Східна Нуса-Тенґара (Східні Малі Зондські острови, Східна Південно-Східна Нуса; ) — провінція в складі Індонезії. Розташована на східних островах з групи Малих Зондських островів, серед яких найбільшими є Флорес, Сумба та Тимор; провінція включає західну (індонезійську) частину останнього. На заході межує з провінцією Західна Нуса-Тенґара, на півночі — з провінціями Південний Сулавесі та Південно-Східний Сулавесі, на сході — зі Східним Тимором.

Адміністративний центр — місто Купанг, розташоване на острові Тимор. Населення — 4 683 827 осіб (2010).

Географія

Провінція включає понад 550 островів, розташованих навколо моря Саву: Сумба, Флорес, Комодо, Рінча, острови Солор (Солор, Адонара і Лембата (Ломблен)), острови Алор (Пантар і Алор), Саву, Роті, Семау, західна половина Тимору та багато дрібніших.

Східна Південно-Східна Нуса омивається морем Флорес на північному заході, морем Банда на північному сході, Тиморським морем на південному сході, Індійським океаном на півдні, протокою Сапе () на заході.

Переважає гірський рельєф, багато вулканів. Найвищою вершиною островів є гора Мутіс () на острові Тимор (2427 м), на другому місце стоїть вулкан Поко-Мандасаву () на острові Флорес (2370 м). На островах північно-східної частини провінції гірські вершини нижчі. Більшу частину вузьких прибережних низин оточують коралові атоли та рифи.

Місцевий клімат включає тривалий сухий сезон. На островах немає великих річок, мало постійних струмків. Поширені сандалові та евкаліптові ліси, чагарники та луки. На островах Комодо, Падар і Рінко, що на захід від Флореса, розташований всесвітньо відомий національний парк Комодо.

Історія У XIV ст. острови, що зараз входять до складу провінції Східна Південно-Східна Нуса, були частиною яванської індуїстської імперії Маджапагіт. У XVI ст. вони перебували в залежності від яванського султанату Матарам.

У XVI ст. в регіоні з'явилися португальські, а в XVII ст. — голландські колонізатори. Між ними часто виникали конфлікти. 1859 року відбулося розмежування зон впливу, східний Тимор лишився за португальцями, решта островів увійшла до складу Нідерландської Ост-Індії. Серед місцевого населення стало поширюватись християнство.

Під час Другої світової війни (1939–45) територія провінції була окупована японцями. Після закінчення війни Східна Південно-Східна Нуса входила до складу держави Східна Індонезія, тоді Сполучених Штатів Індонезії. З 1950 року в складі незалежної Республіки Індонезія. 1958 року отримала статус окремої провінції.

Адміністративний поділ Станом на 2010 рік провінція поділялася на 20 округів (кабупатенів) та 1 муніципалітет (місто, кота):

№ Адм. одиниця Рік утворенняТериторія,км² Населення,осіб (2010) Адм. центр1округ Західний Манггарай ()20032947221 430Лабуанбаджо ()2округ Манггарай ()19581687292 037Рутенг ()3округ Східний Манггарай ()20072502252 754Боронг ()4округ Нгада ()19581621142 254Баджава ()5округ Нагекео ()20071417129 956Мбай ()6округ Енде ()19582047260 428Енде ()7округ Сікка ()19581732300 301Маумере ()8округ Східний Флорес ()19581813232 312Ларантука ()9округ Лембата ()19991267117 638Леволеба ()10округ Алор ()19582865190 253Калабагі ()Північна (Флорес) група островів19 8972 138 36311округ Північно-Західна Сумба ()20071445283 818Тамболака ()12округ Західна Сумба ()1958737111 023Вайкабубак ()13округ Центральна Сумба ()2007186962 510Вайбакул ()14округ Східна Сумба ()19587000227 835Вайнгапу ()Південно-Західна (Сумба) група островів11 052685 18615округ Сабу-Райджуа ()201046173 000Менья ()16округ Роті-Ндао ()20021280119 711Баа ()17місто Купанг ()160335 585Купанг ()18округ Купанг ()19585437303 998Оеламасі ()19округ Південний Центральний Тимор ()19583947440 470Сое ()20округ Північний Центральний Тимор ()19582670229 603Кефаменану ()21округ Белу ()19582446352 400Атамбуа ()Південно-Східна (західний Тимор) група островів16 4011 854 767Разом47 3504 678 316

2012 року із південної частини округу Белу був утворений ще один округ — Малака ().

