Монастири́ська (також Монастирище у давніших,Рудницький С. Українські козаки // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 258. — ISBN 5-319-01072-9. діаспорнихАндрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Рибак Норберт. Польський історик Б. Руліковські про місто Монастириська // Бучач і Бучаччина… — С. 593. та інших джерелах, Манастириська, Манастирища) — місто у Чортківському районі Тернопільської області. Відстань до Тернополя — 77 км.
Назва Первісна назва міста була Підгородне, потім Монастирище,Н. Андрусяк. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 32. поляки перейменували його в MonasterzyskaМельничук Б., Тракало В. Монастириська і околиці в спогадах емігрантів. — Тернопіль: КЖВ «Тернопіль», 1993. — С. 3.. Назва міста вживається як іменник множини, а не прикметник жіночого роду: правильно казати «у Монастириськах», а не «у Монастириській»Монастириська // Замки та храми України.
Географія Розташоване на берегах річки Коропець (притока Дністра), за 87 км від обласного центру і 18 км від найближчої залізничної станції (Бучач, залізничного сполучення немає).
Площа Монастириська — 521 га. Населення — 5618 осіб (01.01.2019).
Є пам'ятки природи місцевого значення — 2 ясени віком 160 і 210 років, мають діаметри 105 і 135 смТернопільський державний педагогічний інститут. Проблеми екології рідного краю. — Тернопіль, 1993. — С. 106.. Розташовані на вул. Шевченка, 69, поряд із церквою Успіння Пресвятої Богородиці.
До 2018 — центр міської ради. Від 2018 року — центр Монастириської міської громади. До Монастириськ приєднано село Підгородне (раніше — Фільварки), хутори Березівка та Дубовиця.
Клімат Клімат помірно-континентальний. Середньорічна температура повітря +7,3ºС, безморозний період триває 160—165 днів. Опадів випадає 520—600 мм на рік. Сума температур, вищих від 10ºС, коливається віл 2500ºС до 2700ºС. Місто належить до району «теплого Поділля», де весна настає на два тижні раніше, ніж на решті території Тернопільської областіЗаставецька О., Заставецький Б., Ткач Д. Географія Тернопільської області… — С. 29..
Ґрунти Найпоширенішими ґрунтами є ясно-сірі опідзолені. Вони сформувалися на лесах і лесоподібних суглинках під лісовою рослинністю. Вміст гумусу невеликий — 1,3 %-1,8 %. Ці ґрунти мають кислу реакцію, тому для підвищення їхньої родючості необхідне вапнування, внесення органічних і мінеральних добривЗаставецька О., Заставецький Б., Ткач Д. Географія Тернопільської області… — С. 37—38..
Археологія На околицях міста виявлено археологічні знахідки трипільської культури (IV—III тисячоліття до нашої ери) та бронзової доби (II тисячоліття до нашої ери)Куневич Б. Моє Тернопілля… — С. 128.. З часів Київської Русі на території Монастириської міської ради збереглися залишки валів трьох городищ.
Історія
Походження міста У давні часи на горі висотою 368 метрів стояв замок для захисту від кочової орди.
За легендою, у XIII столітті володарем замку був боярин Собко, що привіз після походу на половців воєнну здобич і половецьку князівну Атю, яка була надзвичайної вроди. Боярин покохав її та хотів одружитися, але дівчина відмовлялась, сумувала за рідним краєм і одної ночі втекла на Лису гору, де стала відьмою. Боярин з розпачу постригся в монахи, замок перебудував на монастир, а містечко перейменував в Монастирище. Під час другого татарського нападу монастир спалено і зруйновано, після чого він не відбудовувався.
Під монастирем, по обидва боки від річки, почали селитися люди, які ставали монастирськими, тобто залежними від нього. Нове поселення звали Підгороднє, тобто «під горою». Північно-західне передмістя Монастириська зберегло цю назву досі. Південне — Березівка — виникло пізніше. Його назва походить, імовірно, від березового гаю, що ріс на правому березі річки.
Місто добре розвивалось, бо лежало на перехресті Чорного шляху.
