовується надійніше, якщо її деякий час після записування намагались кілька разів з пам’яті дістати (тестували себе), ніж коли її просто кілька разів під ряд перезаписували (зубрили)Make Things Memorable - David Myers (YouTube)..
Існує легенда, що людина запам’ятовує 10% з того, що читає, 20% з того, що чує, 30% з того, що бачить, 50% з того, що одночасно бачить і чує, і 100% з того що робить. Звідки такі точні цифри - не відомо (зі стелі напевне :) ), але те що різні форми навчання мають різну ефективність - це правда. Детальніше кожну окремо ми розглянемо далі.
Хоча, якими би не були форми навчання, всі вони ґрунтуються на тому як працює наша пам’ять. А пам’ять в людей запам’ятовує факти створюючи асоціації з уже відомими. How to effectively read and understand scientific literature? Productivity Stack Exchange
Лекції Лекції бувають нудні. Тут треба подумати над таким: якщо предмет здається вам не потрібним, і не вартим вашого часу, а на лекціях ви нічого не дізнаєтесь - все одно ходіть на лекції. Присутність на заняттях зменшує кількість матеріалу який доведеться знати щоб отримати залік. Крім того, прогул непотрібної пари створює спокусу прогуляти потрібну, а виробляти заново звичку все таки відвідувати пари буде важче ніж підтримувати існуючу. Тому на пари потрібно приходити, і на них вчитись. Якщо вона зовсім не для того призначена - вдавайте що пишете конспект, а самі готуйтесь до іншої пари.
Якщо ж лекція все таки буде по суті, то тут кілька порад як отримати від неї якомога більше користі.
Готуйтесь до того що буде на лекції. Повторіть матеріал, почитайте підручники. Нерозуміння того що розповідають робить лекцію нудною, і вона стає марною тратою часу. Приходьте вчасно. Старайтесь навчитись бути гарним слухачем. Намагайтесь концентруватись на лекторі і не відволікатись на товаришів, телефон (вимкніть звукові повідомлення), та інші сторонні речі. Старайтесь виділяти важливе і неважливе в тому що вам розповідають. Підказка: зазвичай на дошці пишуть найважливіше, важливе але не настільки виділяють голосом та інтонацією. Пишіть конспект. Записуйте тільки найважливіше, своїми словами, використовуйте скорочення, різні позначення і т.п. Взагалі, бажано виробити власну систему ведення конспекту. Деякі поради щодо цього ви знайдете в окремому розділі, тому що це досить обширна тема. Задавайте питання. Взагалі це навіть важливіша причина щоб прийти на лекцію ніж написання конспекта. Бо його можна написати і по підручнику. Після лекції порівняйте конспект з конспектами одногрупників. Що ви могли пропустити на що ваші товариші звернули увагу?Take Effective Notes HowtoStudy.com
Читання Читання - це один з найменш ефективних способів навчання (гірше напевне хіба що погані лекції), і все одно, читання не замінять ні вчителі, ні відеофільми, взагалі ніщо. Також це один з найдоступніших (книжка дешевша за працю вчителя чи створення відеофільму), найпростіших (читати вміють всі) та найзручніших (книжку можна взяти з собою навіть в метро) способів навчання. Щоправда не такий ефективний як практичні заняття, але його ефективність теж можна підвищити.
Взагалі, вміння читати книги теж потрібно розвивати так само як і інші вміння. Потрібно також пам’ятати що вивчення чогось і прочитання чогось - це дещо різні речі. Вивчення потребує більше часу, зусиль і іншого підходу ніж читання. Потрібні мотивація, сила, та концентрація.
