Джек Ло́ндон (, справжнє ім'я — Джон Ґріффіт Че́йні, ; 12 січня 1876, Сан-Франциско — 22 листопада 1916, Глен-Еллен, Каліфорнія) — американський письменник, громадський діяч, соціаліст. Широко відомий у багатьох країнах світу як автор пригодницьких оповідань і романів. Найвідоміші твори — «Біле Ікло», «Поклик предків» та «Любов до життя», в яких розгортаються події у часи Клондайкської золотої лихоманки. Лондон також був новатором у жанрі, який пізніше розвинувся та став відомим як наукова фантастика.
Лондон належав до радикального літературного гуртка «The Crowd» у Сан-Франциско. Пропагував ідеї соціалізму, прав трудящих та розвинення профспілок. Присвятив цим темам кілька своїх робіт: роман-антиутопію «Залізна п'ята», повість «До Адама», нехудожню публікацію «Люди безодні».
Біографія Коли йому було біля 8 місяців, його мати одружилася з фермером Джоном Лондоном, який усиновив маленького Джека Ґріффіта і дав йому своє прізвище.
Джек Лондон рано почав працювати: ще школярем продавав ранішні та вечірні газети. Після закінчення початкової школи, у 14 років, влаштувався на консервну фабрику робітником. Робота була дуже важкою, і він пішов з фабрики. Був «піратом на устриць»: ловив устриці в бухті Сан-Франциско, що було заборонено. У цей час вживав надмірну як для свого віку кількість алкоголю. Його товариші на службі вважали, що якщо він не змінить спосіб життя, то помре через рік-два.
У 1893 році найнявся матросом на промислову шхуну, яка вирушала ловити котиків до берегів Японії і в Беринговому морі. Перше плавання дало Лондону багато яскравих вражень, які лягли потім в основу багатьох його морських розповідей і романів.
Перший нарис Лондона «Тайфун біля берегів Японії», за який він здобув премію однієї з газет Сан-Франциско, став початком його літературної кар'єри.
У 1897 році Лондон разом з 62-річним чоловіком своєї сестри подалися на Клондайк шукати золота. Їхній маршрут пролягав через Юно, Скаґуей і Даї, і далі — через Чілкутський перевал до озера Лінденберґ і по Юкону — до Доусон-Сіті. Чоловік сестри незабаром повернувся додому, а Джек продовжував подорож із новими компаньйонами. До Доусона вони не допливли, а зупинилися за 100 км у покинутому зрубі. Там Джек прожив до наступного літа.Золота на зареєстрованій ними ділянці не виявилося, проте Джек мав змогу наслухатися численних історій і приповідок про життя золотошукачів. Навесні цинга сильно підірвала його здоров'я, лікуватися було нічим, і він вирішив повернутися додому. Щоб не повторювати знову маршрут, він із компаньйонами спорудив човен і спустився Юконом до Берингового моря (майже 2500 км). Пережите за цей рік стало основою його оповідань, які принесли йому успіх і славу. Потім були збірки розповідей: «Син Вовка» (Бостон, 1900), «Бог його батьків» (Чикаго, 1901), «Діти морозу» (Нью-Йорк, 1902), «Віра в людину» (Нью-Йорк, 1904), «Місячне лице» (Нью-Йорк, 1906), «Втрачене лице» (Нью-Йорк, 1910), а також романи «Дочка снігів» (1902) і «Морський вовк» (1904), які створили письменникові щонайширшу популярність. Варто зауважити, що перші збірки оповідань виявили найвищий рівень літературної майстерності Джека Лондона. Решта творів, які були написані після здобуття широкого визнання, позначені трафаретністю, псевдохудожністю та не мали серед читачів великого успіху.
В 1907—1909 роках здійснив плавання на яхті «Снарк», в кінці якого написав роман «Мартін Іден». Історія подорожі викладена в автобіографічному нарисі «Подорож на яхті „Снарк“» (1911 рік).
З липня по вересень 1911 року Джек Лондон також здійснив кінні подорожі Каліфорнією та сусідніми штатами, які описав в оповіді «Четвіркою коней на північ від затоки».
Смерть
Джек Лондон помер 22 листопада 1916 року у своєму спальному ґанку (популярне колись у США приміщення ґанку, яке перероблялося під спальню), який знаходився в котеджі на його особистому ранчо. Хоча Лондон був досить міцним та витривалим чоловіком, проте мав декілька серйозних хвороб, зокрема підхоплену в Клондайку цингу. Також, під час його подорожі на кораблі «Снарк», він та Чарміан заразилися невизначеними тропічними інфекціями та хворобами, зокрема фрамбезією. В останні місяці свого життя він також хворів на дизентерію, запущений алкоголізм й уремію. У нього були сильні болі, які він знижував за допомогою морфіну.