Польський період
Перша писемні згадки зустрічаються в документах 1433 та 1437Akta grodzkie i ziemskie . — T. XII. — S. 27. — № 230. року як власність лицаря Сигізмунда. З 1454 по 1465 років Монастириська — власність Теодорика Бучацького-Язловецького, згодом — Міхала «Мужила» Бучацького, з 1468 р. ними володів Ян із Язловця, з 1478 року — Ян з ПороховиКлименко О., Хаварівський Б. Міська геральдика Тернопільщини. — Тернопіль : КЖВ «Воля», 2003. — С. 318—319. — ISBN 966-528-179-8.. Польські джерела свідчать, що обидва імені належали одному чоловіковіQuirini-Popławski R. Kościoł parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej korony Polskiej w Porchowej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — S. 175. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. . Адам Бонецький стверджував, що у 1469 році найстарший син галицького каштеляна Яна Коли Ян-«старший» (?—1472) викупив від Язловецьких продане їм раніше Устя, а також набув МонастириськаBoniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa, 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 344—345.
У 1454 році згадується як місто з магдебурзьким правом, замкомКлименко О., Хаварівський Б. Міська геральдика Тернопільщини… — С. 318—319..
1490 р. селянські загони під проводом Мухи звільнили місто від поляків. У 1498 році 70 тисяч молдаван, турків під проводом молдавського господаря Штефана III спустошило околиці Галича, зокрема містечка Монастириська, КоропецьКозубський П., Гулей І. Монастирищина у боротьбі за незалежність України… — С. 404—405..
Вікторин Сененський (або Ян Сененський після шлюбу з Анною Бучацькою, донькою Давида БучацькогоBuczaccy , Sienienscy (01) ) після шлюбу з А. Бучацькою, став власником (дідичем), збудував біля дороги на Бучач кам'яний замок. 1552 р. власником стає Ян Сененський (кальвініст, майбутній воєвода подільський, †бл. 1599 р.), отримує від короля Сигізмунда II Августа привілей на проведення щотижневих торгів у п'ятницю та щорічних ярмарків. 1557 р. королівським привілеєм додано торг на свято Воздвиження Чесного ХрестаKowalski S. J. Powiat buczacki i jego zabytki. — Biały Dunajec-Ostróg: Wołanie z Wołynia, 2005. — S. 201. — ISBN 83-88863-16-9. Клименко О., Хаварівський Б. Міська геральдика Тернопільщини… — С. 318—319..
У 1578 році татари і турки, знову прийшовши на Галичину, взяли в облогу Монастириська. Деякий час захисники стримували їх натиск, ворогам вдалося захопити містечко; пограбувавши, вщент спалили, зруйнували його. Для покращення оборони в 1600 році завершилося спорудження замку. Місто позначене на мапі 1613 року (з помилковим розташуванням нижче за течією Дністра). У 1621 році Поділлям пройшлись татари, замок у Монастириськах зруйновано.
У жовтні 1629 року реєстрове козацтво та королівські жовніриРудницький С. Українські козаки // Коли земля стогнала. — К.: Наукова думка, 1995. — С. 258. — ISBN 5-319-01072-9. під командуванням Грицька Чорного і Стефана Хмелецького (загальне командування руського воєводи Станіслава Любомирського) під Монастириськами розбили частину орди кримських татар, які із залишками великої здобичі поверталися після погрому у битві поблизу Конюшок та Бурштина.Козубський П., Гулей І. Монастирищина у боротьбі за незалежність України. Люди, події факти… — С. 8.
Від 1630 року — власність Потоцьких, які перебудували замок під палац. Власниками міста були воєвода смоленський Александер Ян Потоцький, по його смерті 1714 року вдова Тереза з Тарлів, їх син, львівський каштелян граф Юзеф ПотоцькийOstrowski J. K. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Monasterzyskach… — T. 4. — S. 84..
Під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, навесні 1653 року, Стефан Чарнецький очолив каральний похід 8-тисячного війська на Брацлавщину, але при облозі Монастирища (нині Черкаська область), зазнав поразки від козаків під проводом Івана Богуна. У 1655 році окремі козацькі загони проходили через Монастириська. З їхнім наближенням до містечка священик з Фільварок Швайка (Швайна) зібрав добровольців і підняв повстання проти польської влади, після якого отець-повстанець із загоном подався разом з козацькими військами. Владні ляхи жорстоко помстилися на місцевому населенні. З того часу за містечком залишилася могила полеглих, де щороку на Покрову проводилися богослужіння. На горбі при дорозі на Галич виднівся дерев'яний хрест. З приходом радянської влади могилу зруйнованоКозубський П., Гулей І. Монастирищина у боротьбі за незалежність України… — С. 8—9..
