Ius ad bellum або право війни (від ) — право держави до ведення війни. До Другої світової війни дане право вважалось допустимим для вирішення міждержавних конфліктів у «справедливій війні».
У сучасному міжнародному праві ведення війн, як і загроза застосування військової сили, заборонені згідно статуту ООН з 1945 року. Стаття 2 пункт 4 визначає, що всі члени організації повинні у своїх міжнародних стосунках утримуватись від загрози чи застосування сили проти недоторканості території чи політичної незалежності будь-якої країни, або іншим чином, що суперечить з принципами ООН.Статут ООН // un.org
Застосування сили дозволяється лише у двох випадках: у випадку інтервенції для самооборони держави (індивідуальної) чи союзу держав (колективної) (ст. 51) у випадку прийняття резолюції Ради Безпеки ООН про здійснення збройного втручання міжнародними силами (ст. 44)
Див. також
Примітки
Література В. С. Ржевська. Застосування сили загроза // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання Юс ад беллум // jus ad bellum and jus in bello // Міжнародний комітет Червоного Хреста, 29 жовтня 2010 What are jus ad bellum and jus in bello? // Міжнародний комітет Червоного Хреста, 22 січня 2015