Ша́рль Симо́н Фава́р (; 13 листопада 1710, Париж — 12 травня 1792, селище Бельвіль, Париж) — французький драматург-комедіограф, лібреттист, композитор і театральний режисер.

Біографія Народився 13 листопада 1710 року в Парижі в родині пиріжника.

У 1743–1745 роках — режисер театру Опера комік. У 1745-1750 роках разом з дружиною жив і працював в Брюсселі. У 1751 році повернувся до Парижа. У 1757–1769 роках входив в дирекцію театру Опера комік, який в 1762 році об'єднався з театром «Комеді Італьєн», а в 1783 році отримав назву «Театр Фавара» або «Зал Фавара»Фавар Шарль Симон // Театральная энциклопедия: В 6 т. / Гл. ред. С. С. Мокульский [до 1961 г.], П. А. Марков [с 1963 г.]; Редкол.: Г. Н. Бояджиев, Ю. А. Дмитриев, Н. Г. Зограф и др. — М.: Советская энциклопедия, 1961-1967. — Т. 5: Табакова-Яшугин. — 1967. — 1136 с. — 38000 экз. .

Значну участь в роботі Фавара брала його дружина, французька комедійна акторка і співачка, виконавиця головних ролей в багатьох його п'єсах — Марі Жюстін Фавар, до шлюбу де Ронсере (). Вона дебютувала в Парижі в 1744 році. Також відома під ім'ям Мадам Фавар (15 червня 1727, Авіньйон — 21 квітня 1772, Париж). Вважається, що вона допомогла Фавару написати близько 90 п'єс для театруФавар Шарль Симон // Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. — Петербург: 1890–1907. — Т. 35: Усинский пограничный округ-Фенол. — 1902. — 476 с. .

З початком Великої французької революції (1789–1799) відійшов від театральної діяльності.

Помер 12 травня 1792 року в селищі Бельвіль, тепер це — один із кварталів Парижа.

Творчість З 1732 року вигадував п'єси для паризьких ярмаркових театрів — «Бінокль» (1734, театр на Сен-Жерменському ярмарку), «Алжирський паша» (1741, театр на Сен-Лоранському ярмарку) та інші.

Став відомим після постановки п'єси «Шукачка розуму» (1741 рік, театри на Сен-Жерменському та Сен-Лоранському ярмарках).

Створив блискучі зразки пародійної комедії-водевіля, основу якої поклав Лесаж, і комедій з арієтами. У комедіях сюжет будував на любовних переживаннях дам і кавалерів, також вводив у дійові особи і селян, використовуючи народну мовуЛугина Л. Л. Фавар Шарль Симон // Краткая литературная энциклопедия: В 9 т. / Гл. ред. А. А. Сурков. — М.: Советская энциклопедия, 1962-1978. — Т. 7: «Советская Украина»-Флиаки. — 1972. — 1008 с. .

Автор численних одноактних п'єс. До середини 1750-х років — сам підбирав популярні наспіви до своїх п'єс. Із затвердженням французької комічної опери як музичного жанру — поступово перейшов на положення лібреттиста, що співробітничав з композиторами.

Сценічність, жвавість діалогів і ліризм творів Фавара забезпечили їм широку популярність. П'єси Фавара стали зразком для лібретто зінгшпілів Гете, були високо оцінені ЛессінгомФавар Шарль Симон // Музыкальная энциклопедия: В 6 т. / Гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М.: Советская энциклопедия: Советский композитор, 1973—1982. — Т. 5: Симон-Хейлер. — 1056 с. — 102 200 экз. . П'єсу «Сулейман або Три султани» Лессінг проаналізував в «Гамбургській драматургії» (1767–1769) і похвалив її.

Твори Фавара були видані в Парижі у 1808 році під назвою «Mémoires et correspondance littéraires» (в 3 томах), у 1830 році — в Парижі під назвою «Oeuvres choisies de M. et M-me Favart» теж в 3-х томах (дружина представлена співавтором Фавара).

На чисельні лібретто Фавара писали комічні опери багато композиторів, в тому числі Глюк, Ґретрі, Довернь, Дуні, Делаборд, Монсіньї, Моцарт, Філідор.

