Ру́нка (від ) — різновид колючої зброї, що являє собою фактично спис із двома додатковими бічними наконечниками, меншими, ніж центральний; також іноді іменується бойовими вилами.
Назва Термін «рунка» походить з польської мови (runka). Схожі терміни щодо позначення списа з бічними відростками вживають в іспанській і французькій мовах (roncona, roncone). Слід мати на увазі, що співзвучні слова не завжди розуміють під собою саме рунку. Наприклад, (ronco) насправді значить не «рунка», а «гвізарма».
Опис Була найбільш популярна в Італії та Іспанії. Широко представлена на зображеннях XV століття як зброя піхоти, проте, на думку В. Бехайма, вона значно древніша. На початку XVI століття набула популярності в лейб-гвардії, а з другої половини XVI століття стала використовуватися як парадна зброя. У збройових колекціях Відня і Мадрида зберігаються складні парадні рунки з позолоченими клинками й обтягнутими шовком держаками, а їхня конструкція дає змогу складати не тільки древко, а й бічні відростки клинка.
Бічні відростки в деяких випадках можуть являти собою заточені леза. Варіанти ж, у яких бічні відростки не є лезами, залежно від їхньої форми можуть вважаються різновидом бойових (або штурмових) вил, або спетумом, також відомим як фріульський спис. Різниця між такими різновидами рунки, як спетум і бойові вила (або тризубець), полягає в тому, що в бойових вилах вістря бічних відростків дивляться вперед, в той час як у спетума вони дивляться трохи в сторони, або зовсім вигнуті назад, фактично являючи собою гаки.
Література W. Boeheim «Handbuch der Waffenkunde. Das Waffenwesen in seiner historischen Entwicklung vom Beginn des Mittelalters bis zum Ende des 18 Jahrhunders», Leipzig, 1890.