Армія Прусського королівства () — збройні сили Прусського королівства у 1701–1919 роках. В період з 1644 по 1701 роки відома як Армія Бранденбурзького курфюрства (Kurfürstlich Brandenburgische Armee)
Історія
Заснування Свій відлік розпочала від заснування однойменного королівства. Фрідріх I, отримавши у спадок 30 тис. військо включно частини гарнізону, у гонитві за розкішним життям та марнотратною спробою наслідувати французький двір Людовика XIV не надто переймався вибудовою армії збільшивши її лише на 5 тисяч. Формуванням потужного війська та держави Пруссія завдячує його наступникам — Фрідріху-Вільгельму та Фрідріху II. Перший із них, витрачаючи 5 із 7 мільйонів талерів державної скарбниці на військо, довів його чисельність з 35 до понад 81 тисячі. Фрідріх II, зміцнивши армію напередодні Семирічної війни, залишив Фрідріху-Вільгельму II 200 тисяч, зокрема 55 піхотних полків. За часів останнього, до поразки під час Наполеонівських воєн, Пруссія утримувала 232 тисячі вояк.
Піхота У середині XVIII ст. складалася з трьох типів — мушкетери, фузилери та гренадери. Другі, попри несуттєву функціональну відмінність від перших, на рівні з останніми вирізнялися митрами. Саме у війську Пруссії вперше були задіяні модифіковані кременеві фузеї з підвищеною швидкострільністю які дозволяли робити три постріли за хвилину. Ще від 1720 року було затверджено бойовий лінійний стрій у «малому» (трилінійному) та «щільному» (лікоть в лікоть) порядках. Вміле маніпулювання зброєю, автоматизм навичок, інтенсивність та безперервність ведення прицільного вогню, включно під час атаки, значно вирізняли тогочасну прусську піхоту від армій решти Європи. Значною мірою цьому сприяло керівництво Леопольда фон Дессау який був розробником відповідної муштри. За часів Фрідріха II було додано тактичні переваги якого особливо яскраво виявили себе під час . Також саме за його часів, на початку Другої сілезької війни, було створено підрозділи єгерів. Під час Семирічної з'явилися добровольчі корпуси, що значно відзначилися під час . Опісля посідання престолу Фрідріхом-Вільгельмом II Пруссія брала участь у другому та третьому поділах Речі Посполитої внаслідок чого було додано Ансбахське і Байройтське князівства, проте скарбниця спорожніла, що значно ускладнило правління його наступнику та, відповідно, спорядження військаФред Функен, Лилиан Функен «Европа. XVIII век. Франция: королевская свита и пехота. Великобритания и Пруссия: пехота» Астрель 2003 152 с. (128—151 с.) ISBN 5-17-017609-0 .
Кавалерія Перші гусари були сформовані у 1721 році. За правління Фрідріха II зведені у два корпуси — та . З часом найбільш відомими стали чиї містили «Череп з кістьми» (). Згідно легенди символ походить з мотивів орнаменту савана отриманого під час пограбування єдного з монастирів Сілезії. На озброєнні перебували шаблі, кремнієві пістолети та карабіни з нарізним стволом що були більш дальнобійними і прицільнішими аніж у решти вояк. Ще раніше, від 1714-го, були наявні менш чисельні драгунські частини. Кількість кірасирських полків напротязі тривалого часу була незмінною — 12, і змінилася лише за часів Фрідріха II який додатково сформував Gardes du Corps 1740 року. Улани, на базі польського ескадрону, були задіяні під час війни за австрійську спадщину (від 1741-го) проте на той час не отримали широкого поширення і застосування.
Артилерія Відносно посередня артилерія була посилена з формуванням кінної за часів Фрідріха II. Творцем її теоретично-тактичної вибудови наприкінці XVIII ст. — поч. XIX ст. вважається Герхард ШарнхорстФред Функен, Лилиан Функен «Франция — Великобритания — Пруссия: Кавалерия — Артиллерия.» Астрель 2003 150 с. (58—74 с.) ISBN 5-17-017156-0 .
Наполеонівські війни — Реформа 1860 року Дотримуючись, на початку Наполеонівських воєн, нейтралітету армія Пруссії приєдналася до конфлікту лише 1806 року. Внаслідок поразки, до якої значно призвела застаріла тактика «ексгумованих» полководців (одному з «наймолодших», Блюхеру, на момент баталій виповнилося 64), Фрідріх-Вільгельм III, до 1813 року, був вимушений підписати з Францією формальний союзний договір. Напередодні поразки сухопутні сили складалися з 60-ти піхотних полків найменованими згідно своїх шефів. З 1808 року кожен з них складався з двох батальйонів мушкетерів та одного легкої піхоти. Гренадери утворювали окремі батальйони. Від 1810 року з'явилися специфічні для вояк Пруссії поперечні ремені на . Окремі полки легкої піхоти, споряджені нарізними карабінами, поділялися на єгерські та стрілецькі.
