Васи́ль Васи́льович Тарно́вський (молодший) (, Антонівка — Качанівка) — український громадський і культурний діяч, аматор української старовини, меценат.

Життєпис Василь Тарновський (молодший) народився року у селі Антонівка Пирятинського повіту Полтавської Губернії в родині Василя Тарновського (старшого).

Закінчив Інженерне училище в Петербурзі, потім — історико-філологічний факультет Київського університету святого Володимира. Шість разів його обирали повітовим провідником дворянства.

Став маршалком шляхти Ніжинського повіту (1875–1887). Глибоко шанував Тараса Шевченка й допомагав йому, був щедрим меценатом українських культурних починів, зокрема допомагав «Київській Старовині» у 1890-их роках, Київському історичному музею, дбав про упорядкування могили Шевченка в Каневі тощо.

Зібрав велику колекцію козацько-гетьманської музейної й архівної старовини і створив унікальну збірку Шевченкіани. Видав альбом з фотографіями Шевченкових офортів і каталог своїх музейних колекцій, а також альбом гетьманів («Исторические деятели Юго-Западной России». В. Антоновича й В. Беца).

В його маєтку — Качанівці — збиралися визначні діячі української культури (М. Костомаров, П. Куліш, Марко Вовчок, О. Лазаревський, В. Горленко та інші), а також Ілля Рєпін, М. Ґе та інші, у колі яких Тарновський мав дружнє прізвисько «Гетьман».

У 1870-х у Києві йому належало величезне землеволодіння, яке згодом частинами розпродав, — уся парна сторона вулиці Єлизаветинської.

Останні місяці прожив у Києві за адресою вул. Володимирська, 42. Тут міс­тилася частина його великої колекції, котру він заповів Чернігівському гу­бернському земству (художні твори, рукописи, у т. ч. Т. Шевченка тощо). Фундатор Музею Українських старожитностей (нині Чернігівський державний історичний музей), який він записав 1897 Чернігівському Земству.

Помер року. Похований у Києві на Звіринецькому кладовищі.

Родина Дружина Софія Василівна Тарновська (1844—1899). Доводилась В.В.Тарновському-молодшому троюрідною сестрою (донька Василя Петровича Тарновського, надвірного радника, прилуцького повітового маршалка шляхти, та Маріанни Сергіївни Пустовойтової).

Діти:

Василь Васильович Тарновський (1872–1933). Його дружиною стала Марія Миколаївна О’Рурк. Після 1920 року В.В.Тарновський жив на еміграції. Василь (1897—?) Тетяна (1899—1994), співачка, акторка. Згодом стала викладати німецьку і французьку мови, перекладати. В першому шлюбі (з 1921 по 1930 рр.) з Олексієм Каплером. Син — Анатолій (нар. в 1927 р.). 2-й чоловік — Олександр Петрович Плаксіонов, полярник. Тетяна Тарновська похована на Ваганьківському кладовищі в Москві. Петро Васильович Тарновський (1875–1898). Закінчив життя самогубством. Софія Василівна Тарновська (1876—1919; в шлюбі — Глинка). Її чоловік — Григорій Миколайович Глинка (1869–1923), морський офіцер, мічман. Син дипломата Миколи Дмитровича Глинки-Мавріна (1838–1884) і Варвари Іванівни Лутковської. Під час Першої світової війни Софія Глинка завідувала воєнним лазаретом, який знаходився в будівлі київської гімназії, а Григорій Глинка працював в Червоному Хресті. Після Жовтневого перевороту Г.М.Глинка емігрував до Франції. В родині Софії Василівни, у якої своїх дітей не було, виховувались діти її старшого брата Василя — Василь і Тетяна.

Див. також Будинок В. В. Тарновського Тарновські (козацький рід) Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» Українофільство Українські меценати

Посилання

Література Піскова Є. М. Тарновський Василь Васильович (молодший) // Універсальна енциклопедія «Черкащина» / Упорядник Віктор Жадько. — К., 2010. — С. 846—847. Віктор Жадько. Український некрополь. — К., 2005. — С. 305. Каталог украинских древностей коллекции В. В. Тарновского. Київ, 1898.