Рязанська губернія (, дореф. Рязанская губернія) — адміністративно-територіальне утворення з центром у місті Рязань, яке існувало до утворення Рязанської області 26 вересня 1937 року.
Адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії і РСФРР у 1796–1929 рр.
Географія
Рязанська губернія розташовувалася між 52° 58' і 55° 44' північної широти і між 38° 30' і 41° 45' східної довготи. Площа губернії становила 36992 верст (42 098 км²).
Губернія розташовувалася на останніх схилах Алаунської височини, відроги якої зумовлюють характер трьох складових частин губернії, або сторін її: Рязанської, Степової і Мещерської, відокремлених один від одного долинами p. Оки і Проні.
Відріг і плоскі височини, що входять із заходу, з боку Тульської губернії, утворюють досить рівну, високу площу, що простирається по Михайловському та частині Скопінського повіту. Тут беруть свої початки річки Осетр, Вожа, Павловка, Ісья і Проня, що впадають в Оку, а також р. Дон. Пологі схили цій площі поширюються по губернії двома головними гілками.
Одна з них прямує на схід і північний схід між річками Окою і Пронею по повітах Зарайському, Рязанському і Пронському, являючи собою хвилеподібну і місцями досить піднесену місцевість. Простір, обмежений річками Окою, Пронею і Осетр, носить назву «Рязанської сторони». Інша гілка направляється на південний схід між річками Пронею і Доном, утворює в Скопінському, Данковського і почасти в Ряжському і Раненбурзькому повітах ряд пагорбів, що слугують вододілом басейнів Оки і Дону. Ці пагорби досягають берегів Оки, але на південному сході і на сході вони поступово переходять у рівнини, що мають характер абсолютно степовий. Ця частина губернії, обмежена правими берегами річок Проні і Оки, носить назву «Степової сторони». Обидві ці частини, що лежать по праву сторону Оки, являють собою одну піднесену площу з загальним ухилом від північного заходу на південний схід. Тут розташовані більш піднесені пункти губернії: м. Зарайськ (80 с.), М. Скопін (73 с.), Село Гудинка Пронського повіту (54 с.). Околиці цих частин, що впираються в Оку, утворюють високі тераси, розсічені гіллястими долинами і ярами. За винятком незначної кількості незручних земель, ґрунт тут складається головним чином з чорнозему (71 %), вона досить родюча, і взагалі вся ця височина, відкрита і суха, представляє великі зручності для заселення; недолік цієї частини губернії полягає у відсутності лісів, особливо у степовій стороні, чому відбувається мілководдя річок, а місцями відчувається навіть недолік у воді. Зовсім інший характер має частина губернії, що знаходиться по ліву сторону р. Оки і звана Мещерською стороною або Мещерським краєм. Вона становить природне продовження промислової смуги, в районі якої знаходяться Московська і Владимирська губернія, тоді як інша частина губернії належить до центральної землеробської області. Місцевість, що зветься Мещерською стороною, представляє в більшій своїй частині піднесену рівнину, що переходила поступово, у міру наближення до Оки, в низовину. Найбільш високі місцевості розташовані між р. Єгор'євськом і Касимовим: тут знаходяться найбільш сухі і населені місця Мещерського краю. По схилах цього піднесеного простору на північ повільно течуть притоки р. Клязьми, а на південь притоки Оки. Ґрунт тут піщаний, відрізняється безпліддям значна частина краю вкрита лісом багато боліт і озер.
