Бик сві́йський, або коро́ва (), — вид ссавців роду Бик родини бикових (Bovidae). Слово «корова» позначає самицю виду, а «свійський бик» або «домашній бик» — самця. Розводять заради м'яса, шкіри та молока. У таких релігіях, як індуїзм та буддизм, цю тварину вважають священною, а знищення корови або заподіяння їй шкоди заслуговує кари. В українській народній традиції корова — це годувальниця та основа добробуту сім'ї.
Розрізняють м'ясні, м'ясо-молочні, молочно-м'ясні та молочні породи корів.
Біологія
Опис
Тіло дорослої корови завдовжки сягає двох метрів, зазвичай заввишки вона не більша від 1,5 метра. Хвіст, що служить для відганяння комах, завдовжки до 1,5 метра. Маса корови не перевищує 1 тонни, а в середньому маса дійної корови становить близько 400—600 кг.
Забарвлення корів буває різне. Здебільшого це залежить від породи. Найчастіше трапляються корови чорної, чорно-білої, рудої масті. Коров'ячі роги у більшості порід завдовжки не перевищують 20 см, але є окремі породи, у яких вони досягають метрової довжини. Корови без рогів називаються шутими або комолими. Вуха містяться біля рогів. Кінчики вух густо покриті шерстю. Морда витягнута з тупим великим носом на кінці. Навколо очей — густі вії. Шия схожа на конячу, але товстіша. Ноги завдовжки сягають 1 метра. Діаметр копит — до 25 см.
Еволюція та систематика Вид Bos taurus класифікував у 1758 році Карл Лінней, поділивши його на три окремі види, які нині вважають підвидами. Перший із них — Bos primigenius taurus, тепер відомий як «корова», поширений у Європі, Африці та Азії.
Другий підвид — Bos primigenius indicus, зебу — поширений в Африці та Індії. Походить від турів, які, потрапивши в Індію близько 200 тисяч років тому, пристосовувалися до місцевих умов і були одомашнені незалежно від звичайних нам корів.
Третій підвид — тур (Bos primigenius primigenius). Його вважають предком корів та зебу. Був поширений у Європі, Центральній Азії, Близькому Сході, Північній Африці. Тури вимерли в XV столітті. Останній у природі тур був забитий на полюванні в східних лісах Польщі в XIX столітті.
Це найбільша та найпродуктивніша свійська тварина.
Поширення У дикій природі немає підвиду Bos taurus taurus, оскільки він, виведений переважно від підвиду Bos taurus primigenius, уже протягом п'яти століть одомашнений.
У XXI столітті корови поширені на всіх материках, крім Антарктиди. У світі налічують близько 1,5 мільярда голів корів станом на 2018 рік.
У Індії поширений підвид корів зебу. Там найбільше корів — близько 400 мільйонів. У Китаї близько 150 млн голів.
На півночі країн Африки водився тур. Тепер у цих країнах налічують 200 мільйонів корів.
На території західних штатів у США були поширені близькі родичі корови — бізони, які у 2-й половині XIX ст. були майже винищені. Але на сьогодні популяція є сталою. На 2006 рік у США 100 мільйонів голів корів.
На сході Європи, як і на півночі Африки, водились тури. Найбільше їх було в лісах та степах сучасної України, Польщі, Росії. Країни Європи налічують 130 мільйонів корів.
Харчування
Корова — травоїдна тварина. За день може спожити 50 кг рослинної їжі й до 40 л води. Переважно корови випасають траву до 20 см висоти, оскільки не люблять високої трави. Живляться вони такими рослинами: пирієм, конюшиною лучною, конюшиною звичайною, молочаєм, очеретом, аїром та ін. Коли бракує їжі, корови можуть їсти гілки дерев, кущів. Це жуйні тварини. Після достатнього випасання вони пережовують їжу (ремигають) напівлежачи, рідше стоячи.
Узимку на фермах, у колективних господарствах та інше, споживають заготовлене людьми сіно, солому, жом, кормові буряки тощо.