1667 року відбулася битва під Підгайцями між військом Петра Дорошенка та Яна Собеського. В цей час було захоплено монастир у Монастириськах. 1672 року під час одного з нападів татарсько-турецьких військ і козаків на чолі з гетьманом П. Дорошенком спалено містечко Монастириська, зруйновано монастир, який більше не відбудовувавсяКозубський П., Гулей І. Монастирищина у боротьбі за незалежність України… — С...
Австрійський період
Після першого поділу Речі Посполитої наприкінці 1773 року Монастириська стали центром одного з 13-ти дистриктів Галицького циркулу Королівства Галичини та Володимирії. 14 березня 1775 року Галицька придворна канцелярія затвердила проєкт від 11 жовтня 1774 року, за яким Галицький циркул з центром у Станіславові складався з 4-х дистриктів, Монастириський дистрикт скасовувався. 2 вересня 1780 року губернатор Галичини був зобов'язаний провести нову адмінреформу коронного краю. 22 березня 1782 року цісарева Марія-Терезія видала патент, за яким взагалі скасовувались дистрикти, створювалися 18 циркулів (округів).Настасяк І. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848). — К.: Атіка, 2006. — С. 37—39. — ISBN 966-3261-191-9. — Монастириська і навколишні села ввійшли до складу Станіславського округу Габсбурзької імперії (з 1804 року — Австрійської імперії).
За власника міста італійського шляхтича Кароля Бако де Гетте споруджено Державну фабрику сигарет та тютюну (1797 р.)Мельничук Б., Тракало В. Монастириська і околиці в спогадах емігрантів… — С. 15. і фабрику паперу (1864—1914 роки).
12 січня 1806 року в місті взяли шлюб графиня Людвіка Потоцька (доньки Юзефа Макарія, 1789—2.IV.1874) та граф Ян Кароль Дідушицький (27.I.1774—12.II.1856, Голорусава).Potoccy (07)
Пйотр Стшижевський на чолі військового загону пронаполенівського Тернопільського ополчення оволодів містом у 1809 році, зокрема, перебував тут під час укладення Шенбруннського миру.Окаринський В. Землі нинішньої Тернопільщини в Новий час (кінець XVIII ст.—1914 р.) //
У 1848 році в місті створений осередок «Руської Ради». Протягом 1848—1851 років у Східній Галичині видавалася газета «Зоря Галицька», яку в Монастириськах поширював отець Михайло Сінгалевич. У містечку збудовано Народний дім, у якому діяла читальня «Просвіти», активними діячами якої були Володимир Сіменович та Олена Кисілевська, що заклали хор, драматичний гурток, влаштовували концерти, вистави тощо..
1867 р. місто приєднали до Бучацького повітуКозубський П., Гулей І. Монастирищина у боротьбі за незалежність України… — С. 406.. 1875 року розробили проєкт створення трьох повітових судів з центрами в Бучачі, Золотому Потоці та МонастириськахProjekt podziału terytorialnego Królestwa Galicyi i Lodomerii i Wielkiego Księstwa Krakowskiego na okręgi sądów powiatowych. — Lwów, 1875. — 39 s.
1884 рік — через місто пролягла залізниця Станіслав-Ярмолинці, що сприяла розвитку промисловості й торгівлі.
Наприкінці XIX ст. місто як посаг Потоцької (ім'я поки встановлюється) перейшло до шляхтича італійського походження Карло (Кароля) Бако де Гетте.Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 60.
1903 р. внаслідок пожежі містечко зазнало значних пошкоджень, повністю згоріло, збереглася лише церква. Найбільше постраждали Фільварки та Березівка. Це спричинило відхід населення, економічне життя підупалоКозубський П. Монастириська // Вісті Придністров'я. — 1991. — № 7. — C. 4—5..