Організація Договору Південно-Східної Азії

СЕАТО (, ), Організація Договору Південно-Східної Азії (, , , , ), або Манільський пакт () — військово-політичний блок країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, що існував з 1955 по 1977 року.

Головним чином створений для блокування подальших комуністичних захоплень у Південно-Східній Азії, SEATO зазвичай вважається невдалим, оскільки внутрішні конфлікти та суперечки перешкоджали загальному використанню військ SEATO; однак культурні та освітні програми, що фінансуються SEATO, залишили тривалий вплив у Південно-Східній Азії. SEATO було розпущено 30 червня 1977 після того, як багато членів втратили інтерес і вийшли.

Укладення Манільського пакту Договір колективного захисту Південно-Східної Азії (Договір Південно-Східної Азії, ), або Манільський договір (Манільський пакт) про створення організації СЕАТО підписаний 8 вересня 1954. 2 грудня 1954 ратифікаційну грамоту вніс Таїланд. 1 лютого 1955 його ратифікував Сенат США, а 4 лютого підписав Президент США. У підсумку, 19 лютого 1955 ратифікаційні грамоти внесли всі інші країни, які підписали документ, проте офіційно організація СЕАТО з'явилася в 1956.

Символіка СЕАТО У 1959 у СЕАТО з'явилися свої прапор та емблема.

Девіз СЕАТО: єдність, мир, прогрес ().

Склад СЕАТО

В СЕАТО входили:

(до 1973) США

Філіппіни Франція (до 1974).

Партнерами СЕАТО по діалогу були: (відправляла війська до В'єтнаму), (на момент підписання договору входив у Французький Союз разом з Камбоджею, у 1975 Республіка В'єтнам припинила своє існування).

Бюджет Середній розмір внесків до цивільного та військового бюджетів між 1958 і 1973Pierre Journoud, De Gaulle et le Vietnam: 1945–1969, Éditions Tallandier, Paris, 2011, .: Сполучені Штати: 24% Сполучене Королівство: 16% Франція: 13.5% Австралія: 13.5% Пакистан: 8% Філіппіни: 8% Таїланд: 8% Нова Зеландія: 8%

Генеральні секретарі Генеральні секретарі СЕАТО:

Ім'я Країна Від До 5 вересня 1957 22 вересня 1958 (в.о.) 22 вересня 1957 10 січня 1958 10 січня 1958 13 грудня 1963 (в.о.) 13 грудня 1963 19 лютого 1964 19 лютого 1964 1 липня 1965 1 липня 1965 5 вересня 1972 5 вересня 1972 30 червня 1977

Початок діяльності блоку Блок підтримав втручання США в війну у В'єтнамі, але вже незабаром після початку активного втручання (1965) в організації стали виявлятися ознаки кризи, пов'язаної із загостренням протиріч між її учасниками, а пізніше почався процесом ослаблення міжнародної напруженості.

З моменту підписання договору зацікавленість Франції постійно зменшувалася — з 1965 перестала брати участь у сесіях Ради, потім відмовилася від участі у військовій діяльності СЕАТО, а в 1973 заявила про припинення з 30 червня 1974 фінансової участі в організації, таким чином остаточно покинувши лави її членів.

Зацікавленість у членстві Великої Британії в СЕАТО була більшою, однак стала знижуватися після надання незалежності Малаї в 1957, створення в 1963 з Малаї, Сінгапуру, Сабаху (Північного Борнео) та Сараваку Федерації Малайзії, але, особливо, після індонезійсько-малайзійського конфлікту 1963—1966.

Культурні ефекти

Окрім спільної військової підготовки, країни-учасниці SEATO працювали над покращенням спільних соціально-економічних питань. Така діяльність контролювалася Комітетом інформації, культури, освіти та трудової діяльності СЕАТО і стала одним із найбільших успіхів СЕАТО.

Критика та розпуск СЕАТО Хоча державний секретар Джон Фостер Даллес вважав SEATO важливим елементом зовнішньої політики США в Азії, історики вважають Манільський пакт провалом, і цей пакт рідко згадується в підручниках з історії.

На початку 1970-х постало питання про розпуск організації. Пакистан вийшов у 1973 після того, як Східний Пакистан відокремився і став Бангладеш 16 грудня 1971. Південний В'єтнам зазнав поразки у війні та був анексований Північним В'єтнамом, а Франція припинила фінансову підтримку в 1975, і рада SEATO погодилася на поступове припинення діяльності організації. Після останнього навчання 20 лютого 1976 організація була офіційно розпущена 30 червня 1977 під час адміністрації Картера. Незважаючи на розпуск СЕАТО, його основний договір про колективну оборону залишається в силі.

Примітки

Див. також АНЗЮК АНЗЮС (Тихоокеанський пакт безпеки) НАТО ОАД СЕНТО (Багдадський пакт) Війна у В'єтнамі Громадянська війна в Лаосі Громадянська війна в Камбоджі

Джерела Велика Радянська енциклопедія, видання третє, М., стор 476. Мерзляков Н. С. СЕАТО, М, 1958. Радянський енциклопедичний словник. Klaus Brollinger: NATO, CENTO, SEATO, OAS: imperialistische Paktsysteme, Berlin 1964.

Herman Kinder og Verner Hilgemann. Munksgaards atlas verdenshistorie bind 2. Munksgaard, 1991:239. Thorsten Thurèn, Kold krig og fredelig sameksistens.Munksgaard, 1978:158. Wah Kin Chin, Suryadinata Leo. Michael, Leifer Selected Works on Southeast Asia.

Література В. Ю. Крушинський. Організація договору Південно-Східної Азії// Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Посилання Копія тексту Договору про колективну оборону Південно-Східної Азії (Манільський договір); 8 вересня 1954, від Yale Law School Seidler: Die SEATO. Dresden 2004 (Hausarbeit) rulers.org