Головні дійові особи: Криза престолонаслідування 1553 року в Англії виникла через нерозв'язний особистий і релігійний конфлікт між королем-протестантом Едвардом VI і його старшою сестрою і спадкоємицею, католичкою Марією І Тюдор.
Задум відсторонити Марію від престолонаслідування, замінивши її на спадкоємця-протестанта з молодшої гілки Тюдорів, виник у Едварда ще в грудні 1552 року. В червні 1553 року смертельно хворий Едвард, перебуваючи під впливом регента Джона Дадлі, призначив своєю спадкоємицею 16-річну Джейн Грей — правнучку Генріха VII і невістку Джона Дадлі. 6 липня 1553 року Едвард помер, а три дні по тому Таємна рада проголосила Джейн Грей королевою Англії. Марія, випереджаючи дії лондонської влади, втекла до Східної Англії, проголосила себе королевою і очолила збройний заколот. До 13 липня, коли Джон Дадлі особисто очолив військову операцію проти Марії, вона встигла мобілізувати до 6 000 озброєних прихильників. Дадлі не наважився атакувати зосереджені в замку чисельніші сили заколотників, відійшов до Кембриджа і припинив опір. Дії другорядних сил прихильників Джейн Грей на суші і на морі і дії загону принцеси Єлизавети на результат конфлікту не вплинули. 19 липня Таємна рада скинула Джейн Грей і проголосила королевою Марію. Джон Дадлі здався без бою, його союзники перейшли на бік переможців. 3 серпня Марія тріумфально в'їхала в Лондон і прийняла управління країною. В Англії розпочався п'ятирічний період католицької контрреформації.
Безпосередніми жертвами липневої кризи стали страчені за зраду Джон Дадлі, Томас Палмер і Джон Гейтс. Джейн Грей, її чоловік та її батько були страчені через півроку, після поразки повстання Ваєтта.
Передумови
Генріх VIII, який правив Англією з 1509 по 1547 рік, мав трьох дітей — виховану в католицькій вірі Марію і вихованих у протестантській вірі Єлизавету та Едварда. Генріх тричі (у 1533, 1534 і 1543 роках) переписував закон про престолонаслідування. За останнім, третім законом, спадкоємцем Генріха був Едвард, за ним по черзі Марія, Єлизавета і нащадки бічних гілок Тюдорів з сімейств Греїв і Кліффордів. Після смерті Генріха дев'ятирічний Едвард став королем, а його спадкоємицею за законом 1543 року — Марія. За заповітом Генріха до повноліття Едварда, що очікувалося у 1555 році, країною мала керувати регентська рада з шістнадцяти осіб. Воля короля з самого початку була порушена, і замість ради реальну владу в країні захопили одноосібні регенти: у 1547—1549 роках — Едвард Сеймур, у 1549—1553 роках — Джон Дадлі.
Зі схвалення короля-підлітка обидва регенти і архієпископ Кентерберійський Томас Кранмер проводили активну реформацію англіканської церкви і викорінювали латинський обряд. Марія, навпаки, твердо дотримувалася католицтва і відкрито протестувала проти реформи. З режимом свого давнього товариша Сеймура Марія уживалася легко, але його наступника Джона Дадлі вона боялася, як колись боялася батька, і відкрито зневажала. Дадлі був готовий до компромісу, але для Марії будь-яка поступка в питаннях віри була неприйнятна. Навесні 1550 року непокірна принцеса вирішила втекти з країни. Її двоюрідний брат і духовний наставник Карл V прислав у поміч збройну ескадру, але в останній момент Марія передумала і залишилася в Англії. Едвард не наважився переслідувати сестру й обмежився репресіями проти її радників.
Наприкінці 1552 або на самому початку 1553 року п'ятнадцятирічний король, який вже виріс у самостійного політика, задумав позбавити Марію права престолонаслідування. Він не міг допустити, щоб до влади прийшла (нехай і гіпотетично) католичка, здатна перекреслити проведену ним реформу, повернути країну під духовну владу папства і готова на будь-які репресії проти близьких Едварду людей. Іншим можливим мотивом Едварда могла бути нетерпимість до «незаконності» шлюбів батька з Катериною Арагонською (матір'ю Марії) та Анною Болейн (матір'ю Єлизавети). По-третє, Едвард, як і Генріх VIII, не допускав передачі влади жінці з практичної причини: жінки рано чи пізно вступають в шлюб і потрапляють під вплив власних чоловіків. Про вплив майбутніх чоловіків поки неодружених Марії та Єлизавети на їх політику можна було лише гадати.
