Га́рві Ві́льямс Ку́шинг (; 8 квітня 1869 — 7 жовтня 1939) — американський нейрохірург. Піонер хірургії мозку, вперше описав синдром і тріаду Кушинга. Його часто називають «батьком сучасної нейрохірургії».
Біографія Народився в Клівленді, штат Огайо. Його батьк були Бессі Вільямс і Кірке Кушинг, лікар, чия родина приїхала до Хінгема, штат Массачусетс, як пуритани в XIX столітті. Гарві був молодшим з десяти дітей.
У дитинстві Кушинг взяв участь у Клівлендській школі мануального тренування, що зацікавило його до науки і медицини. Акцент школи на експериментальній підготовці і «фізично-орієнтованому» підході до освіти відіграв важливу роль у спрямуванні Кушинга до хірургії. Окрім цього, він з дитинства захоплювався малюванням, що у подальшому дало йому можливість створити значний ілюстративний матеріал у наукових роботах та чернетках.
У вісімнадцятирічному віці Кушинг вступив у Єльський коледж. Закінчивши чотирирічне навчання в ньому, він отримав ступінь бакалавра гуманітарних наук в 1891 році. У коледжі він також був членом багатьох клубів. Надалі він поступив до Гарвардської вищої медичної школи. По її закінченню в 1895 році він проходив спеціалізацію у Массачусетському головному госпіталі, а потім, під керівництвом відомого хірурга Вільяма Стюарта Голстеда — у лікарні Джона Хопкінса (Балтімор). За час своєї кар'єри він також працював хірургом у госпіталі імені Пітера Брігема в Бостоні, а також професором хірургії Гарвардської вищої медичної школи. Під час першої світової війни він деякий час провів у Франції, у військовому госпіталі, розгорнутому в Неллі, в околицях Парижа, а потім з 1917 по 1919 рік був головним лікарем гарнізонного госпіталю № 5. З 1933 року і до самої смерті він працював в Єльському університеті.
Одружився з Катаріною Стоун Кроуелл 10 червня 1902 року, у них було 5 дітей. Кушинг помер у 1939 р. від інфаркту міокарда, і похований на кладовищі Лейк В'ю у Клівленді.
Досягнення На початку XX сторіччя Кушинг розробив багато хірургічних технологій для операцій на мозку. Це дозволило йому стати незаперечним лідером і експертом у цій галузі. Під його впливом нейрохірургія стала новою і автономною хірургічною дисципліною.
У Массачусетському головному госпіталі він спільно зі своїм другом і колегою Ернестом Аморі Кодменом (, 1869—1940) створив першу анестезіологічну карту («The ether chart»), увійшовши в історію медицини як основоположник анестезіологічного моніторингу. Ідея створення цієї карти виникла після наркозної смерті одного пацієнта під час хірургічного втручання. У карті наводилися короткі відомості про пацієнта, особливості операції, і реєструвалися такі важливі параметри стану хворого як пульс і частота дихання через кожні 5 хвилин наркозу, опис кольору обличчя хворого, дані вимірювання температури пацієнта. Карти також забезпечувалися короткими коментарями про характер операції, кількості використаного для наркозу ефіру, і т. д. Це нововведення незабаром дозволило значно знизити в Массачусетському головному госпіталі число смертей від наркозу.
Вперше застосував рентгенівські промені для діагностики неврологічної патології головного мозку.
У 1901 році, будучи в Італії, Кушинг ознайомився в клініці Сципіоне Ріва-Роччі з принципом роботи і пристроєм ртутного сфігмоманометра Ріва-Роччі. Він ретельно перемалював у свій щоденник конструкцію приладу. Повернувшись у вересні 1901 року до США, він почав рекомендувати даний діагностичний метод для впровадження в практику госпіталю Джона Хопкінса. І вже у 1902 році Кушинг ввів вимірювання артеріального тиску як обов'язковий метод контролю за станом хворих під час операції.
Кушингу медицина зобов'язана народженням термінів «місцева анестезія» і «комбінована загальна анестезія». Саме Кушинг вперше ввів посаду сестри-анестезистки.
У 1907 році вперше у світі використав стетоскоп як прекардіальний монітор для «безперервного вислуховування серцевого і дихального ритму протягом усієї анестезії».
Під час подорожі до Європи під керівництвом Теодора Кохера вивчав взаємозв'язок систолічного артеріального тиску і внутрішньочерепного. Під час цих досліджень він спільно з Х'юго Кронекером (, 1839—1914) виявив феномен підвищення артеріального тиску, головним чином систолічного, при збільшенні внутрішньочерепного тиску. Згодом результати цієї роботи підштовхнули його до виявлення та опису рефлексу (тріади) Кушинга — синдрому підвищеного артеріального тиску, головним чином систолічного, брадикардії (до 50-60 в 1 хв) і брадипное при збільшенні внутрішньочерепного тиску. Даний синдром спостерігається при черепно-мозковій травмі, пухлинах мозку, інсульті й обумовлений подразненням життєво важливих центрів стовбура мозку. Підвищення артеріального тиску виконує в цьому випадку захисну роль, сприяючи посиленню кровопостачання мозку.
Тільки з приводу пухлин головного мозку (підтверджених гістологічно) ним було виконано понад 2000 операцій.
Запровадив електрокоагуляцію в нейрохірургії. Велика частина роботи була виконана спільно з доктором фізичних наук Вільямом Бов'є (). Про важливість впровадження електрокоагуляції свідчить те, що до її застосування в практиці Кушинга летальність при видаленні пухлини досягала 27,7 %. Після того, як у клініці Кушинга стала застосовуватися «електрохірургія», летальність при видаленні пухлин знизилася до 8,9 %.
Найбільш часто ім'я Кушинга згадується у контексті хвороби Кушинга. У 1912 році він описав ендокринологічний синдром, який спричинює підвищена продукція гіпофізом АКТГ, назвавши його «полігландулярний синдром» (). Підсумувавши свої спостереження в 1932 році, він опублікував роботу «Базофільні аденоми гіпофіза та їх клінічні прояви».
У 1926 році Харві Кушинга нагороджено Пулітцерівською премією за книгу «Біографія або Автобіографія», що описує життя одного з відомих лікарів сера Вільяма Ослера. У 1930 році удостоєний медалі Джозефа Лістера за внесок у хірургію.
Примітки