Твори Загалом написав близько 150 комедій-водевілів і лібретто, в тому числі (всі поставлені в Парижі): Комічна опера «Сестри-близнята» (, 1734). «Шукачка розуму» (, 1741). «Дон Кіхот у герцогині» (, 1743) — Буамортьє написав на неї комічну оперу. «Цитера в облозі» (, Брюссель, 1748) — опера Глюка в 1759 році. «Любов Бастьєна і Бастьєнни» (, 1753, пародія на оперу Руссо «Сільський чаклун», написана спільно з дружиною) — опера Моцарта в 1768. «Обдурена кокетка» () — опера Доверні в 1753. «Свято любові, або Лука і Колінетта» (1754). «Любовний каприз, або Нінета при дворі» (, 1755, пародія на оперу Чампі «Бертольда при дворі», написана спільно з дружиною) — опера Дуні в 1756; поставлена також в Петербурзі у 1765 році. «Дочка, за якою погано наглядали…» () — опера Дуні в 1758. Водевіль «Сулейман, або Три султани» — про османського султана Сулеймана I (1761). «Анетта і Любен» (1762). «Свято світу» () — опера Філідора в 1763. «Фея Ургела, або Той, хто подобається дамам» (, 1765) — опера Дуні в 1765; пізніше — Ґретрі. «Женці» () — опера Дуні в 1768. «Фіктивний садівник» () — опера Філідора в 1769. «Випробування дружби» () — опера Ґретрі в 1770. «Прекрасна Арсена» (, 1773) — опера Монсіньї в тому ж році.

Образ у мистецтві Разом з дружиною Фавар фігурує в комічній опері Жака Оффенбаха «Мадам Фавар» (1878).

Примітки

Джерела Лугина Л. Л. Фавар Шарль Симон // Краткая литературная энциклопедия: В 9 т. / Гл. ред. А. А. Сурков. — М.: Советская энциклопедия, 1962-1978. — Т. 7: «Советская Украина»-Флиаки. — 1972. — 1008 с. Фавар Шарль Симон // Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. — Петербург: 1890–1907. — Т. 35: Усинский пограничный округ-Фенол. — 1902. — 476 с. Фавар Шарль Симон // Музыкальная энциклопедия: В 6 т. / Гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М.: Советская энциклопедия: Советский композитор, 1973—1982. — Т. 5: Симон-Хейлер. — 1056 с. — 102 200 экз. Фавар Шарль Симон// Риман Г. Музыкальный словарь / Пер. с нем. Б. П. Юргенсона, доп. рус. отд-нием. — М.: ДиректМедиа Паблишинг, 2008. Фавар Шарль Симон // Театральная энциклопедия: В 6 т. / Гл. ред. С. С. Мокульский [до 1961 г.], П. А. Марков [с 1963 г.]; Редкол.: Г. Н. Бояджиев, Ю. А. Дмитриев, Н. Г. Зограф и др. — М.: Советская энциклопедия, 1961-1967. — Т. 5: Табакова-Яшугин. — 1967. — 1136 с. — 38000 экз. Ярмарочные и бульварные театры // Бояджиев Г. Н. История западноевропейского театра. — М.: Книга по требованию. — Т. 2. — 2013. — С. 277-293. — ISBN 978-5-458-30762-8. Charles-Simon Favart // Енциклопедія Британіка.

Література Карская Т. Я. Французский ярмарочный театр, Л.-М., 1948. История западноевропейского театра / Под общей ред. С. С. Мокульского. — М., 1957. — Т. 2. Albert M. Les theâtres de la Foire. — P., 1900. Burnoulin M. Favart et M-me Favart. Un ménage d'artistes au 18 siècle. — P., 1912. Cucuel G. Les creatures de l'Opéra-comique français. —P., 1914. Desboulmiers A.-J. Histoire du theâtre de l'Opéra-comique, v. 1-2. — P., 1769. Font A. Favart, l'opéra comique et la comedie-vaudeville aux XVII et XVIII siècles. — P., 1894.