Зав'язка кризи
«Розпорядження про престолонаслідування» (початок 1553)
Першим документальним свідченням планів Едварда є його «Розпорядження про престолонаслідування» (). Зберігся документ від початку до кінця написаний рукою Едварда, твердим почерком фізично здорової людини. Недосконала, плутана мова «Розпорядження», на думку Девіда Лодса, видає політичну незрілість його укладача. Чи було воно одноосібною ініціативою Едварда, або ж до його створення доклав руку наставник короля Вільям Томас — достовірно невідомо. Не існує також єдиної думки про час складення першого тексту «Розпорядження». Вілбер Джордан, Девід Лодс, Лінда Портер, Джері Макінтош та інші сучасні історики вважають, що він був складений Едвардом в повному здоров'ї — тобто не пізніше лютого, або й січня 1553 року. На думку Стенлі Біндоффа, він був складений в середині травня, незадовго до весілля Джейн Грей і Гілфорда Дадлі. У всіх трактуваннях «Розпорядження» вважається не волею вмираючого, а волею або здорового, або короля, який розраховує на одужання. Воно залишалося таємницею не тільки від Марії та Єлизавети, але й від регента Джона Дадлі до початку червня 1553 року. Ймовірно, Едвард розумів, що його пропозиція суперечила волі батька і звичаю (в династіях Плантагенетів і Тюдорів влада завжди передавалася по чоловічій лінії), і не ризикнув обговорювати його навіть з найближчими прибічниками.
Суть «Розпорядження» полягала у передачі першочергового права на престол ще ненародженим синам леді Френсіс Грей, а слідом за ними — ще ненародженим синам її неодруженої дочки Джейн Грей. Вибір нащадків молодшої дочки Генріха VII пояснювався просто: іншого вибору у Едварда не було. Слідувати салічному закону він не міг через нечисленність чоловіків в роду Тюдорів: єдиний такий чоловік, восьмирічний Генрі Стюарт, був католиком — а тому був неприйнятним. Неприйнятними були й чоловіки з роду Плантагенетів: Едвард Кортні провів все свідоме життя в ув'язненні в Тауері, кардинал Поул і його брати були католиками і політемігрантами. Виключивши з розгляду нащадків Плантагенетів, старшої дочки Генріха VII Маргарити (шотландських Стюартів) і його сина (сестер Марію та Єлизавету), Едвард був змушений вибирати з нащадків молодшої дочки Генріха VII Марії. У цієї гілки Тюдорів нащадків-чоловіків не було, а старшою з жінок репродуктивного віку була 35-річна дочка Марії Френсіс Грей. Якби Френсіс виявилася нездатною народити, це змогла б зробити старша дочка Френсіс, Джейн. Вона була молода, здорова і виховувалася в протестантській вірі, інші ж її якості не мали ніякого значення. Джейн Грей була лише тимчасовим інструментом для відтворення роду. З появою у Едварда власних дітей потреба в Джейн і її потомстві відпала б сама собою.
Хвороба короля (лютий — червень 1553) 6 лютого 1553 року Едвард захворів. Після двох тижнів постільного режиму він, ще не цілком здоровий, з'явився на публіці 21 лютого. Його нездужання не викликало хвилювання: він вважався міцним, здоровим підлітком. Уряд діяв в звичайному режимі. У призначений термін, 1 березня, у Лондоні зібрався парламент, щоб обговорити порядок стягнення позачергового податку. 31 березня Едвард відвідав парламент, щоб продовжити його сесію. 11 квітня, після короткої появи у товаристві, Едвард відбув до заміського палацу у Гринвічі. Перебіг хвороби в квітні 1553 року достовірно не відомий. Ймовірно, що в другій половині місяця Едвард відчув полегшення, але вже 7 травня він був настільки слабким, що не зміг прийняти французького посла. 12 травня лікарі виявили у Едварда «гнійну пухлину легені». Лондоном ширилися чутки, але аристократи і дипломати не бачили приводів для занепокоєння. На думку послів, які відвідували короля 17 травня, загрози його життю не було.