Опісля Калішського договору, до якого зокрема призвела діяльність таких патріотів як Найдгардт фон Гнейзенау і Фрідріх Людвіг Ян, та оголошення війни Великій армії розпочалася реорганізація війська. Нові збройні сили формувалися на основі призову, було створено загальновійськові корпуси до складу яких входили піхота, кавалерія та артилерія. Через труднощі з фінансуванням та рекрутами регулярного війська до військових операцій було долучено 120 тисяч ландверуФред Функен, Лилиан Функен «Наполеоновские войны 1805—1815 гг. Французская армия — Британская армия — Прусская армия — Испанская армия» Астрель 2002 146 с. (122—138 с.) ISBN 5-17-012786-3 .
Після перемоги над французами подальші реформи очолив : було встановлено обов'язкову військову службу протягом трьох років та подальших двох років у територіальній обороні в складі ландверу. 1820-го дієва армія нараховувала 36 піхотних полків та 96 батальйонів ландверу. 1825 року, через значний приріст населення, повинність було замінено службою згідно жеребу. Військо було поділено на 9 корпусів, перший з яких був гвардійським. Уніформа уніфікована під темносиній колір, частини ландверу виокремлювались на якому вперше з'явився девіз «З Богом за Короля та Вітчизну». Артилерія, від 1820-го, складала 9 бригад.
За часів Фрідріха-Вільгельма IV армія отримала знамениті пікельгаубе та голчасті гвинтівки Йоганна Дрейзе, брала участь у придушенні революції 1848—1849 років та війні з Данією. Остаточну реорганізацію, за ініціативи Альбрехта фон Роона та участі, зокрема, Гельмута МольткеФред Функен, Лилиан Функен «Европа, XIX век. 1850—1900. Франция — Великобритания — Германия — Австрия — Россия» Астрель 2002 160 с. (110 с.) ISBN 5-17-013232-8 , було здійснено 1860 рокуСвечин А. А. Эволюция военного искусства. // Военная реформа 1860 г. (181—186) Том II. — М.-Л.: Военгиз, 1928 за правління (регентства через хворобу діючого суверена) Вільгельма I. Невдовзі здобутки цих реформ виявлять себе у перемогах під час Другої шлезвізької та Австро-прусської воєн, конфлікту 1870—1871 роківФред Функен, Лилиан Функен «Европа. XIX век. 1814—1850. Франция — Германия — Великобритания. Пехота — Кавалерия — Артиллерия — Инженерные войска» Астрель 2002 160 с. (136—154 с.) ISBN 5-17-014172-6 .
Імперська армія — Перша світова війна
Опісля утворення Німецької імперії армії королівств поза межами Північнонімецького союзу — Бадену, Баварії, Вюртембергу — залишалися, у мирний час, відносно самостійними. Терміни «німецька армія» та «імперська армія» використовувалися у різних юридичних документах, як-то військовий кодекс, але Прусська, Баварська, Саксонська та Вюртембергська армії мали певні відмінності організації за загального керівництва першої під час військових дій.
Галерея
Однострій
Озброєння
Див. також Армія Бранденбург-Пруссії
Примітки
Джерела Історія Дельбрюк Г. Г. «История военного искусства в рамках политической истории. Новое время.» Том 4 Спб; «Ювента», 1996 (170—188 с.) 370 с. ISBN 5-87399-011-5 Eike Mohr: Bibliographie zur Heeres- und Truppengeschichte des Deutschen Reiches und seiner Länder 1806 bis 1933. Biblio-Verlag, Bissendorf 2004, ISBN 3-7648-2331-3. Peter Baumgart, Bernhard R. Kroener, Heinz Stübig (Hrsg.): Die Preußische Armee zwischen Ancien Régime und Reichsgründung. Schöningh, Paderborn 2008, ISBN 978-3-506-75660-2. (Rezension ) Hans Bleckwenn: Unter dem Preußen-Adler. Das brandenburgisch-preußische Heer 1640—1807. Bertelsmann, 1978, ISBN 3-570-00522-4. Otto Büsch, W. Neugebauer: Moderne Preußische Geschichte 1648—1947. Band 2, 4.Teil. Militärsystem und Gesellschaftsordnung. Verlag de Gruyter, 1981, ISBN 3-11-008324-8, S. 749—871. Martin Guddat: Handbuch zur preußischen Militärgeschichte 1701—1786. Verlag