Історія доменного виробництва у Швеції бере початок щонайменше з XV століття.

Металургія заліза у Швеції до появи доменного виробництва

До виникнення доменного виробництва у Швеції виробництво заліза відбувалося сиродутним способом у осмундівських печах (домницях), які називалася так від шведської назви криці — осмунд (). Такі печі також називалися селянськими.

Виникнення До проведення розкопок у місцевості Лаппхюттан, що біля комуни Нурберг лену Вестманланд, часом появи доменного виробництва у Швеції вважалося XV століття. Sweden: historical and statistical handbook. Second part: industries. / Edited dy Joseph Guinchard. – Stockholm, Government printing office, 1914. Eli Filip Heckscher. An Economic History of Sweden. - Harvard University Press. – 1954. (Стор. 43 – 44) Письмові згадки про доменне виробництво у Швеції відносяться до 15 століття. Masung . // Nordisk familjebok. - Redaktör: Th. Westrin. - 17 band. – Stockholm : Nordisk familjeboks förlags aktiebolag Nordisk familjeboks tryckeri. – 1912. – S. 1209 – 1211. Археологічні розкопки, проведенні у Лаппюттані у 1980-х роках, показали, що доменне виробництво в Швеції могло існувати ще у XII - XIII століттях, приблизно у 1150 – 1350 роках. Catarina Karlsson, Ing-Marie Pettersson, Jensen Jonas Ros. Lapphyttans masugn Undersökning av grundkonstruktionen, under den medeltida masugnen – Västerås: Stiftelsen Kulturmiljövård. – 2011. ISBN 978-91-7453-067-4 Jockenhövel, Albrecht, Willam,Chr., Abdinghoff, T., Overbeck, M., 1997.: Archaeological Investigations on the Beginning of Blast Furnace-Technology in Central Europe. pp. 56–58 In: Crew, Peter and Crew, Susan (editors) (1997) Early Ironworking in Europe: Archaeology and Experiment: Abstracts of the International Conference at Plas Tan y Bwlch 19–25 September 1997 Plas Tan y Bwlch Occasional Papers No 3 Snowdonia National Park Study Centre, Gwynedd, Wales. Archaeological investigation on the begginning of blast furnace – technology in central Europe. Тобто доменне виробництво у Швеції могло виникнути раніше, ніж в інших частинах Європи, зокрема раніше, ніж у провінції Намюр у Бельгії, що вважається місцем появи доменного виробництва, де воно з’явилося у XIV столітті, Доменне виробництво / Українська радянська енциклопедія . - 2-е видання. - Т. 3. – Київ, 1978. Iron and still. History. / The World Book Encyclopedia. – Volume 10. – 1994. Page 451. Jack Goody. Metals, Culture and Capitalism: An Essay on the Origins of the Modern World – New York: Cambridge University Press. – 2012. Page xviii. ISBN 978-1-107-02962-0 ISBN 978-1-107-61447-5 приблизно 1340 року.

XVII століття

У першій половині XVII століття до Швеції переселилася група валонів, які відіграли певну роль у розвитку доменного виробництва країни. З їхнім приходом у Швеції почали будувати доменні печі цілком з каміння, скріплені по периметру залізними обручами. Такі печі у Швеції називалися "французькими" (через те, що валлони за мовою близькі до французів) або "кам'яними". (Стор. 97)

XVIII століття В XVIII столітті багата залізними рудами і лісами Швеція вийшла на перше місце в світі з виробництва чавуну. Цьому сприяло, зокрема, падіння виробництва у Англії у зв'язку з виснаженням лісів, що використовувалися для випалу деревного вугілля. Швеція залишалася лідером до 1740 року, коли на перше місце вийшла Росія.

XIX століття Використання нагрітого дуття у Швеції почалося через відносно недовгий час після його винаходження й першого використання у Шотландії у 1829 році. 1835 року 35 доменних печей було укомплектовано повітронагрівачами. Всі повітронагрівачі були вассеральфінгерської конструкції (з горизонтальними повітропроводними трубами) і дуже маленькі, вони забезпечували температуру дуття лише у діапазоні 150 – 200 °C. Згодом почали використовувати повітронагрівачі конструкції шведського металурга Йохана Йєрса та більші за розміром вассеральфінгерські повітронагрівачі. На зламі XIX і XX століть у Швеції були розповсюджені повітронагрівачі вассеральфінгерської конструкції, що легко забезпечували температуру дуття 400 і інколи навіть 500 °C. Повітронагрівачі регенеративного типу (винайдені 1860 року у Англії Каупером) в цей час використовувалися лише на металургійних заводах у містах Дегерхамн, Бурленге (на заводі Domnarvet), Бьйорнеборг, Авеста. (Стор. 281)

ХХ століття На початку 20 століття як паливо для доменних печей у Швеції використовувалося деревне вугілля, яке на відміну від кам'яновугільного коксу містить мало сірки, що є шкідливою речовиною для чавуну і зробленої з нього сталі Тому шведський чавун характеризувався низьким вмістом сірки, якої у чавуні в середньому було 0,02 %, при цьому доволі часто 0,01 % або й нижче. Лише зрідка вміст сірки у чавуні сягав 0,03 %. Вміст у чавуні іншої шкідливої речовини – фосфору залежав від якостей залізної руди, що використовувалася. У Швеції розроблялися значні поклади як фосфористих так і чистих за фосфором руд. (Стор. 281)

XXI століття +Виробництво чавуну у Швеції у ХХІ столітті, тис. т. Statistics archive на сайті World Steel Association. Рік 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 Кількість чавуну 3614 3703 3710 3871 3730 3577 3816 3583 1966 3447 3240

Див. також Історія доменного виробництва

Посилання The blast furnace in earlier times на сайті http://www.jernkontoret.se

Виноски