Міфи про читання Про ці міфи можуть не говорити, але багато їх чомусь вкорінені в голови учнів та студентів змалку. Наприклад не правда те що:
Потрібно читати кожне слово Не можна пропускати абзаци Достатньо прочитати раз Чим швидше читаєш тим менше розумієш.Active Reading: Comprehension and Rate - Academic Skills Center
Поради з ефективності Щоб збільшити ефективність не читайте пасивно:
Робіть конспект. Можливо в формі інтелект-карти. Задавайте (хоча б собі) питання. Цитуйте книжку друзям (чи стіні, хоча друзям таки краще). Пов'язуйте з тим що ви вже знаєте. Наприклад перед тим як читати наступний розділ - намалюйте в конспекті інтелект-карту того що ви вже знаєте. Після чого почніть читати, і доповнюйте тим що ви довідались. Переказуйте своїми словами. Повертайтесь назад. Доповнюйте конспект якщо виявили що в ньому чогось бракує. Виконуйте вправи. Якщо не розумієте якогось слова - гляньте в словник (вікіпедію). Або ще краще, щоб не відволікати свою увагу - випишіть слова що не знаєте, і подивіться їх значення пізніше (якщо в самому тексті їх значення не пояснюється десь далі.) Виписуйте значення нових слів в конспект. Якщо читаєте підручник з математики - спробуйте розв'язувати приклади перед тим як читати їх розв'язання, а також доводити теореми. З програмування - тим паче - спробуйте переписати код що дається в прикладах по своєму.
Не варто пропускати вступні розділи. В них автори намагаються пояснити яким чином буде викладений матеріал, що він міститиме і всіляко підготувати читача до сприйняття книжки. How to Study a Textbook
Конспект прочитаного Не записуйте все підряд. Мистецтво створення конспекту полягає у вмінні виділяти важливе. До того як читати розділ постарайтесь зрозуміти про що він. Підказка: зазвичай про те що написано у заголовку. :) Випишіть головну ідею розділу, та що ви вже на цю тему знаєте в конспект. Прочитайте розділ, доповнюючи те що ви знали деталями і тим що ви не знали. Пройдіться по розділу ще раз, і створіть два списки. Перше - список об’єктів, ідей та їх властивостей про які йдеться в тексті. Друге - список невідомих термінів та їх визначення.
Як справитись з нудним текстомСкладний і нудний текст? - Блог одного кібера
Зі складними текстами зустрічались напевне всі – від школярів до пенсіонерів. Всі напевне читали всілякі інструкції, чи договори під час відкриття рахунку в банку (хто взагалі тих юристів вчить таке писати?), чи щось подібне. Деякі нудні тексти ніхто не читає, як от ліцензія при інсталяції програмного забезпечення. Деякі, як от інструкції – треба читати, бо інші джерела інформації про якусь нову штуковину якою вам потрібно навчитись користуватись – відсутні.
Я от коли наткнувся на довжелезну 160-ти сторінкову інструкцію з встановлення та використання одного модуля системи яку ми підтримуємо, впав в легкий транс. Інструкція з інсталяції на 5 сторінок – це ще нічого, її можна просто бездумно виконувати крок за кроком, якщо все звісно пройде добре. Але от біда якщо треба читати 15 сторінок аби зрозуміти що то взагалі за штука і нащо ми її ставимо. Я почав гуглити “How to read boring manual”, і знайшов “Boring machine operators manual” – інструкцію для оператора бурильної (нудної :) ) машини.
До речі, сумний факт – нудних текстів на світі більше ніж цікавих. Тому що цікавий текст дуже й дуже важко написати, і мало хто це вміє. А не кожен виробник бурильних машин може найняти Роджера Желязни чи Ніла Стівенсона аби ті написали інструкцію. Цей текст, напевне, теж нудний, але без ваших підказок мені важко буде зробити його цікавішим.
Я вчасно навчився читати, що дало мені перевагу в молодших класах. Я прочитав буквар в перший день, і спитав маму де в школі попросити наступну книжку. В мене в селі була величезна бібліотека, і мало не половина літератури це були підручники з фізики, схемотехніки, мікроелектроніки, журнали “Наука і суспільство” (мій улюблений), Квант (другий за ним), “Фізика в школі” і т.п. Тому підручники з фізики я почав читати теж дуже рано.