Mittler, Hamburg 2001, ISBN 3-8132-0732-3. Frank Bauer: Fehrbellin 1675 Brandenburg-Preußens Aufbruch zur Großmacht. Kurt Vowinckel Verlag, Potsdam 1998, ISBN 3-921655-86-2. Karl-Volker Neugebauer: Grundzüge der deutschen Militärgeschichte. Band 1: Historischer Überblick. (Hrsg.; im Auftrag des Militärgeschichtlichen Forschungsamtes) Rombach Verlag, Freiburg 1993, . Cordon A. Craig: Die preußisch-deutsche Armee 1640—1945. Staat im Staate. Droste Verlag, Düsseldorf 1960. Emilio Willems: Der preußisch-deutsche Militarismus. Ein Kulturkomplex im sozialen Wandel. Verlag Wissenschaft und Politik, Köln 1984, ISBN 3-8046-8630-3. Hans-Joachim Neumann: Friedrich-Wilhelm der Große Kurfürst. Der Sieger von Fehrbellin. edition q Verlag, Berlin 1995, ISBN 3-86124-293-1. Heinz Stübig: Zwischen Reformzeit und Reichsgründung. Studien zur Entwicklung der preußisch-deutschen Armee im 19. Jahrhundert. Berlin: BWV Berliner Wissenschafts-Verlag 2012, ISBN 978-3-8305-3140-1
Умови життя Klaus Neitmann, Jürgen Theil: Die Herkunft der Brandenburger. Verlag für Berlin-Brandenburg, Potsdam, ISBN 3-935035-11-X. Ulrich Bräker: Lebensgeschichte und Natürliche Ebenteuer des Armen Mannes im Tockenburg. Reclam, Stuttgart 1993, ISBN 3-15-002601-6. Verlust-Listen der Königlich-Preußischen Armee. Kgl. Geh. Ober-Hofbuchdr., Berlin: Nr. [1.]1866 — 12.1866[?] (Digitalisierte Ausgabe der Universitäts- und Landesbibliothek Düsseldorf) Verlust-Listen der Königlich Preußischen Armee und der Grossherzoglich Badischen Division aus dem Feldzuge 1870—1871 : 1 — 248. (Digitalisierte Ausgabe)
Організація Hans Bleckwenn [Hrsg.]: Das altpreußische Heer: Erscheinungsbild und Wesen. 1713—1807, 8 Teile in 16 Bänden, Osnabrück 1973ff, ISBN 3-7648-0187-5. Jörg Muth: Flucht aus dem militärischen Alltag. Rombach Verlag, Freiburg i. Br. 2003, ISBN 3-7930-9338-7 (auch für den Bereich Lebensumstände). Olaf Groehler: Das Heerwesen in Brandenburg und Preußen von 1640 bis 1806. Das Heerwesen. 1. Auflage. Brandenburgisches Verlagshaus, Berlin 1993, ISBN 3-89488-013-9. Martin Guddat: Kürassiere Dragoner Husaren. Die Kavallerie Friedrichs des Großen. Verlag Mittler & Sohn, Bonn 1989, ISBN 3-8132-0324-7. Martin Guddat: Kanoniere Bombardiere Pontoniere. Die Artillerie Friedrich des Großen. Verlag Mittler & Sohn, Bonn 1992, ISBN 3-8132-0383-2. Martin Guddat: Grenadiere Musketiere Füsiliere. Die Infanterie Friedrichs des Grossen. Edition Nikol, Verlag E. S. Mittler & Sohn GmbH Hamburg, ISBN 3-930656-38-8 Curt Jany, Eberhard Jany (Hrsg.): Geschichte der Preußischen Armee vom 15. Jahrhundert bis 1914. Biblio Verlag, Osnabrück 1967 (Erweitere Auflage der Originalausgabe von 1928). 3 Bände. Philip Haythornthwaite: Die Armee Friedrich des Großen. Infanterie & Kavallerie. Siegler Verlag, Sankt Augustin 2004, ISBN 3-87748-641-X. Dirk Oetting: Auftragstaktik. Frankfurt am Main/Bonn 1993. Heiger Ostertag: Bildung, Ausbildung und Erziehung. Eliteideal, Anspruch und Wirklichkeit im Offizierkorps im Kaiserreich 1871—1918. Paris/New York 1990, 374 S. ISBN 3-631-42489-2 (3-631-42489-2) Siegfried Fiedler: «Heerwesen der Neuzeit» — Kriegswesen und Kriegsgührung im Zeitalter der Kabinettskriege, ISBN 3-7637-5478-4
Оснащення Hans Bleckwenn: Die friderizianischen Uniformen 1753—1786. 4 Bände. Hardenberg, Dortmund 1984; Band I: ISBN 3-88379-444-9. Der bunte Rock in Preußen. Militär- und Ziviluniformen 17. bis 20. Jahrhundert in Zeichnungen, Stichen und Photographien aus dem Bestand der Kunstbibliothek Berlin. Ausgewählt u.- bearb. v. Ekhart Berckenhagen u. Gretel Wagner. Ausstellungskatalog Berlin 1981 u. Celle und Bonn-Bad Godesberg 1982. Staatliche Museen Preußischer Kulturbesitz, Berlin 1981, ISBN 3-88609-029-9.