Джусто Лекур(; 1627, Іпр — 1676, Венеція) — італійський скульптор, фламандець за походженням.
Життєпис Народився в місті Іпр. Ймовірно, там і отримав первісні навички в художній освіті. Перебрався в Рим, де працював у майстерні Франсуа Дюкенуа. Добре засвоїв барокову манеру архітектора і скульптора Лоренцо Берніні і римської школи бароко.
Приблизно з 1657 року перебрався у Венецію, де стримано ставились до бароко як стилю, монополізованому єзуїтами. Мав у Венеції власну майстерню і набирав учнів, серед яких Франческо Кабіянка, Енріко Меренго, Франческо Кавріолі, Ораціо Маріналі.
Вівтарі церкви Санта Марія делла Салюте та Сан Ніколо да Толентіно
Відомим твором скульптора у Венеції є пафосний вівтар у церкві Санта Марія делла Салюте. Бароко як ідейно-стилістична система створило і активно використовувало цілу низку алегорій для демонстрації і пояснення різних за призначення програм — величі католицької церкви і безгрішності папи римського, перемог у війні якогось монарха, умовного позначення переваг якогось державного діяча чи вельможі, внесок померлого в славу батьківщини, надгробок з уособленням цих чеснот тощо. До мови алегорій звернувся і Лекур при створенні вівтаря. На верхівці хмарки з півмісяцем височить Мадонна з немовлям. Праворуч янгол жене геть алегорію чуми у вигляді переляканої жінки. Ліворуч від неї — алегорія міста Венеція, що припала до Богородиці з подякою. Вівтар був створений на подяку Богородиці за визволення Венеції від чуми.
Особливо масштабною була робота скульптора над вівтарем церкви Сан Ніколо да Толентіно, де він створив цілий архітектурний храм з куполом та орнаментальним декором, а бічні постаменти віддав типовим для барокових вівтарів янголам.
Галерея Барокові атланти на фасаді Chiesa dell'Ospedaletto
Див. також Фламандське бароко Караваджизм Бароко Алегорія Томас Квеллінус Сад бароко
Джерела Wittkower, Rudolph (1993). «Art and Architecture Italy, 1600—1750». Pelican History of Art. 1980. Penguin Books Ltd. pp. 450—452.