Джи́нси ( джі́нз) — штани, традиційно пошиті з цупкої бавовняної тканини (деніму), але також можуть бути виготовлені з будь-якої рубчатої тканини, наприклад, вельвету. Тепер модні також так звані стрейчі, тобто джинси, виготовлені з тканини, у якій, крім бавовняної нитки, ще є еластична нитка, яка дозволяє джинсам легко розтягуватись.
Джинси, які виникли як робочий одяг, у 1950-х роках стали дуже популярними в підлітків. Історичними брендами є Levi's і Wrangler. Сьогодні джинси є дуже популярним повсякденним одягом різноманітних стилів і кольорів, поширеним у всьому світі.
Тепер можна говорити про джинсовий одяг, бо з джинсової тканини (часто називають джинс) шиють не тільки джинси, а й штани на шлейках з нагрудним клапаном, різноманітні джинсові куртки.
Попередники Найбільш раннім попередником джинсів був цупкий бавовняний одяг, імпортований з Індії в 16 столітті, так званий дангарі (). Пофарбований індиго цей одяг постачався з Форту Дангарі поблизу Мумбаї. Моряки підрізали і підганяли його на себе.
Джинси вперше були виготовлені в Генуї (Італія), коли місто було незалежною республікою і морською потугою. Початково виготовлені для генуезьких військово-морських сил, як штани, які відповідали вимогам універсальності: попри те, що вони могли бути мокрими і сухими, були зносостійкими і штанини їх легко закочувалися, щоб зручно було драїти палубу.
Історія виникнення Історія джинсів у сучасному вигляді розпочалася, коли 24-річний єврейський емігрант з Баварії Леві Стросс (Levi Strauss) заснував у Сан-Франциско, Каліфорнія, майстерню з пошиву штанів для гірників та золотошукачів.
Штани з наметової тканини Перші джинси Леві Страус пошив у 1853 році після того, як один із золотошукачів поскаржився йому, що золото знайти значно легше, ніж пару міцних та зручних штанів. Перші джинси нагадували комбінезон і були скроєні з коричневої тканини, призначеної для наметів і тентів.
Назва У ті часи тканини, що використовували для пошиву цих легендарних штанів, відправлялися з італійського порту Генуя, і на тюках ставили штамп місця відправлення «Genes». Американці — отримувачі читали штамп на свій манер — «Джинс». Але свою сучасну назву джинси отримали лише в середині XX століття, а до тих пір їх називали «комбінезон без верхньої частини».
Болти
Джинси «на болтах», винайшов уродженець Риги (на той час Російської імперії), Джейкоб Девіс (Jacob Davis). Мало хто знає, чому вийшло так, що він подарував свою геніальну ідею Леві Штраусу, але з того часу і до самого кінця життя Девіс працював у компанії заснованої Леві Строссом, де заробив мільйонний статок, а його справу в компанії Levi Strauss & Co продовжив син, Саймон Девіс (Simon Davis).
У 1873 році Леві та кравець із Невади Джейкоб Девіс офіційно патентують своє виробництво (патент № 139.121 від Бюро патентів і торговельних марок США на виробництво «робочих комбінезонів без бретелей з кишенями для ножа, грошей і годинника»).
Матеріал Коли у Стросса закінчилися запаси наметового брезенту, він закупив щільну саржу в Нимі, Франція. Звідси пішла назва тканини denim (de Nimes — з Ниму).
Синій колір У 1867 році корабель, на якому перебувала партія тканини, замовлена Леві Строссом, потрапив у шторм. Бочки з фарбою «індиго» розбилися й кілька рулонів просочилися синьою фарбою. Однак підприємець не викинув зіпсовану тканину, а пошив з неї штани, які розійшлися моментально. Так майбутні джинси одержали свій знаменитий синій колір. Ця легенда жива дотепер, але довести, що справи склалися саме так, неможливо — архіви компанії «Levi's» загинули під час землетрусу в 1906 році.
Саме від індиго й пішла, очевидно, назва «джинси», оскільки індиго сторіччями виробляла й розповсюджувала Генуя (її французька назва «Дженоа»).