Тоді ж, у квітні — травні 1553 року, регент Джон Дадлі потурбувався про два весілля у своєму сімействі. Він посватав свою доньку Катерину за Генрі Гастінгса, спадкоємця графа Гантінгдона, а сина Гілфорда — за Джейн Грей (її сестра Катерина тоді ж стала дружиною Генрі Герберта). Весілля Гілфорда і Джейн зіграли 21 травня. Посол Карла V Ян Схейве першим прорахував комбінацію і 12 червня доповів імператору, що Дадлі веде справу до насильницького перевороту з метою поставити на престол Джейн Грей. Ймовірно, Схейве передбачив наперед розвиток подій і приписав регенту ще не сформульовані плани. Шлюб між Джейн Грей і Гілфордом Дадлі не був для його батька першочерговою метою. Дадлі збирався одружити Гілфорда з Маргаритою Кліффорд, але сімейство Кліффорд відмовилося породичатися з тимчасовою особою, і тоді Дадлі домовився з сімейством Греїв. Піднімати збройний заколот Дадлі не збирався, а законні способи відсторонити Марію від престолонаслідування з'явилися тільки в червні. До початку червня Дадлі, будучи кровно зацікавленим в одужанні короля, сподівався на краще. Він кликав до ліжка хворого медиків і намагався використовувати всі відомі тоді зілля та способи лікування — що породило в суспільстві чутки про навмисне отруєння Едварда.
28 травня в розвитку хвороби стався перелом. У Едварда з'явилися ознаки сепсису і ниркової недостатності, його мучили постійні болі, він ненадовго засинав тільки після прийому опіатів. Лікарі сповістили Дадлі та інших вельмож, що хворому залишилося жити кілька тижнів. Король, перебуваючи при пам'яті, знав, що вмирає, і поспішав завершити земні справи. У проміжку між 28 травня і 11 червня він покликав до себе Джона Дадлі і дав хід «Розпорядженням про престолонаслідування». Таємні цілі короля вдало збігалися з таємними страхами регента: Дадлі, який став для Марії уособленням ненависної реформації, небезпідставно вважав, що з приходом до влади Марія фізично знищить і його самого, і його рід. Дадлі активно взявся за просування королівського проекту; ймовірно, саме з його ініціативи до другої редакції «Розпорядження», також написаної Едвардом власноруч, була внесена важлива зміна: заміна «нащадків Джейн Грей» першої версії на «Джейн Грей та її нащадків».
Земельна угода (листопад 1552 — травень 1553)
У 1547 році смерть Генріха VIII зробила Марію найбільшою землевласницею Східної Англії: за заповітом батька вона отримала 32 маєтки в Норфолку, Суффолку і Ессексі. Разом із спадком Марія вперше в житті отримала численну групу підтримки «на землі» — клієнтів з місцевих дворян і простолюду. У листопаді — грудні 1552 року Таємна рада запропонувала Марії обміняти частину її маєтків на коронні землі, нібито з метою консолідації королівського майна і збору доходів з нього. Операція була завершена за півроку, у квітні — травні 1553 року. Марія, віддавши королю прибережні маєтки в Ессексі, отримала в обмін набагато більші за площею і більш дохідні землі та вдало «округлила» свої володіння всередині країни. Їй дісталися королівський замок і укріплений замок , який ще недавно належав опальному Томасу Говарду. Саме у Фрамлінгемі в липні 1553 року відбулися основні події бунту Марії проти Джейн Грей.
Сенс цієї невигідної для короля угоди, яка передала в руки Марії важливу військову базу, залишається загадкою. Жодна із запропонованих версій не має надійних доказів. За припущенням Девіда Лодса, Едвард хотів покласти край спробам Марії втекти за кордон, позбавивши її виходу до моря. Існують думки, що за обміном стояли лондонські вельможі, які передбачали швидкий прихід Марії до влади і намагалися заздалегідь купити її прихильність. За версією Джері Макінтош, ця угода могла бути таємною платою Марії за відмову від спадкоємних прав; втім, історики практично одноголосно вважають, що Марія не була посвячена в плани Едварда і Дадлі і ніколи не погоджувалася на зречення від престолонаслідування. Вона дізналася про ці плани або запідозрила їх в кінці червня 1553 року — коли до обговорення королівського патенту про престолонаслідування вже було залучене широке коло вельмож, суддів і дипломатів.
«Декларація про престолонаслідування» (червень 1553)