Прах Лондона було закопано на його майновій ділянці неподалік від «Вовчого будинку». Похорон відбувся 26 листопада 1916 року, в якому взяли участь тільки його найближчі друзі, родичі та працівники ранчо. Відповідно до побажань Лондона, його тіло було кремовано. Після смерті Чарміан у 1955 році, вона також була кремована і похована разом із чоловіком в одному місці, яке заздалегідь вибрав Лондон. Могила позначена кругляко́м покритим мохом. Будівлі та ділянка ранчо були пізніше перетворені на «Jack London State Historic Park», який знаходиться в місцевості Глен-Еллен, штат Каліфорнія.
Дебати щодо самогубства Через використання морфіну перед смертю, деякі старіші джерела описують смерть Лондона як самогубство, деякі пишуть про це і заразColumbia Encyclopedia «Jack London» , «Beset in his later years by alcoholism and financial difficulties, London committed suicide at the age of 40.». Чутки про це ходили одразу після його смерті. Люди базували свої припущення також на подібних інцидентах з його власних художніх книг. Проте в офіційному свідоцтві про смерть причиною смерті Джека Лондона вказано уремію, яка супроводжувалась гострими нирковими кольками.
Біограф Сташ писав:Після смерті Лондона, яка була спричинена багатьма причинами, розвинувся біографічний міф, який зображав Лондона як алкоголіка-бабника, який вчинив самогубство. Проте останні дослідження, які спираються на перші посмертні документи, кидають виклик цій карикатурі.Більшість біографів, в тому числі й Рус Кігмен, зараз погоджуються на тому, що Лондон помер від уремії, яка посилилась від ненавмисно прийнятої великої дози морфіну«Did Jack London Commit Suicide?» , The World of Jack London.
У художніх творах Лондона є декілька самогубств або згадки про них. У своєму автобіографічному романі «Джон Барлікорн» він пише, що було б добре вистрибнути п'яним за борт корабля в затоці Сан-Франциско, «деякі безладні уявні думки про відхід разом із відпливом несподівано огорнули мене». Також ця тема існує в книгах «Маленька господиня великого будинку» та «Мартін Іден».
Екранізації творів Багато творів Джека Лондона лягли в основу фільмів. На сьогодні відомо понад 50 фільмів за його творами, зокрема: «Час-не-чекає» (1975, 2 с, телефільм за однойменним романом («Burning Daylight»), реж. В. Четвериков). «Морський вовк» (1990, 4 с, фільм за однойменним романом (Морський вовк (The Sea-Wolf)), реж. І. Апасян). «Поклик предків» (The Call of the Wild: Dog of the Yukon, 1997), реж. Пітер Сватек.
Творчість
Романи і повісті Рік Назва українською Оригінальна назва Примітки 1902 Дочка снігів 1903 Поклик предків Співавтор 1904 Морський вовк 1905 1906 Біле Ікло 1907 До Адама 1908 Залізна п'ята 1909 Мартін Іден 1910 Буйний день 1911 Подорож на яхті «Снарк» Автобіографічна повість 1912 Шарлатова чума Син Сонця 1913 Місячна долина Автобіографічна повість 1914 1915 Міжзоряний мандрівник 1916 Маленька господарка великого будинку 1917 Джеррі-острів'янин Майкл, брат Джеррі 1920 Серця трьох 1963 Незавершений твір (його дописав Роберт Л. Фіш)
Збірки оповідань Рік Назва українською Оригінальна назва Примітки 1900 Син Вовка 1901 Бог його батьків 1902 Діти морозу 1904 Віра в людину 1906 Розповіді рибальського патруля Місячне обличчя 1907 Любов до життя Збірка автобіографічних нарисів 1910 Втрачене обличчя Революція Збірка публіцистичних нарисів 1911 Розповіді південних морів Коли боги посміхаються 1912 Храм гордині Смок Беллью 1913 Народжена вночі 1914 Сила сильних 1916 Черепахи Тасмана 1918 Червоний бог 1919 На циновці Макалоа 1922 Голландська мужність
Окрім того, Джек Лондон писав публіцистичні твори і декілька оповідань, котрі не ввійшли у вищезазначені збірки.
