Інфекція сечових шляхів — збірне поняття для означення бактеріального або іншого ураження сечових шляхів. Ураження нижніх сечових шляхів призводить до виникнення циститу (запалення сечового міхура), тоді як ураження верхніх сечових шляхів призводить до пієлонефриту (запалення нирок). Прояви запалення нижніх сечових шляхів: болісне і часте сечовипускання, часті позиви до нього, що об'єднується у збірне поняття дизурія, тоді як при пієлонефриті до цього часто додається гарячка та ниркові коліки. У людей похилого віку та у маленьких дітей прояви можуть бути нечіткими та невиразними. Зазвичай, основним збудником обох захворювань є Escherichia coli, але можуть бути й інші бактерії чи найпростіші, паразитні грибки.

Інфекції сечових шляхів частіше уражають жінок, ніж чоловіків. Захворювання часто рецидивують. До факторів ризику відносять: анатомічні особливості жінок, безладні статеві відносини та генетичну схильність. Пієлонефрит зазвичай виникає на тлі інфекції сечового міхура, але може також виникнути внаслідок бактеріємії. У молодих, здорових в іншому плані жінок, діагноз можна встановити лише на основі клінічних проявів. Діагностування захворювання у пацієнтів із невиразними проявами ускладнюється тим, що збудник може бути присутнім в організмі, але при цьому не провокувати виникнення хвороби.

Неускладнені бактеріальні інфекції сечових шляхів виліковуються курсом антибіотиків, проте кількість антибіотиків, які використовують при лікуванні та до яких у бактерій виробилась резистентність, зростає. При ускладненнях застосовують триваліший курс лікування пероральними або ж антибіотиками з парентеральним введенням, але за відсутності покращення стану хворого протягом двох чи трьох днів, виникає необхідність проведення додаткових діагностичних досліджень. У жінок інфекція сечових шляхів є найпоширенішою формою бактеріальних інфекцій. Щорічно 10 % жінок захворюють на інфекції сечових шляхів.

Класифікація Відповідно до клінічних рекомендацій Європейської асоціації урологів така класифікація інфекцій сечових шляхів враховувати: анатомічний рівень ушкодження;  ступінь тяжкості інфекції;  супутні фактори ризику;  мікробіологічні фактори. Відповідно до анатомічної класифікації, інфекції сечових шляхів розподіляються на інфекції нижніх, верхніх сечовивідних шляхів та уросепсис.

Інфекції нижніх сечовивідних шляхів (ІНСВШ) — цистит та уретрит, а верхніх — пієлонефрит.

Залежно від ступеня тяжкості розвитку запального процесу інфекції сечових шляхів розподіляють так: низького ступеня тяжкості: асимптоматична бактеріурія (не потребує лікування), цистит;  пієлонефрит середнього ступеня тяжкості;  пієлонефрит тяжкий зі встановленою етіологією; уросепсис із синдромом системної запальної відповіді;  уросепсис з органною дисфункцією;  уросепсис з органною недостатністю.https://www.mif-ua.com/m/archive/article/43685

Клінічні прояви

Серед найбільш поширених симптомів виділяють дизурію потребу за відсутності вагінальних виділень та значного болю. Інтенсивність цих проявів може бути від легких до тяжких, у жінок ці симптоми тривають в середньому протягом шести днів. Незначний біль може відчуватися вище лобкової кістки або у попереку. Хворі на пієлонефрит, крім класичних симптомів, притаманних інфекції нижніх сечових шляхів, можуть мати біль у боці, гарячку чи нудоту та блювання. Інколи, у сечі можуть з'являтися домішки крові (гематурія) або візуальні прояви піурії (гній у сечі).

У дітей У маленьких дітей гарячка може бути єдиним проявом інфекції сечових шляхів. Саме через відсутність очевидних клінічних проявів рекомендується проводити клінічний аналіз сечі при гарячці у дівчаток до двох років та у хлопчиків до року, яким не робили обрізання. Діти можуть погано їсти, блювати, бути загальмованими, мати жовтяницю.