Сьогодні, обробка джинсів не обмежується тільки синім кольором. Приклад — обробка Optic Blue — ефект потертості з використанням більше світлої колірної бази. Одержання цього ефекту відбувається за рахунок прання в першому циклі у каменях, а після цього - відбілювання пульверизацією. Витерті смужки на сідницях і стегнах виглядають дуже натурально. А потерті коліна забезпечують враження тривимірного виду штанів. Такі джинси виготовлені на основі моделей 1950-х років, коли вперше був використаний відбілюючий ефект.
Заклепки
На той час, коли Леві Стросс уже шив перші партії джинсів, виявилася одна проблема: під вагою самородків, добутих золотошукачами, через якийсь час рвалися кишені. Вихід з положення у 1870 році знайшов Джейкоб Девіс, який придумав зміцнювати кишені джинсів заклепками для кріплення кінської збруї. Оригінальна ідея настільки сподобалася публіці, що Девіс запропонував використовувати заклепки на всіх джинсах, що виготовляються Строссом. Саме так у 1873 році на світ з'явилися Оригінальні Проклепані Джинси Levi's®. Міцні, комфортні й практичні штани швидко полюбилися лісорубам, фермерам і ковбоям.
Так само з 1873 року на всіх задніх кишенях джинсів з'явилася стрічка, пришита жовтогарячою ниткою у вигляді чайки, що летить.
Числа й кишені З 1890 року у виробництві партії джинсів почали нумерувати, починаючи із усім відомої 501-ї моделі. Починаючи з 1901 року всі джинси почали шити із двома зворотними кишенями. У 1936 році на праву зворотну кишеню джинсів уперше був поміщений червоний лейбл Levi's®.
Блискавка У 1940 році фірму Levi Strauss & Co. очолив Волтер Хаас. При ньому були випущені «коулгерл джинз» — перші дамські джинси. Ці досить емансиповані як на той час штани вирізнялися від чоловічого варіанта лише тим, що ширінка в них була на блискавці, а не на ґудзиках. Новий президент компанії всерйоз зайнявся модифікацією найпікантнішої деталі джинсів — ширінки. Мемуари одного із друзів глави компанії оповідають, що у 1941 році на полюванні Волтеру захотілось посидіти біля багаття в джинсах улюбленої фірми. Але от невдача, розташувався він занадто близько до вогню і ґудзики на ширінці пана Хааса нагрілися. У результаті президент одержав опіки від клепок, якими ті фіксувалися на ширінці. Не дивно, що буквально наступного дня всі ґудзики з ширінок зникли. І до початку 1950-х років чоловічі джинси також почали випускати з популярною застібкою-блискавкою.
Жакроновий патч Зазвичай цей шкіряний (нині — жакроновий), прямокутний або квадратний патч, пришивається на задній частині поясу джинсів абсолютно всіх брендів. Його прийнято називати Jacron (Жакрон), на честь того самого матеріалу з якого він найчастіше і виготовляється. Жакрон, або як його ще називають, «веганська шкіра», практично на 95 % складається з целюлози, а весь секрет жорсткості цього матеріалу полягає у невеликому вмісті латексу, який робить його не лише водостійким, але й неймовірно довговічним і міцним. Традиційно на цьому патчі вказується сама назва бренду, щільність деніму, а також інша складова інформація про виріб. Понад 100 років тому компанія «Levi's» виготовляла джинсові патчі не з жакрону, а зі звичайної натуральної шкіри, з метою захисту від підробок.