Геологія Будова Рязанської губернії в геологічному розумінні дуже складна, особливо частина, що лежить по праву сторону Оки: приблизно під широтою 53°, до якої торкається південна межа Раненбургского повіту, тягнеться широка піднесена гряда середньодевонських відкладень, що складаються з вапняків, доломіту, мергелів і зрідка вапнякових пісковиків. Гряда ця в 65-100 верст шириною витягнулася з заходу на схід. Найдавніші девонские відкладення займають південну частину губернії. Потім пласти падають круто на півночі і виходять на північ у висхідному порядку. На девонские пласти налягають шари кам'яновугільної системи, які з вугленосного ярусу і гірського вапняку; ширина цієї смуги, що йде майже паралельно першому, від 40 до 100 верст. По р. Ранов до м. Рязька, і на схід до Конюховки широким пасмом виступає на поверхню вугленосний ярус, зайнято їм і ярусом дитеринових тонкоплітчастих мергелів. Опріч того, відклади того ж ярусу виступають по р. Брусні і Верді, починаючи від м. Скопина і по широті 54 ° майже суцільно лежать відклади юрської системи, келовейського ярусу. Відкладення ці займають повіти Скопинський, Михайлівський, Пронський, Рязанський і почасти Сапожківський і покриті пластами волзького ярусу, що становить перехідні від юри до крейдяних пластів утворення. У Сапожковському повіті є острівець нижньокрейдяних пластів. Крейдяні відклади виступають на поверхню в Сапожковському повіті, на схід від р. Пари. Кам'яне вугілля в Рязанської губернії було відкрите ще в 1766 р. купцем Котельниковим в Рязькому повіті, поблизу с. Петрово; початок правильного добування його закладено в 1869 р. Великі поклади вугілля знаходяться в Скопинському повіті. Чулковська копальня — найбагатша в усьому Підмосковному басейні; вугілля відкрите тут у 1870 р., площа залягання визначена в 550 дес.; пластів усього 8, з них 5 вгорі, з глин і пісків (у 6 саж.), 3 пласта — внизу, на глибині 15 саж. Побединська копальня відкрита в 1875 р., пласт вугілля в 1 саж. Павелецька копальня в даний час закрита. У Данковського повіті Муравнінская вугільна копь відкрита в 1869 р. Незважаючи на прекрасні якості тутешнього вугілля (смолисте, схоже на шотландський «бохгед»), копальня мало розробляється. Є вугілля і в повітах Рязькому, Раненбурзькому, Пронському та Михайлівському. Залізна руда добувається за 7 верст від м. Касимова для Синтурського заводу; розробляється в кам'яновугільних пластах на глибині в 2-4 сажнів. По р. Істьї залізна руда зустрічається в юрській системі. Рязанські фосфорити становлять собою окремий, самостійний тип; вони досить м'які і містять калій.
Гідрологія Річки Рязанської губернії належать до басейнів Оки і Дону.
За значенням своїм перше місце належить р. Ока. Вона перетинає губернію дугою завдовжки 478 верст (у тому числі 54 верст складають кордон з Московською губернією) і проходить повіти Зарайський, Рязанський, Спаський і Касимовский. Численні притоки р. Оки зрошують майже всю губернію, за винятком південних місцевостей. Ока майже на всьому протязі тече по піщаному руслу у відкритій і просторій долині, багатій огрядними луками і заплавами, родючість яких підтримується весняними розливами. По всій долині Оки є безліч різної величини озер, місцями річка утворює кілька рукавів. Плине тихо. Ширина Оки в межах губернії від 60 до 250 і більше сажень. Глибина — 8-15 футів. У середньому виводі за 1859-79 рр. Ока розкривається 1 (13) квітня, а замерзає 13 (25) листопада. Пароплавство по Оці від м. Рязані до Нижнього Новгорода, а під час розливів — і вище Рязані.
Притоки Оки, за винятком Проні, взагалі невеликі і мілководні; з них більше значні, з правого боку, Осетр, Вожа, Іст'я і особливо Проня і Пара. Взагалі система правих приток набагато важливіше і ширший лівих, до яких належать Цна, Пра і Гусь. Судноплавні тільки Проня і Пра.
Річка Осетр протікає губернією 75 верст, шириною близько 10 сажнів; береги високі і рясніють вапняним каменем.
Вожа має 50 верст, Іст'я — 80 верст довжини.
Річка Проня випливає поблизу села Кадушкина Михайлівського повіту; довж. — 210 верст, шир. близько 20 саж. до впадання р. Ранов, а потім збільшується до 30 і 40 саж. Долина Проні, розширюючись місцями до двох і більше верст, рясніє луками і пасовищами. Від с. Перевлес Пронського повіту вниз за течією Проня судноплавна упродовж усього періоду навігації. Під час весняних вод судноплавство виробляється і вище Перевлеса, до с. Жерновиці. На Проні безліч млинів; течія її тиха.
Притоки Проні зліва Жрака і Іст'я, праворуч — Ранов (150 в довж. І 15-20 саж. Шир.) З Верде (75 верст), Локня, Кердем, Чутка.