Населення Населення Східна Південно-Східна Нуса відзначається сильною етнічною строкатістю. Абсолютну більшість становлять місцеві народи — 81,18 % за даними перепису населення 2010 року; ще 14,51 % припадало на так звані «інші народи Калімантану», також переважно місцеві народи (зокрема сумбанці, саву), невірно віднесені до цієї категорії. Єдиною значною «зовнішньою» етнічною групою є вихідці зі Східного Тимору (переважно тетуми). Східна Південно-Східна Нуса — єдина в Індонезії провінція, де яванці становлять менше 2 % населення і не входять до десятки найбільших етнічних груп. Серед інших мігрантів — буги, китайці, балійціAris Ananta, Evi Nurvidya Arifin and M. Sairi Hasbullah. Demography of Indonesia's Ethnicity, pp. 60-64: Province of East Nusa Tenggara ISEAS Publishing, 2015 .

+ Етнічний склад населення провінції Східна Південно-Східна Нуса, за даними 2000Leo Suryadinata, Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta. Indonesia's Population: Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape. ISEAS–Yusof Ishak Institute, 2003, p. 23: Table 1.2.1. Ethnic Groups of Indonesian Citizens: East Nusa Tenggara, 2000 і 2010 рр. Народи Чисельність (2000) Доля в населенні (2000) Чисельність (2010) Доля в населенні (2010) Атоні (атоні-мето, даван) 804 687 21,16 % 927 753 19,85 % Мангараї 566 428 14,89 % 727 404 15,57 % Сумбанці 501 345 13,18 % 643 045 13,76 % Ламахолот (солорці) 206 488 5,43 % 284 105 6,08 % Нгада 274 870 5,88 % Тетуми (белу) 197 302 5,19 % Вихідці зі Східного Тимору 246 867 5,28 % Ротійці 185 316 4,87 % 232 104 4,97 % Ліо 170 949 4,50 % 183 479 3,93 % Алоро-пантарські народи та алорці 182 270 3,90 % Саву 172 916 3,70 % Інші 1 170 480 30,78 % 797 835 17,07 % Всього 3 802 995 100,00 % 4 672 648 100,00 %

Атоні, найбільший народ провінції, займають західну частину острова Тимор. На схід від них живуть тетуми, кемаки та деякі інші народи, основний етнічний масив яких розташований на території Східного Тимору. На крайньому заході острова Тимор живуть гелонги, купанзькі малайці, на острові Роті — ротійці, на острові Саву — савуанці. Острів Сумба населяють сумбанці. Мангараї займають західну частину острова Флорес (округи Західний Мангарай, Мангарай та Східний Мангарай). В центральних районах цього острова живуть нгада (округ Нгада), наге, кео (округ Нагекео), енде, ліо (округ Енде), його східну частину та острови Адонара та Ломбок населяють сіка (округ Сіка), солорці та ларантуки (округи Східний Флорес і Лембата). Алорці розселені в прибережних районах островів Алор і Пантар. Всі ці народи говорять австронезійськими мовами.

Більшість населення островів Алор і Пантар (округ Алор) становлять алоро-пантарські народи (ламма, тева, недебанг, благар, абуї, кабола, келон, войсіка, кула, танглапуї), що розмовляють папуаськими мовами тиморо-алоро-пантарської гілки трансновогвінейської сім'ї. До цієї групи народів також належать бунаки, розселені в центральній частині острова Тимор.

Східна Південно-Східна Нуса відома як джерело робочої сили, її жителі в пошуках роботи мігрують до інших провінцій Індонезії та за кордон.

Більшість населення провінції Східна Південно-Східна Нуса — християни, за даними перепису населення 2010 року тут проживало 2 535 937 католиків (54,1 % населення), 1 627 157 протестантів (34,7 % населення), 423 925 мусульман (9,1 % населення).

Економіка Основним заняттям населення провінції є землеробство, вирощують рис, кукурудзу, каву, бавовник, кокосові пальми, сандалове дерево. Тримають коней. Важливе значення має морське рибальство. Діють дрібні та середні промислові підприємства, які займаються виробництвом пряжі та тканин із бавовни, їх фарбуванням, дубленням шкіри, випускають ліки. Найбільше місто — Купанг. Автомобільні шляхи пролягають уздовж узбережжя островів. Найбільший аеропорт знаходиться в Купанзі, є ще більше десятка менших аеропортів по всій провінції.

Джерела East Nusa Tenggara. Province, Indonesia. Encyclopædia Britannica

Примітки

Посилання Офіційна сторінка