Тепловідда́ча ( ; ) — явище теплообміну між теплоносієм і тілом, якому передається тепло, які відокремлені між собою твердою стінкою чи іншою поверхнею розділу.
Наприклад, теплообмін між рідиною (газом) і поверхнею твердої стінки, яка дотикається до неї. Тепловіддача базується на явищах натурального чи примусового перенесення тепла теплопровідністю, конвекцією та (чи) випромінюванням від одного температурного рівня до нижчого температурного рівняДСТУ 2821-94 Промислове електронагрівання. Терміни та визначення..
Розрізняють тепловіддачу за вільного (під дією сили тяжіння) і примусового (за допомогою насосів, вентиляторів тощо) руху теплоносія, а також за зміни його агрегатного стану (наприклад, конденсації пари).
Інтенсивність такого теплообміну характеризують коефіцієнтом тепловіддачі — кількістю теплоти, що її передано за одиницю часу через одиницю поверхні за різниці температур між поверхнею і теплоносієм в 1 К. У Міжнародній системі одиниць (SI) коефіцієнт тепловіддачі виражається у Вт/(м²·К).
Див. також Теплообмін
Примітки
Література
Лабай В. Й. Тепломасообмін — Львів: Тріада Плюс, 1998. — 260 с. Іванченко В. В., Барвін О. І., Штунда Ю. М. Конструювання та розрахунок кожухотрубчатих теплообмінних апаратів. — Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. — 260с.