Вітебське князівство — в XII—XIV ст. уділ Полоцького князівства на Русі, з XIV ст. в Литві. Переважно, його територія нині входить до складу Вітебської області Білорусі. Столиця — Вітебськ.
Історія Зі смертю Всеслава Брячиславича Полоцького в 1101 та поділом його володінь на сімох синів було утворено удільне князівство зі столицею у Вітебську. Вітебськ дістався Святославу, який став першим вітебським князем. Після того як Полоцьку землю розорив Мстислав Великий, Святослав був відправлений до Візантії, а вітебський стіл відійшов до його сина Василька. Скориставшись ситуацією, він зайняв також і Полоцьк; залишався полоцким князем до 1144.
У 1139 в Полоцьку землю повернулися заслані князі, і вітебські Васильковичі почали боротьбу за Полоцьк з мінськими Глібовичами та Друцькими Рогволодовичами. У цій боротьбі вітебським князям довше інших вдавалося утримувати за собою Полоцьк: в XIII ст. в Полоцьку княжили 4 представника Вітебської династії. Тоді князівство вело жваву торгівлю з Ригою та низкою німецьких міст.
У 1165—1167 внаслідок феодальних усобиць Вітебське князівство поступово почало втрачати значення та потрапило під владу смоленських князів. Однак це підпорядкування було недовгим, і невдовзі Вітебськ знову отримав незалежність.
Наприкінці XII — у першій половині XIII ст. Вітебська земля потрапила в сферу впливу литовських князів, а в середині XIII ст. — Великого князівства Литовського. Точно не відомо, хто став наступником сильного князя Брячислава Васильковича, коли той став князем полоцьким у 1232. Коли Брячислав помер, в Полоцьку став правити литовський князь Товтивіл, а у Вітебську — його син Костянтин. Хоча потім до Вітебська знову повернулися колишні князі, династичні зв'язки з великими князями литовськими стали постійними.
Останнім удільним вітебським князем був Ярослав Василькович, дочка якого Марія була одружена з литовським князем Ольгердом. Ярослав Василькович помер у 1320, не маючи спадкоємців чоловічої статі, після чого у Вітебському князівстві почав правити його зять Ольгерд Гедимінович, і князівство стало залежним від Великого князівства Литовського.
До смерті Ольгерда (1377) входило до складу його уділу. Після — перейшло по заповіту до його другої дружини — княгині Уляни Тверської, яка спокійно правила у князівстві до своєї смерті у 1393 р., по чому Вітовт приєднав Вітебщину до Литви остаточно.
У 1503 утворено Вітебське воєводствоВячаслаў Насевіч. Віцебскае ваяводства // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — С. 451..
Територіальний склад До складу Вітебської землі станом на момент скасування князівства входили: Озеріщенське староство (підпорядковане великому князю) Усвятське староство (підпорядковане великому князю) Оршанське староство (підпорядковане великому князю) Безпосередньо Вітебська земля (федеративний статус на основі привілеїв) Велізьке староство (федеративний статус на основі привілеїв) Друцьке князівство (васал великого князя)
Князі
У 1508 утворено Вітебське воєводство, хоча вітебські намісники почали називати себе воєводами ще у 1503.
Примітки
Література Богуславський В. В. — Слов'янська енциклопедія. Київська Русь — Московія.
Коган В. М. — Історія будинку Рюриковичів Коган В. М., Домбровський-Шалагин В.І. — Князь Рюрик і його нащадки: Історико-генеалогічний звід Рижов К. — Всі монархи світу. Росія