Корова спершу захоплює траву до рота язиком, а тоді відкушує зубами. Не потребує проштовхувати їжу язиком. Крім того, корова здатна захоплювати траву язиком і водночас ковтати. У корови зуби ростуть під певним кутом (зазвичай близько 45°), що допомагає відкушувати траву.
Розмноження У дикій природі тури билися за самиць. Оскільки тури вимерли, такий ритуал шлюбного періоду не зберігся. Найімовірніше, що виводок був один раз на два роки.
Період вагітності корови триває 285 днів. У цей час тільна корова відзначається більшим апетитом. За час вагітності у корови повільно збільшується розмір тулуба і розширюється таз. За день або кілька днів перед отеленням корова посилено дбає про чистоту свого тіла. Новонароджене теля заввишки близько 50 см, завважує 18—45 кг, залежно від породи, і при достатньому теплі, встає на ноги за годину після народження. Корова добре дбає про теля і у більшості випадків відкликається на його голос.
Теля смокче молоко лише 4-6 місяців. Вже у віці 1 місяця може споживати траву, але при цьому смокче молоко матері. Молода корова набуває статевої зрілості у віці 2 років. Корову, що не досягла статевої зрілості або статево зрілу лише 1 рік, українці називають телицею. Середня тривалість життя корови 20 років, щонайбільше 25 років.
За один виводок корова народжує одне теля, рідше двох. Дуже рідко трапляються випадки, коли корови народжують трьох телят за раз.
Зникнення природної популяції Найдавнішим предком корови вважають тура, або дикого бика. За часів Київської Русі на території сучасної України дуже багато цих тварин населяло степи, лісостепи, мішані ліси. Полювання на турів — велика розкіш тих часів. Ця розвага знаті називалася ловами. Згодом на турів почали полювати і звичайні люди — задля смачного м'яса. Так кількість популяції турів різко зменшилась, і вони стали на грані вимирання. Треба було вчасно вжити необхідних заходів. Оскільки у часи зникнення турів влада країн, де були поширені ці тварини, була заклопотана війнами, вони вимерли через малу кількість популяції та через хворобу, що остаточно 1627 року знищила турів.
У XIX столітті на території Польщі було знайдено кілька пар турів, які згодом також вимерли.
Нині в музеях можна побачити череп тура, що показує велику фізичну силу тварини. Скелет відзначається більшим розміром та довшими рогами, ніж у свійського бика.
Поява здичавілих корів на території Чорнобильської зони відчуження На території зони відчуження у 2016 році зафіксовано появу стада здичавілих корів. Вони з'явились після того, як дві сім'ї самоселів у місті Чорнобиль та селі Луб'янка померли — тварини, які жили в їхніх господарствах, пристосувались до життя на волі на території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, де спостерігають за ними з 2018 року. Тварини за інформацією науковців, здорові та здатні до захисту себе та потомства. Вони належать до української чорно-рябої породи. При цьому кількість стада поступово зростає — на початку 2019 року їхня кількість становила 13-14 голів, а станом на 2021 — 19 голів. Також стадо зуміло пережити у квітні 2020 року лісову пожежу, відкочувавши у безпечне місце та повернувшись у травні 2020 року на своє звичне місце. Здичавілі корови відіграють позитивну роль у екоценозі Чорнобильської зони, оскільки споживають надлишок рослин і тим самим зменшують ймовірність лісових пожеж.
Породи корів У сучасному скотарстві налічують близько 300 порід великої рогатої худоби, поширених по всьому світу. Загальна кількість усіх порід корів становить приблизно 1080, з яких 121 порода зебу, 29 порід гібридного походження і 38 порід буйволів.
Тут наведено найпопулярніші породи корів
Молочні: найвисокопродуктивніша — голштинська (рекордистка Убре Бланка — більше 110 кг молока).
Робочого напрямку продуктивності
Сіра українська порода є однією з найдавніших у світі, що є наслідком саме цивілізаційного центру припонтійського походження аріїв, що вийшли в північне Причорномор'я вже з синкретичною землеробсько-скотарською культурою господарювання, на тисячоліття раніше виходу шумерів до межиріччя Тигру та Євфрату. Цих тварин українці використовували як м'ясних, молочних та робочих. Цій породі притаманні витривалість, пристосованість до бідного раціону в степовій зоні, добра якість м'яса. Здебільшого самиць використовували для молока, самців — як тяглову силу. Порода поширена в Україні та сусідніх державах.