Це був плюс, бо в школі я знав про купу речей таких як те що магнітний і географічний полюси це не одне й те ж, і що вісь нахилена під кутом 23 градуси до орбіти, і що літак літає бо в нього верхня площина крила має більшу площу. Далі підручник з фізики, наприклад містив рівняння Бернуллі:
На що я дивився приблизно так як от ви напевне дивитесь на оце:
不知彼而知己，一勝一負；不知彼
Тому тупо ігнорував формулу китайською і читав далі все що міг знайти українською. Ну й картинки звісно розглядав, ті які розумів.
А якби я знав що букви в формулах замінюють цифри, і що латинські та грецькі букви нічим не страшніші за українські, то може б й формули навчився читати, з не меншою цікавістю ніж сам текст, і може мав би більше любові до математики.
З цієї моєї розповіді варто зробити висновок що різні тексти треба читати по різному, і часом одного букваря мало. Для математики треба свій буквар, для чогось іншого – свій.
Далі перейдемо від прикладів до порад які мають трохи допомогти читати важкі тексти.
Підготовка до читання
Перед тим як щось читати, треба з’ясувати чи воно вам треба. Це іноді важко зробити, поки не почнеш читати, але зазвичай люди підсвідомо це роблять, беручи до уваги інформацію що містить обкладинка, дізнаючись щось про автора (хто він, звідки, його вік і т.п.), оцінюючи об’єм книжки, переглядаючи окремі уривки щоб дізнатись яким стилем книжка написана. Можна прийняти до уваги хто вам радить цю книжку, якщо ви знаєте зацікавлення цієї людини і знаєте за якими критеріями вона підбирає собі літературу.
Читання повинно мати якусь мету. З читання просто так користі буде мало, а книжка буде нудною, бо ви не будете до кінця вірити що вона наблизить вас до вашої цілі. Навіть якщо мета – здати екзамен, цю мету треба чітко осмислити і дати собі зрозуміти що без читання цього не досягти.
Для великої книжки не варто боятись її розміру, а просто ставити собі задачу, наприклад, прочитати лише перший розділ. Часом ми маємо упередження що книжка буде нудна, чи складна, тому боїмось її починати, після чого, вже в процесі читання з’ясовується що страхи наші даремні, і книжка сторінка за сторінкою, але починає в себе втягувати. Тому, пригадайте собі що по обкладинці не судять, що ваше упередження може бути лише упередженням, відкиньте страх і просто починайте читати.
Книжка може бути справді нудною, якщо її зміст не несе для вас нічого нового (наприклад ви вже раз читали і все пам’ятаєте) не вважаєте корисною для себе, чи не розумієте про що взагалі мова.
Книжку може бути важко читати, якщо вас в даний момент хвилює щось інше, чи ви просто втомлені, чи знаходитесь в середовищі що відволікає. Потрібно старатись позбутись цих зовнішніх перешкод.
Якщо вам незнайома лексика предметної області, що теж часто є причиною того що читати складно, варто запастись словником, глосарієм чи якоюсь іншою довідковою літературою. Можна, в кінці кінців, використати вікіпедію для створення власного глосарію.
Також треба змиритись що книжку все одно може бути важко читати. І це логічно, бо не всі книжки – це художня література, крізь деякі треба прогризатись.
Під час читання
Кожен читає по різному, тому один може перечитувати текст по кілька разів, і все одно не зрозуміти, інший лише пробігтись оком, і зразу все схопити, дехто потребує тиші, а дехто може читати де завгодно. Хтось читає сторінка за сторінкою, а хтось задом наперед. Якщо ви читаєте якось по особливому – не варто вважати що це неправильно, правильних способів взагалі не існує.
Найважче – почати. Можете пообіцяти мозку що фокусуватись доведеться лише 25 хвилин, а далі буде відпочинок – винагорода