Аспі́дові (Elapidae) — родина (або підродина) отруйних змій. Нараховує близько 30 родів і 180 видів, поширені переважно в тропічних та субтропічних країнах. Широко поширені кобри, мамби. Найбільше видів аспідових в Австралії, зовсім їх нема в Європі та на Мадагаскарі. У викопному стані аспідові відомі починаючи з міоцену (Франція). Укус великих Аспідових дуже небезпечний. Єгипетська кобра була обрана єгипетською царицею Клеопатрою для самогубства.

Опис Загальна довжина коливається в середньому від 70 см до 3 м. Голова вкрита великими щитками, відсутній виличний щиток, спереду закруглена, без шийного перехоплення, що переходить у тулуб. Очі з круглими зіницями. Лише у окремих видів має трикутну форму й відмежована різким шийним перехопленням. Тулуб здебільшого стрункий та тонкий. У скелеті немає рудиментів таза й задніх кінцівок. Ліва легеня відсутня. Спинна луска гладенька, нижня сторона тулуба вкрита сильно розширеними черевними щитками. За струнку статуру, гладеньку луску та великі щитки голови багато аспідів зовні дуже схожі з вужевими зміями. Тому нерідко їх називають також отрутними вужами. Однак така назва вносить неабияку плутанину, тому що серед самих вужевих теж є чимало отруйних видів.

Парні отруйні зуби містяться на передньому кінці помітно укороченої верхньощелепної кістки, вони значно більші, ніж інші зуби, загнуті назад й наділені каналом, по якому перетікає отрута. Будова цього каналу в найтиповішому варіанті наочно демонструє походження його від борозенки на передній поверхні зуба: передня стінка каналу утворена мовби зімкнувшись краями борозенки й на поверхні зуба помітний «шов», під яким розташовано канал. Отруйні зуби аспидів ще примітивні, оскільки вони розташовуються нерухомо у порожнині рота. У найпримітивніших австралійськи видів ще по 8—15 дрібних зубів розташовано на верхній щелепі, у більшості аспидів кількість цих зубів зменшено до 3—5, а в африканських мамб й американських аспідів на верхній щелепі вже немає ніяких зубів, окрім парних загнутих назад іклів з отрутою. Зазвичай на кожній верхньощелепної кістці є по 2 таких ікла, що розташовані поруч, але лише один з них функціонує в даний час, а інший є «заступником», що вступає в дію при втраті першого. Змії періодично втрачають свої отруйні зуби, тому їм на зміну виростають зуби—заступники, так що вони надійно забезпечені ними. Крім верхньощелепної кістки, піднебінна, птерігоїдна й зубні кістки також забезпечені дрібними зубами.

Забарвлення досить різноманітне, але найтиповіші два варіанти. Великі наземні й деревні форми (кобри, мамби тощо) мають однорідну або з неясним малюнком сіре, піщане, буре або зелене забарвлення тулуба. Дрібніші риючі форми (коралові аспіди) мають яскравий, контрастний малюнок тулуба, який складається з червоних, жовтих, чорних кілець, розташованих почергово.

Спосіб життя Раціон різноманітний — змії, ссавці, рептилії та земноводні, рідші птахи та безхребетні.

Отрута складається з багатьох компонентів, різної дії та неоднаковий за складом в різних видів. У цілому в отруті переважають нейротоксини, який викликають при укусі характерну клінічну картину. Прояви в області укусу майже не розвиваються (немає ні набрякання, ні почервоніння), смерть швидко настає внаслідок пригнічення нервової системи, в першу чергу паралічу дихального центру.

Переважають яйцекладні аспіди, але чимало й яйцеживородних видів. Живородіння властиво головним чином риючим формам, а також більшості австралійських аспідів. У деяких яйцекладніх видів (наприклад, у королівської кобри) кладка яєць охороняється самкою.

Розповсюдження Поширені у тропічних та субтропічних областях усіх материків (окрім Європи).

Таксономічні нотатки Типовим родом родини Elapidae був рід Elaps. Згодом рід Elaps був переміщений у іншу родину (зараз він знаходиться в родині Atractaspididae). Пізніше рід Elaps був перейменований на Homoroselaps. Назву родини Elapidae перейменовувати не стали, отже маємо тепер родину без типового роду.

Підродини та роди Підродина Elapinae Boie, 1827 Рід Acanthophis Daudin, 1803 Рід Aspidelaps Fitzinger, 1843 Рід Aspidomorphus Fitzinger, 1843 Рід Austrelaps Worrell, 1963 Рід Brachyurophis Günther, 1863 Рід Bungarus Daudin, 1803 Рід Cacophis Günther, 1863 Рід Calliophis Gray, 1835 Рід Cryptophis Worrell, 1961 Рід Demansia Gray, 1842 Рід Dendroaspis Schlegel, 1848 Рід Denisonia Krefft, 1869 Рід Drysdalia Worrell, 1961 Рід Echiopsis Fitzinger, 1843 Рід Elapognathus Boulenger, 1896 Рід Elapsoidea Bocage, 1866 Рід Furina Dumeril, 1853 Рід Hemachatus Fleming, 1822 Рід Hemiaspis Fitzinger, 1861 Рід Hemibungarus Peters, 1862 Рід Hoplocephalus Wagler, 1830 Рід Loveridgelaps McDowell, 1970 Рід Micropechis Boulenger, 1896 Рід Micruroides Schmidt, 1928 Рід Micrurus Wagler, 1824 Рід Naja Laurenti, 1768 Рід Neelaps Günther, 1863 Рід Notechis Boulenger, 1896 Рід Ogmodon Peters, 1864 Рід Ophiophagus Günther, 1864 Рід Oxyuranus Kinghorn, 1923 Рід Parapistocalamus Roux, 1934 Рід Parasuta Worrell, 1961 Рід Paroplocephalus Keogh, Scott & Scanlon, 2000 Рід Pseudechis Wagler, 1830 Рід Pseudohaje Günther, 1858 Рід Pseudonaja Günther, 1858 Рід Rhinoplocephalus Muller, 1885 Рід Salomonelaps McDowell, 1970 Рід Simoselaps Jan, 1859 Рід Sinomicrurus Slowinski, Boundy & Lawson 2001 Рід Suta Worrell, 1961 Рід Toxicocalamus Boulenger, 1896 Рід Tropidechis Günther, 1863 Рід Vermicella Gray, 1858 Рід Walterinnesia Lataste, 1887 Підродина Hydrophiinae Fitzinger, 1843 Рід Aipysurus Lacépède, 1804 Рід Emydocephalus Krefft, 1869 Рід Ephalophis Smith, 1931 Рід Hydrelaps Boulenger, 1896 Рід Hydrophis Latreille, 1801 Рід Kolpophis Smith, 1926 Рід Parahydrophis Burger & Natsuno, 1974 Рід Thalassophis Schmidt, 1852 Підродина Laticaudinae Cope, 1879 Рід Laticauda Laurenti, 1768

Література