Аргентинські науковці вивели породу корів, молоко яких містить інсулін. Молоко цієї породи корисне для людей, хворих на цукровий діабет.
М'ясні Найпоширенішою м'ясної породою корів є герефордська, яку розводять у США, Канаді, Аргентині, Уругваї, Бразилії, Австралії, Європі, в тому числі й в Україні. Герефордська порода належить до великих порід: жива маса повнолітніх корів становить 550—600 кг, а биків 800—1100 кг.Україномовний сайт Агроогляд
Абердино-ангуська порода м'ясної худоби виведена в графстві Абердин і Ангус у Шотландії та поширена в багатьох країнах світу: США, Канаді, Аргентині, Новій Зеландії. Акліматизаційні властивості цієї породи дозволяють розводити її в Україні, а також в різних регіонах (Поволжя, Північний Кавказ, Алтайський край, Урал). В Україні абердин-ангусів акліматизували в різних географічних зонах і виявили високий генетичний потенціал м'ясної продуктивності, відтворювальної здатності, поїдання кормів, забійних показників, смакових і кулінарних властивостей м'яса. Жива маса повновікових корів і биків відповідно становить 500—600 і 700—800 кг.
Порода шароле виведена у Франції 200 років тому і за цей час була поширена в більш ніж п'ятдесят країн світу. Жива маса повновікових корів становить 500—600 кг, а биків — 1200—1250 кг.
В Україні виведена Волинська м'ясна порода ВРХ. Також існує Галловейська порода.
М'ясо-молочні Симентальська порода, виведена у Швейцарії, є однією із найрозповсюдженіших в Америці та Європі. Худоба цієї породи має подвійну продуктивність: молочну (2500 кг молока на корову в рік, 3,7 % жиру) і м'ясну.
Шортгорнська порода виведена у VIII столітті у Великій Британії. Поділяють на два типи: молочного і м'ясного напрямку. На початку XIX століття виведена Бестужевська худоба.
Використання людьми
Вже багато століть тому людина приручила туриць, що з часом стали коровами задля молока. Кількість надоїв молока та кількість м'яса не задовольняла потреб тогочасної людини, і тому людина почала виводити молочні, м'ясомолочні та м'ясні породи корів.
В Африці свійська довгорога форма — ватуссі, відома в культурах цього континенту протягом останніх 6 тис. років.
Молоко
Є дві версії приручення корови: перша — як тяглову силу, друга — як джерело молока. Приблизно 5 століть тому середня кількість надоїв корови становила 1000 літрів за рік. Після виведення нових і нових порід корів середня кількість надоїв корови на рік становить 10000 літрів молока. Найбільшу кількість молока надоїли у корови на території СРСР — близько 15 тис. літрів за рік.
Корови дояться для видобутку молока. Ця практика розпочалася рано після одомашнення, 8500 р. до н. е. на Близькому Сході. Це виробництво, яке швидко стає важливим для виживання певних народів. Таким чином, пулс, кочовий народ Центральної Африки, постійно подорожує зі своїми стадами корів, які постійно постачають їм молоко, яке вони споживають щодня в різних формах. У Європі молоко відсутнє у стародавній кухні, але поступово набуває важливості, спочатку в селянському світі, для якого воно є важливим джерелом їжі, а потім для решти суспільства, з розробкою перероблених продуктів, таких як масло. Протягом XX століття молоко стало поширеним продуктом споживання, оскільки виробництво індустріалізується. Молочні ферми стають все більш продуктивними та покращують гігієну молока. Великий прогрес, спричинений винаходом системи збереження (стерелізація при високих температурах), також дозволяє популяризувати споживання молока.
Однак споживання молока створює певні проблеми. Якщо немовлята мають лактазу, фермент, який дозволяє перетравлювати лактозу молока, це не стосується всіх дорослих. Насправді популяції, в яких традиційне споживання молока мають більше цього ферменту. Особливо це стосується країн Північної Європи.