Аллен Карлсон () (р. 1943) — сучасний канадський екофілософ, один з провідних у світі фахівців з природоохоронної естетики. Викладає на посаді професора в університеті Альберта в Едмонтоні, член редколегії журналу «Екологічна етика» (). Опублікувавши в 1976 р. статтю «Про можливість кількісного виміру пейзажної краси», відкрив, по суті, нову галузь досліджень — природоохоронну естетикуБорейко В. Е. Философы зоозащиты и природоохраны. — К.: КЭКЦ, 2012. — 179 с. .
Аллен Карлсон вважає, що дика природа є по суті естетично цінною. Більш того, природний світ створювався спонтанно, без художника, і знаходиться поза межами людського контролю. Для розуміння краси природи, на думку екофілософа, потрібні певні екологічні знання. Бо якщо краса мистецтва створюється, то краса природи відкривається. Карлсон пишеCarlson A. Nature and positive aesthetics // Environmental ethics. — 1984. — V. 6. — P. 5-34. : . Дуже важлива для розвитку природоохоронної ідеології і така думка екофілософа: «Дика природа є естетично гарною, такою вона завжди була і завжди такою буде, помічає це хто-небудь чи ні». З цього, наприклад, випливає, що ми повинні охороняти не тільки ті природні пейзажі, які в даний час нам здаються естетично цінними, а й ті, красу яких ми ще не пізнали. Бо вся дика природа рівна за своєю красою та важливістю.
А. Карлсон закликає естетику природи оцінювати незацікавлено, заради самої природи. Тільки тоді оцінювання об'єктивнеCarlson A. The aesthetics of art and nature // Landscape, natural beauty and the arts / Eds. S. Kemal, J. Gaskell. — 1995. — P. 228–244. . Незацікавленість, як основа естетичного оцінювання, сприяє визначенню позиції, яку егоїстичний інтерес і думки про використання природи ставлять на задній план. На перше ж місце виходять естетичні якості природи, цінні самі по собі, незалежно від будь-яких цілей. Звідси дуже важливий висновок: краса природи повинна бути збережена, тому що вона має самостійну цінність, а не тільки через її корисність для людини.
На думку екофілософа, є дві основні причини, що перетворюють річ на об'єкт естетичної насолоди. Зовнішній зміст і внутрішній зміст. Зовнішній зміст — це фізичне (краса, форма, висота і т. д.) сприйняття об'єкта. Внутрішній зміст — якості і цінності даного об'єкта, що викликають більш глибокі асоціації. Так, у випадку з «ядерним заходом» його смертоносні якості позбавляють сенсу всю естетику природи.
Примітки
Література Борейко В. Е. Введение в природоохранную эстетику. — К.: Киев. эколого-культурный центр, 1999. — 128 с. Carlson A. Appreciation and the natural environment // Environmental ethics / Ed. L. Pojman. — Boston-London: Jones and Bartlett Publishers, 1994. — P. 142–147. Carlson A. The aesthetics of art and nature // Landscape, natural beauty and the arts / Eds. S. Kemal, J. Gaskell. — 1995. — P. 228–244. Carlson A. Environmental aesthetics and the dilemma of aesthetic education // The journal of aesthetic education. — 1976. — V. 10, № 2. — P. 69-82. Carlson A. On the possibility of quantifying scenic beauty // Landscape planning. — 1977. — № 4. — P. 131–172. Carlson A. Formal qualities in the natural environmental // The journal of aesthetic education. — 1979. — V. 13, № 3. — P. 99-114. Carlson A. Nature, aesthetic judgement, and objectivity // The journal of aesthetics and art criticism. — 1981. — V. XL, № 1. — P. 15-27. Carlson A. Aesthetic and the environment: the appreciation of nature, art and architecture. — London: Routlege, 2000. — 175 p. Environmental aesthetics, Essays in interpretation, 1982 // Western Geographical series / Eds. B. Sadler, A. Carlson. — British Columbia: Univ. of Victoria. — 1982. — V. 20. — 169 p.