Нагрів провідників — підвищення температури провідникових матеріалів під час проходження по них електричного струму. Згідно із законом Джоуля — Ленца, кількість виділеної теплоти є прямо пропорційною добутку квадрата сили струму, опору та часу Q = I2Rt. Звідси видно, що для збільшення отриманої теплоти необхідно збільшувати опір провідника. Тому в електричних плитах використовують вольфрамові провідники, у яких дуже великий питомий опір.
Фізичний механізм нагріву полягає в тому, що, пересуваючись під дією поля, електрони зіштовхуються з іонами кристалічної решітки провідника та передають їм свою енергію. При цьому збільшується інтенсивність їх коливань (підвищується температура).
Провідники будь-якого призначення мають задовольняти вимогам щодо гранично допустимого нагріву з урахуванням не тільки нормальних, а й післяаварійних режимів, а також режимів у період ремонту і можливих нерівномірностей розподілу струмів між лініями, секціями шин тощо.
Згідно з Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), температура голих (неізольованих) провідників не повинна перевищувати +70 °C, температура провідників із гумовою, наірітовою, полівінілхлоридною ізоляцією — +65 °C, з паперовою ізоляцією — +80 °C при температурі навколишнього середовища +25 °C. При двократному і більшому перевантаженні кабельних виробів можливе займання їх ізоляційних матеріалів. За невеликих перевантажень займання ізоляції не спостерігається, але відбувається швидке її теплове старіння.
Література Чолпан П. П. Фізика: Підручник. — К.: Вища шк., 2004. — 567 с. ISBN 966-642-249-2. Довідник сільського електрика / За редакцією кандидата технічних наук В. С. Олійника. — 3-тє видання, перероблене і доповнене. — Київ, Вид-во «Урожай», 1989. — 264 с.
Джерела Правила улаштування електроустановок. Четверте видання, перероблене й доповнене — Х.: Вид-во «Форт», 2011.— 736 с.