Це́рква Великому́ченика Дими́трія Солу́нського — православна церква у селищі Жуляни міста Києва. Після приєднання Жулян до Києва стала найстарішою дерев'яною церквою міста. Конфесійно належить до Української Православної Церкви . Престольне свято — великомученика Димитрія Солунського (). Настоятель храму — архієпископ Васильківський Миколай (Почтовий), священики храму — протоієрей Василій Музика, протоієрей Георгій Габорець.

Історія

У 1715 році в селі Жуляни під Києвом силами монахів Софійського монастиря, якому до 1787 року належало село, було зведено храм-каплицю Димитрія Солунського. До середини XIX століття ця церква застаріла та не могла вже вміщувати усіх парафіян. У 1847 році стару дерев'яну каплицю було розібрано та того ж року за рахунок казни збудовано нову, теж дерев'яну, невелику з цибулястою банею церкву, яка, втім, о 7 годині вечора 21 червня 1859 року згоріла від блискавки.

Сучасна церква зведена у 1862 році. Вона була підпорядкована 3-му благочинному округу Київської губернії. Настоятелем церкви став протоірей Ю. Біляновський, також при церкві було 2 клірики. Парафія володіла 44 десятинами та 350 саженями землі, парафіян нараховувалося 1 082 особи, з яких 841 чоловік та 961 жінка. При церкві були споруджені будинок причту та церковно-парафіяльна школа, де навчалося 10 дітей. Парафія церкви включала Михайлівську Борщагівку та Совки.

1913 року до парафії церкви належало 2988 осіб — 1482 чоловіки та 1506 жінок, парафії підпорядковувалися село Совки із каплицею та хутір Красний Трактир. З 1904 року настоятелем був священик Стефан Пославський (1865 — ?).

Доба російського більшовизму

1936 постановою комуністичної міськради храм зачинений — нібито у зв'язку із розпадом парафії. Дзвони викрадені, ікони — частково знищені, частково врятовані парафіянами. У церкві комуністи влаштовали колгоспний склад. У серпні 1941 під час битви за Київ у вівтар церкви влучив снаряд, невдовзі, за рішенням німецької влади, службу в церкві було відновлено. В 1943 р. храм знову зачинено. Відновилися богослужіння в 1949 р. і з тих пір храм більше не зачинявся.

Архітектура

Дерев'яна церква хрестова у плані, однобанна, над притвором облаштована дзвіниця. Форми бані та дзвіниці еклектичні, із впливом псевдоросійського стилю. Церква є зразком традиційного церковного будівництва.

Настоятелі

1862–1895 роки — протоієрей Юхим Іванович Біляновський 1896-1903 роки  – священник Іоанн Василевський 1904-? — священник Стефан Пославський 19(??) — 1964 роки — протоієрей Григорій Маркевич 1976–1986 — протоієрей Феодор Кобиляцький 1988–2008 — протоієрей Василь Вакулин з 2008 року — преосвященнійший Миколай (Почтовий), архіепископ Васильківський

Святині храму

У церкві зберігають мощі великомученика Димитрія Солунського, преподобномученика Макарія Каневського, святителя Луки Кримського, преподобного Іллі Муромця, преподобної Олени Флоровської, а також дві мироточиві ікони Пресвятої Трійці та Покрова Божої Матері.

Світлини

Джерела

сайт УПЦ (МП) портал pravoslavie.ua Храми Києва. Мультимедійна енциклопедія. 3DMEDIA, 2000. Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церкви св. Димитрія Солунського с. Жиляни (приписні сс.* Михайлівська Борщагівка, Софійська Борщагівка, Совки, Теремки, хут. Красний Трактир) Київської сот. і п., з 1781 р. Київського пов. і нам., з 1797 р. Білогородської (за ін. даними) Петропавлівської волості Київського пов. і губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/zhyl_001.xml

Посилання Віртуальний тур по церкві Димитрія Солунського