Річка Пара (130 верст довж.) судноплавна під час весняних розливів всього на 2,5 верст від гирла. Долина р. широка, місцями низинна і покрита лісами. Майже на всьому протязі Пара забудована млинами.
Річка Цна має в губернії довж. в 30 верст, р. Пра (близько 100 верст) — тече по низовини, покритою лісами і болотами, Гусь (74 верст) — по низинній, болотистій долині між закритими берегами; в 20 верст від гирла влаштована через неї гребля, що утворює гусівске озеро.
З небагатьох річок Рязанської губернії, що належать до басейну Азовського моря, найважливіша — Дон, яка протікає в губернії близько 80 верст; шир. до 30 саж.; долина Дону вузька і стиснута високими кам'янистими берегами, що пересікаються глибокими ярами. Всі протягом Дону забудовано млинами. З приток його найбільш значні Паніка, Суха Рожнов, Перехвалка, Кучурів, Золотуха, В'язівне, Расхотка та ін Всі ці річки течуть в межах Данковського повіту. До системи р. Дону належать також p. Вороніж і Ряса. Озера розташовані по площі губернії нерівномірно. Ними рясніє лише Мещерская сторона, тоді як в частині губернії, що знаходиться на правій стороні р. Оки, озер мало. Озера Мещерського краю розташовуються здебільшого групами. Найбільш значна група знаходиться при з'єднанні повітів Єгоровського, Касимовского і Рязанського. Озера ці з'єднуються між собою протоками і приймають в себе значні річки, які, наприклад, Поль, Посерда і Варна; стоком ж озер служить р. Пра. До цієї групи належать оз. Святе, Велике, Іванівське, Біле, Мартинові та ін Середня глибина озер цієї групи близько 3 арш., Рибальство в них незначно. Інша група озер знаходиться в північній частині Егорьевского повіту, по обидва боки р. Поли; з озер цієї групи — Святе славиться риболовлею. У Єгор'ївському повіті, близько м-ря Радовицький, є ще група озер, до складу якої входять оз. Щуче, Велике, Мале Митинське та ін У Рязанському повіті по дорозі з Рязані у Володимир багато озер, з яких найбільше — Велике; група озер знаходиться близько Солотчинского м-ря, а також у повітах Спаському і Касимовському. Озера в долині р. Оки багаті рибою. Озер, розміром перевищують версту в окружності, налічується в Єгор'євському повіті 6, в Зарайському 21, в Рязанському 34, Спаському 43 і в Касимовському 61; всього в губернії під озерами 147,9 кв. верст, з яких на частку Рязанського повіту припадає 44,5 кв. верст, Єгор'євського 50,1, Касимівского 37 і Спаського 16,3 кв. верст. Боліт багато в Мещерской стороні; тут вони тягнуться майже безперервною широкою смугою вздовж берегів р. Плиг, продовжуючись далі з невеликими перервами по повітах Рязанському, Касимівському і Єгор'євському до самих кордонів з Московською губернією. У Спаському повіті чудово болото Великий Ковеж, між с. Іжевським і Городковичами. Воно простягається на захід на 20 верст і з'єднується з іншими болотами. Болота на лівому березі р. Плиг також тягнуться по напрямку на захід, переходячи в обширне болото Велике, що знаходиться на кордоні Спаського і Рязанського повітів; на півночі воно пов'язується з багатьма іншими, закінчуючись величезними Радовіцкій болотами. Також багато боліт на лев. березі плиг і по її притоках. Значні болота знаходяться, далі, в околицях оз. Великого і Святого. Велика частина боліт являє собою топи, вкриті моховими купинами і лісової порослю; по них розкинуті місцями озера. Такі болота називаються в Мещерской боці «омшарами» і мають ґрунт піщаний або торф'яний. За розтині навесні річок болота заливаються водою і робляться абсолютно непрохідними. Болотні випаровування, велика кількість мошок, комарів і оводів, жорстка і малопоживних трава — все це робить життя в цих місцевостях шкідливою для здоров'я як людей, так і тварин. Спроби осушення боліт в Мещерской стороні робилися з давніх часів, але тільки з 1876 р. розпочато міністерством державних маєтностей правильні роботи з дослідження боліт і їх осушенню.