У похилому віці У літніх людей прояви захворювання сечових шляхів часто відсутні. Симптоми можуть бути нечітким та проявлятися лише нетриманням сечі, змінами психічного стану чи втомою. Бувають випадки, коли пацієнти звертаються за медичною допомогою вже зі сформованим уросепсисом. Встановлення діагнозу може ускладнюватися тим, що багато літніх людей на момент захворювання вже страждали на нетримання сечі чи слабоумство.

Під час вагітності Інфекції сечового тракту небезпечні під час вагітності через підвищений ризик інфікування нирок. Під час вагітності високий рівень прогестерону підвищує ризик скорочення м'язового тонусу сечоводів та сечового міхура, що підвищує імовірність рефлюксу, коли сеча збігає по сечоводах назад до нирок. Попри те, що у вагітних жінок немає підвищеного ризику асимптоматичної бактеріурії, у разі її наявності ризик інфекційного ураження нирок підвищується до 25-40 %. Тому, якщо клінічний аналіз сечі вказує на наявність інфекційного ураження сечових шляхів, навіть за умови відсутності клінічних проявів рекомендується лікування. Зазвичай застосовують цефалексин або фурадонін, оскільки вони вважаються безпечними для вагітних. Інфекція нирок під час вагітності може призвести до передчасних пологів або прееклампсії (стану підвищеного тиску крові, та дисфункції нирок під час вагітності, що може призвести до конвульсій).

Ерадикацію інфекції потрібно підтвердити бактеріальним посівом сечі.

Згідно Настанови з лікування інфекції сечовивідних шляхів

на засадах доказової медицини:

• Рекомендована тривалість лікування при циститі та безсимптомній бактеріурії становить 5 днів.

• Лікувати пієлонефрит під час вагітності рекомендують починати в лікарні.

Препарати для лікування: Цефуроксим 0,75–1,5 г × 3 в/в. Цефтріаксон вводять внутрішньом'язовим способом, цей препарат можуть призначити як початковий, якщо дозування один раз на 24 години або внутрішньом'язове введення передбачає позитивний результат. Подальше лікування здійснюється перорально цефалоспоринами першого покоління, наприкладцефалексином 500 мг × 4 упродовж 10 днів. При рецидивуючих інфекціях сечовивідних шляхів під час вагітності слід розглянути питання профілактичного лікуваннянітрофурантоїном.https://guidelines.moz.gov.ua/documents/3120

Причини У 80-85 % випадках захворювання на інфекції сечових шляхів спричинені кишковою паличкою, тоді як стафілокок сапрофітний викликає лише 5-10 % інфекцій. Інколи хвороби можуть мати вірусне або грибкове походження. До інших бактерій-збудників належать: Клебсієла, Протеус, Синьогнійна паличка та Ентеробактерії. Ці бактерії є нетиповими збудниками та зазвичай свідчать про аномалії сечової системи чи про катетеризацію сечового міхура. Інфекції сечових шляхів, що спричинені Золотистим стафілококом зазвичай виникають внаслідок інфекцій, що передалися через кров.

Секс У молодих та сексуально активних жінок, статева активність є причиною 75-90 % випадків інфекції сечового міхура. Ризик інфікування залежить від частоти статевих актів. Термін «цистит медового місяця» застосовується до частих випадків цього захворювання сечових шляхів на початку шлюбу. Після настання менопаузи, сексуальна активність жінки не впливає на ризик розвитку ІСШ.Застосування сперміциду підвищує ризик розвитку ІСШ незалежно від статевої активності.

Жінки більш схильні до ІСШ, ніж чоловіки, через те, що у жінок сечовипускальний канал значно коротший, ніж у чоловіків, та розташований ближче до анального отвору. Через зниження рівню естрогену під час менопаузи та зникнення захисної вагінальної флори, ризик розвитку інфекції сечових шляхів збільшується.

Сечовий катетер Застосування катетеризація сечового міхура підвищує ризик розвитку інфекцій сечових шляхів. Ризик виникнення бактеріурії (наявність бактерій у сечі) знаходиться в межах 3-6 % на день. Профілактичне застосування антибіотиків не є ефективним для послаблення симптомів інфекцій. Для зниження ризику виникнення інфекції необхідно проводити катетеризацію лише у разі крайньої необхідності, використовувати асептичний метод введення катетера та підтримувати безперешкодний відтік сечі через закритий дренаж катетера.