У 1870—1880-х роках на американському ринку було чимало підробок одягу, пошитого в підвалах різними мігрантами і конкурентами великих компаній. У вигляді масового продукту під чужим брендом, виробники підробок мали можливість заробляти величезні прибутки, при цьому не витрачаючи грошей на податки і рекламу. Тож компанія «Levi's» підрахувала збитки від ринку підробок і вирішила виробити спеціальну нашивку, яку щільно прикріплювали до задньої частини її комбінезонів і джинсів. Ця нашивка вироблялася з натуральної шкіри, а також на ній вибивалася спеціальна торгова марка. Наприкінці 1880-х років натуральна шкіра була досить дорогим виробом, який було невигідно копіювати у промислових масштабах для підпільних виробників одягу. Оскільки на шкіряних патчах вибивалася спеціальна торгова запатентована марка «Levi's», то шахраї, що наживалися на інноваціях компанії Levi Strauss & Co., тривалий час не могли скопіювати її через складний заводський процес штампування унікального логотипа, для якого потрібен був спеціальний інструмент. Тому саме по шкіряній нашивці ззаду, покупці могли відразу визначити, чи є джинси Levi's справжніми. Навіть ті, хто був неграмотний або говорив іноземною мовою, легко впізнавали натуральну продукцію Levi's по знаменитій ілюстрації торгової марки «Два коні» на шкіряній нашивці ззаду. Наразі ці жакронові патчі мають лише традиційний та інформаційний характер. Їх продовжують пришивати на джинси, щоб зберегти звичний віковий усталений дизайн і яскраво рекламувати свою продукцію оточуючим. Тобто жакроновий патч, фактично, є простим ярликом, на якому вказується сам бренд, інколи правила догляду за елементом одягу, склад, щільність, артикул тощо.
У XX столітті
Спочатку це був одяг людей грубої фізичної праці, фактично явна ознака того, що той, хто їх носить, знаходиться на найнижчій соціальній сходинці. Джинси носили тільки у Каліфорнії і декількох сусідніх штатах. У США до середини 1950-х років джинси були популярні лише серед жителів західних штатів країни, велика частина американців знала про їх існування, але зовсім не прагнула придбати.
1930-ті У 1930-ті роки джинси зробили перший крок до суспільного визнання. Це відбулося, коли компанія Levi Strauss & Co. в роки Великої Депресії і масового безробіття зіткнулася з падінням попиту. Керівництво ухвалило рішення спробувати продати джинси заможним верствам населення. Для цього було почато рекламну кампанію — джинси стали рекламувати ковбої, герої вестернів, які насправді джинсів не носили. В результаті джинси набули нового статусу — вони стали сприйматися, як деталь туалету мужнього і благородного чоловіка. Містяни, втім, не поспішали купувати джинси, залишаючи право їх носити сільським жителям.
У 1935 році було створено першу модель джинсів для жінок, проте вона не набула широкого поширення до Другої світової війни. З початком військових дій і масовим залученням жінок у промисловість джинси зробили наступний крок до масового визнання: вони стали одягом не тільки для чоловіків, але і для жінок, які бажали носити на роботі не тільки зручний і дешевий, але і більш-менш привабливий одяг. Джинси сприймалися як ознака свободи і незалежності, а також як символ того, що важкі часи обов'язково минуть (малося на увазі, що як тільки війна закінчиться, американці знов почнуть носити респектабельний одяг, а не грубі парусинові штани).
Після початку Другої світової війни джинси, про існування яких знали лише американці, вийшли на міжнародну арену. Їх носили деякі військовослужбовці США і члени їх сімей, які познайомили з винаходом Стросса і Девіса іноземців. Періодично на військових базах США у Європі видавалися накази, що забороняли дружинам військовослужбовців носити джинси, щоб не ганьбити Америку перед європейцями. Проте джинси все-таки завоювали Європу. Під їх натиском не встояла навіть консервативна Велика Британія. У 1946 році британська фірма M.Cooper (Overalls) Ltd, що раніше спеціалізувалася на пошитті військової форми, стала вперше у Європі виготовляти джинси. Розповсюдженню джинсів сприяв післявоєнний дефіцит. В кінці 1940-х років британський уряд щорічно видавав кожному жителю країни 30 купонів на придбання одягу. Костюм оцінювався у 26 купонів, костюм кочегара в 4 купони. Джинси, які сприймалися як негодящий одяг, «коштували» всього один купон.
1950-ті У 1950-ті роки почалася «джинсова революція», завдяки якій джинси завоювали планету. Своїй популярності вони були зобов'язані співакам Елвісу Преслі і Джеймсу Діну та кіноакторові Марлону Брандо. Преслі, наприклад, виконав пісню «Тюремний Рок»(Jailhouse Rock). У кліпі ув'язнені були одягнені в джинсовий одяг. Кумири молоді носили джинси, виконуючи ролі борців із звичним порядком речей. Більш того, вперше джинси стали сприйматися як сексуальний одяг. У 1952 році на жіночих джинсах вперше з'явилася «блискавка» — це був наче ляпас консервативній моралі.
1960-ті