Переклади українською Твори американських письменників складають одну з найоб'ємніших сторінок в історії українського художнього перекладу 1920—1930-х рр., а особливо Джек Лондон. За кількістю опублікованих україномовних перекладів у 1920—1930-х роках його можна назвати найулюбленішим зарубіжним письменником тогочасного українського читача. Появі повної збірки творів (планувалося 30 томів, незавершене) передували окремі видання оповідань Лондона у перекладі Софії Куликівни, Сергія Вільхового (Титаренка), Андрія Ніковського, Ніни Дубровської, Катерини Джунківської та І. Попова.
Протягом 1927—1930 років київське видавництво «Сяйво» випускало повну збірку творів Джека Лондона, за редакцією Освальда Бургардта (24 томи; 1932 року, коли Освальд Бургардт репатріювався до Німеччини, вийшов останній, 27-й том). До перекладів долучилися Дмитро і Марія Лисиченки, Катерина Джунківська, Іван та Максим Рильські, Катерина Корякіна та Вероніка Гладка, Вероніка Черняхівська, Лідія Всеволжська та Пантелеймон Ковальов, Марія Вязьмітіна, Федір Яцина, Володимир Троцина, Костянтин Шмиговський, Ольга Косач-Кривинюк, Ганна Касьяненко, Ніна Дубровська та Галина Яр, Ада Магніс і Сергій Зеленецький, Іван Волинець та інші. Паралельно з томами повної збірки друкувались окремі видання творів письменника, зокрема, роман «Серця трьох» вийшов у перекладі Миколи Іванова. Деякі з цих видань згодом перевидавали. Так, роман «Білий зуб» у перекладі Вероніки Гладкої та Катерини Корякіної був перевиданий 1939 і 1957 роках, роман «Мартін Іден» у перекладі Марії Рябової перевидавався вже 1954 року.
Роман «Місячна долина» у 1927 році переклала талановита українська поетеса та перекладач Вероніка Черняхівська. Завдяки блискучому перекладу роман був перевиданий у 1971 році в дванадцятитомнику Джека Лондона. Окрім роману, В. Черняхівська переклала ще його оповідання для дітей. «Вовк Рудько» і «Таємниця малого Кіша» вийшли окремим виданням.
1913—1932 та передруки Джек Лондон. Залізна п’ята: Роман / Пер. Ост[ап] Нитка [Є. І. Касяненко]. – К.: Криниця, 1918. – 336 с. – (Світова Бібліотека, ч.1).Віталій Карацупа. London, Jack. Библиография на украинском языке в ХХ веке Джек Лондон. «Залізна п'ята». Роман / Пер. Остап Нитка [Є. І. Касяненко]. – 2-ге, переглянуте Іваном Бабієм ілюстроване видання. – Харків — Берлін — Нью-йорк — Вінніпеґ: Україно-американське видавниче товариство «Космос», 1923. – 308 с. – (Космос, №13). (завантажити з Діаспоріани ). Джек Лондон. Оповідання Південного моря / Пер. Софії Куликівни; Худ. П. Ковжун. – Львів: Українська спілка, 1924. – 146 с. Джек Лондон. Збірка оповідань «Золотий яр». Переклад з англійської: Андрій Ніковський. Худ. Г. Золотів. — Київ: Слово. 1925. — 128 с. 5 000 прим. Джек Лондон. Смок Беллю. Смок і Шорті. — Перекладач з англійської: Марія Лисиченко. (Твори. Повна збірка. Том 2.) – [К.]: Сяйво, 1927.Див. стор. 84–85 у книзі Коломієць Л. В. Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років]. — Вінниця, 2015. — 360 с. — ISBN 978-966-382-574-8 Джек Лондон. Смок Беллю. / Пер. Марії Лисиченко. – К.: Сяйво, 1927. – 160 с. – (Бібліотека закордонної літератури). 2 000 прим. Джек Лондон. Смок та Шорті. / Пер. Марії Лисиченко. – К.: Сяйво, 1927. – 184 с. – (Бібліотека закордонної літератури). 2 000 прим. Джек Лондон. «Смок Беллю». Переклад з англійської: ? [Марія Лисиченко]. — Німеччина: Дніпро, 1948. — 116 стор. (серія «Бібліотека зарубіжної літератури») (завантажити з Діаспоріани ). / s:Смок Беллю; :File:Джек Лондон. Смок Беллю (1948).djvu Джек Лондон. Смок Беллю. Смок і Шорті. — Перекладач з англійської: Марія Лисиченко (уривок). — Серія: Зарубіжні авторські зібрання. — Фоліо, Харків, 2020. — 256 с. — ISBN: 978-966-03-9083-6