Гума́ти (, pl) — солі гумінових кислот, які вилучають з торфу та бурого гумусового вугілля слабкими водними розчинами лугів. Гумати — багатофункціональні сполуки, що мають різноманітні хімічні та біологічні властивості.

Основними напрямками використання гуматів є:

у сільському господарстві — як біоактивні сполуки — регулятори росту та адаптогени; при бурінні свердловин — як стабілізатори і регулятори якості бурових розчинів; у тваринництві та рибальстві — для підвищення стійкості молодняку та мальків у перші дні життя; у будівництві — як пластифікатори та суперпластифікатори цементних розчинів; як складних мінеральних добрив; як стабілізатор та регулятор характеристик водовугільних суспензій; як сировина для ліків.

Виділення гуматів

Розроблена принципова схема отримання безбаластних гуматів, яка включає стадії подрібнення до 3-6 мм, приготування 2% розчину лугу, змішування лужного розчину з вугіллям, екстракцію гуматів, розділення суміші на тверду і рідку фази і упарювання розчину гуматів до отримання сухого гумату натрію.

У промисловому масштабі з бурого вугілля добувають гумат натрію, товарна назва – вуглелужний реагент ВЛР, який ефективно знижує в'язкість і стабілізує глинисті розчини при бурінні свердловин і особливо в складних геологічних умовах.

Розроблено два способи отримання ВЛР – мокрий і сухий. Промислове виробництво здійснюють за сухим способом, що вигідно відрізняється простотою апаратурного оформлення, невеликими капітальними вкладеннями і експлуатаційними витратами.

Джерела сировини Для промислового отримання гуматів використовують органічні матеріали з високим вмістом гумінових речовин. Основними джерелами сировини є:

Леонардит Леонардит — різновид бурого вугілля з низькою теплотворною здатністю, що робить його непридатним як паливо. Характеризується високим вмістом гумінових кислот і низькою концентрацією фульвових кислот (близько 1%). Під час геологічного формування леонардиту фульвові кислоти поступово вилуговувалися, що зумовило переважання солей гумінових кислот у кінцевому продукті.

Торф Торфові відклади є альтернативним джерелом для виробництва гуматів. Порівняно з леонардитом торф містить значно вищу концентрацію фульвових кислот (до 10%), оскільки пройшов менш інтенсивний процес гуміфікації. Гумати на основі торфу відрізняються стабільнішим хімічним складом і меншим вмістом мінеральних домішок.

Сапропель Сапропель — донні відклади прісноводних водойм, що являють собою суміш детриту, рештків водної рослинності та тваринних організмів із мінеральними компонентами. Використання сапропелю як сировини для отримання гуматів обмежене технологічними труднощами очищення від високого вмісту мінеральних речовин, що значно підвищує собівартість кінцевого продукту.

Вибір сировини визначає хімічний склад, біологічну активність і технологічні характеристики отримуваних гумінових препаратів. У промисловому масштабі в Україні на Семенівському заводі гірничого воску (м. Олександрія) виробляють гумат натрію, який під назвою «вуглелужний реагент» використовують для зниження в'язкості і як стабілізатор глинистих розчинів при бурінні свердловин. Ця ж речовина під назвою «гумат натрію» використовується як біоактивна речовина в сільському господарстві.

Примітки

Література

В.І. Саранчук, М.О.Ільяшов, В.В. Ошовський, В.С.Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. – с. 600. ISBN 978-966-317-024-4