Миха́йло Володи́мирович Коваль ( 26 лютого 1956, Ізяслав, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР) — український військовик, генерал-полковник, доктор військових наук. Виконував обов'язки міністра оборони України (25.3.2014 — 3.7.2014). Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (17.02.2015 — 27.7.2021)Про призначення М. Коваля Першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Указ Президента України № 321/2021 від 27 липня 2021 року «Про звільнення М.Коваля з посади Першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України» . З 16.08.2022 року — начальник Національного університету оборони України.

Життєпис У 1979 році закінчив Кам'янець-Подільське вище військово-інженерне командне училище.

У 1979—1983 роках — командир взводу, а згодом командир роти окремого інженерно-саперного батальйону повітрянодесантної дивізії.

У 1983—1984 роках — начальник навчального центру повітрянодесантної дивізії.

У 1984—1987 роках — заступник командира батальйону, командир батальйону парашутно-десантного полку повітрянодесантної дивізії.

У 1987—1990 роках — слухач командного факультету у Військовій академії ім. Фрунзе.

У 1990—1995 роках — заступник командира окремої повітрянодесантної бригади, а згодом заступник начальника й начальник навчального центру підготовки молодших спеціалістів повітрянодесантних бригад.

У 1995—1997 роках — слухач факультету підготовки спеціалістів оперативно-стратегічного рівня Академії Збройних Сил України.

У 1997—1999 роках — начальник штабу та командир 30-ї танкової дивізії 8-го армійського корпусу.

З 20 серпня 1999 року — генерал-майор.

У 1999—2001 роках — начальник штабу — перший заступник командувача 13 армійського корпусу.

У 2001—2002 роках — начальник штабу — перший заступник начальника Головного управління внутрішніх військ МВС України.

У 2002—2003 роках — перший заступник Голови Держкомітету у справах охорони державного кордону України — Командувача Прикордонних військ України.

З 22 серпня 2002 року — генерал-лейтенант.

У 2003—2011 роках — перший заступник Голови Державної прикордонної служби України — директор Департаменту по роботі з особовим складом.

З 21 серпня 2007 року — генерал-полковник.

У 2011—2014 роках — директор Департаменту персоналу Адміністрації Державної прикордонної служби України.

5 березня 2014 року, під час вторгнення на суверенну територію України «невідомих формувань в російській уніформі» був викрадений біля військової частини під Ялтою — за свідченнями очевидця: «російські байкери зупинили авто, порізали шини та забрали прикордонника». В ході оперативного розслідування того ж дня вдалося встановити його місце перебування, після успішних переговорів звільнений.

З 25 березня 2014 року по 3 липня 2014 року — виконувач обов'язків Міністра оборони України.

З 2 квітня по 5 липня 2014 року — член Ради національної безпеки та оборони України.

Був призначений Головою міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави.

З 3 липня 2014 року — заступник Секретаря Ради національної безпеки та оборони України, а з 17 лютого 2015 року по 27 липня 2021 року — перший заступник Секретаря РНБО.

З 2 серпня 2021 року по 23 лютого 2022 року — у розпорядженні Міністра оборони України.

З 24 лютого 2022 року по 15 серпня 2022 року — начальник штабу — заступник начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

З 16 серпня 2022 року — начальник Національного університету оборони України.

Громадська діяльність Входить до Поважної ради Громадської ініціативи «Орден святого Пантелеймона».

Державні нагороди Медаль «За військову службу Україні» (23 листопада 1998) — за зразкове виконання військового обов'язку, досягнення високих показників у бойовій і професійній підготовці. Медаль «Захиснику Вітчизни». (14 жовтня 1999). Орден «За заслуги» III ст. (20 грудня 2003) — за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, обороноздатності і безпеки України, мужність і високий професіоналізм, проявлені при виконанні службових обов'язків. Орден «За заслуги» II ст. (23 серпня 2011) — за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, зміцнення економічної безпеки держави, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові та з нагоди 20-ї річниці незалежності України. Орден «За заслуги» I ст. (4 грудня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України. Орден Богдана Хмельницького III ст. (2 грудня 2016) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов'язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України. Орден Богдана Хмельницького II ст. (17 березня 2023) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку. нагороджений відзнаками Міністерства оборони України «Доблесть і честь» (2001), «Ветеран військової служби», нагрудним знаком «За заслуги перед ЗС України» (2011), почесним нагрудним знаком «Слава і честь» (2020), медалями «10 років Збройним Силам України» (2001), «За зміцнення обороноздатності» (2021), «Золотий тризуб» (2023). нагороди колишнього СРСР: медаль «За бездоганну службу» ІІІ ст. (1986), Медаль «За бойові заслуги» (1986), «За відмінність у військовій службі» І ст. (1987), «70 років ЗС СРСР» (1988), «За бездоганну службу» ІІ ст. (1991), Орден Червоної Зірки (1991), Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ст. (1991).

Примітки

Посилання Невідомі викрали генерал-полковника в Криму Керівництво Державної прикордонної служби України