Інше Схильність до інфекцій сечового міхура може бути спадковою. Інші фактори ризику включають діабет, необрізання крайньої плоті та наявність збільшення простати. Фактори, що ускладнюють перебіг захворювання, не є досить чіткими, серед них: анатомічні, функціональні та метаболічні аномалії. Ускладнені випадки ІСШ важче піддаються лікуванню та зазвичай вимагають інвазивнішого дослідження, лікування та подальшого спостереження.Infectious Disease, Chapter Seven, Urinary Tract Infections from Infectious Disease Section of Microbiology and Immunology On-line. By Charles Bryan MD. University of South Carolina. This page last changed on Wednesday, April 27, 2011 У дітей ІСШ пов'язані з везико-уретеральним рефлюксом (аномальний рух сечі від сечового міхура до сечоводів чи нирок) та закрепом.

Пацієнти з пошкодженням спинного мозку знаходяться в групі підвищеного ризику розвитку інфекцій сечових шляхів, що частково пояснюється постійним використанням катетеру та частково порушенням сечовипускання. Для даної групи пацієнтів це є найпоширенішою причиною розвитку інфекції та госпіталізації. Крім того, вживання соку журавлини чи харчових додатків на основі журавлини не є ефективним для запобігання та лікування захворювання у цієї категорії хворих.

Патогенез Зазвичай, бактерії, які спричиняють розвиток інфекції сечових шляхів, потрапляють до сечового міхура через уретру. Проте, інфекція може також потрапити до організму через кров чи лімфу.Вважаться, що частіше за все бактерії потрапляють до уретри з кишечнику, при цьому, ризик зараження у жінок вищій внаслідок їхньої анатомічної будови. Після потрапляння до сечового міхура, бактерії E. Coli прикріпляються до стінки міхура та формують біоплівку, яка протидіє імунній реакції організму.

Запобіжні заходи Деякі превентивні заходи не отримали підтвердження щодо впливу на частоту ІСШ; серед них: застосування протизаплідних засобів чи презервативів, сечовипускання одразу після статевого акту, певний тип нижньої білизни, засоби особистої гігієни, що застосовуються після сечовипускання чи дефекації, та звичка приймати душ чи ванну. Також бракує свідчень щодо впливу утримання сечі, використання вагінальних тампонів та спринцювання.

Людям з частими епізодами інфекціями сечових шляхів, які використовують сперміцид чи протизаплідний ковпачок, рекомендується спробувати інші засоби контрацепції. Вживання журавлини (сік чи капсули) може зменшити частоту рецидивів, проте довготривале використання її залишається під питанням, через те, що у більш ніж 30 % воно викликає шлунково-кишкові розлади. Вживання двічі на день є більш ефективним ніж один раз. Станом на 2011 рік, вплив інтравагінальних пробіотиків на перебіг інфекцій сечових шляхів потребує подальшого дослідження. Використання презервативів без сперміциду чи вживання протизаплідних таблетованих препаратів не підвищує ризик виникнення неускладнених інфекцій сечових шляхів.

Лікування Лікування тривалим курсом антибіотиків є ефективним при рецидивуючих інфекціях. Найчастіше призначають такі ліки, як нітрофурантоїн та сульфаметоксазол/триметоприм. Іншим ефективним медичним засобом, що використовується при лікуванні, є гексаметилентетрамін. При потраплянні в сечовий міхур з низькою кислотністю, він виробляє формальдегід, до якого бактерії не виробляють резистентності. У випадках інфекцій, що можуть виникнути внаслідок статевих відносин, доцільним є прийом антибіотиків одразу після статевого акту. Для лікування жінок у період менопаузи застосовують зовнішньо у вигляді крему вагінальний естроген, що дозволяє зменшити частоту рецидивів. На відміну від зовнішнього застосування крему, лікування естрогеном у вагінальних свічках є менш ефективним, ніж невеликою дозою антибіотиків. Станом на 2011 рік кілька вакцин знаходиться у стадії розробки.

У дітей