Вулиця Архипа Куїнджі (до 2016 року — Артема) — центральна вулиця і транспортна магістраль у Центральному районі Маріуполя.
Прилучаються вулиці: Вулиця Семенішина Вулиця Пушкіна Вулиця Італійська Вулиця Георгіївська Вулиця Університетська Проспект Миру Вулиця Варганова Вулиця Миколаївська Вулиця Митрополитська Вулиця Фонтанна Вулиця Євпаторійська Вулиця Кафайська Вулиця Готфейська Вулиця Карасівська Бульвар Шевченка Вулиця Мар'їнська Вулиця Кальміуська Вулиця Кальчинська Вулиця Макара Мазая
Історія Починається біля урвища, що відокремлює поселення Слободка від історичної частини міста. Сучасна вулиця Куїнджі перетинає площу Театральну і має північний напрям на похилій ділянці в бік річки Кальчик.
Одна з небагатьох вулиць, котра зберігала історичну забудову допереворотного 1917 року періоду. Але вулиця, що існувала тоді під назвою Таганрозька, була на околиці тодішнього міста. Тому не користувалась увагою серед забудовників і була забудована малоповерховими будиночками. Саме ці будиночки трощили та підпалювали німецькі загарбники під час власного відступу з міста.
Забудована з двох боків. Первісна забудова доби сецесії була пошкоджена під час німецько-радянської війни у 1941—1945 роках. Замінена на п'ятиповерхову післясталінського періоду за проєктом Харківського інституту «Міськбудпроект» лише по західній стороні.
Історично Таганрозька вулиця мала дві церкви: Марії Магдалини на пагорбі (нині Театральний сквер, висаджена у повітря за часів СРСР і забудована театром). церква Різдва Богородиці (або Карасівська, 1780 року побудови, висаджена у повітря за часів СРСР).
У поселенні Карасівка, окрім церкви, були олійниця та ливарний цех.
№ 43 — завод холодильного обладнання, радіаторний завод. Колишній кінотеатр «Родіна» (проспект Миру, 34). № 72 — Виставковий зал, Центр мистецтв «АртЛюкс» (в минулому «Союздрук»). № 82 — Маріупольська дитяча художня школа імені А. Куїнджі (зруйнована у 2022 році). Будинок вчителя (вул. Євпаторійська, 56).
Двоповерхова історична споруда з сірої цегли в стилі сецесії, не тинькована.
У роки СРСР тут розташували освітню школу-семирічку, котру пишно назвали першою зразковою. Згодом школу перейменували на середню школу № 4 імені Івана Крилова. Школа була чисто чоловічою, позаяк у СРСР навіть у повоєнні роки зберігали роздільне навчання хлопців-школярів із дівчатками-школярками. Директором школи був Іван Сидорчукгазета «Ильичёвец», 8 ноября 2014 г. .
№ 81 — комплекс будівель колишнього заводу «Октябрь» (знесений у 2023 році). Недобудована споруда сувенірної фабрики. № 95 — будівля Маріупольської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату I—II ступенів № 11 (на місці зруйнованої церкви Різдва Богородиці, або Карасівської). № 140 — будівля початкової школи № 36 — школи повного дня Маріупольської міської ради Донецької області (на місці зруйнованої церкви Успіння Богородиці). Успенська площа з Міжміським автовокзалом. Міст через річку Кальчик (старовинний замінено за залізобетонний).
Див. також Перелік вулиць і площ Маріуполя
Примітки
Джерела Мариуполь и его окрестности. Отчет об учебных экскурсиях Мариупольской Александровской гимназии. — Мариуполь: Типо-Литография А. А. Франтова, 1892. — 581 с. Мариуполь и его окрестности: взгляд из XXI века/Авторский коллектив: Божко Р. П., Були Т. Ю., Гашененко Н. Н., Кучугура Л. И, Пасько Н. В., Саенко Р. И., Тарасова Н. А., Чаплинская О. М. — Мариуполь: Рената, 2006. — 354 с. Буров С. Д. Маріуполь. Минуле. — Маріуполь: Приазовский рабочий. — 2003. — ISBN 966-8208-06-04. газета «Ильичёвец», 2013 г.