Міжнародно-правові теорії — різноманітні теоретичні та методологічні підходи, що використовуються для пояснення й аналізу змісту, формування та ефективності міжнародного публічного права та інститутів. Деякі підходи зосереджуються на питанні про відповідність: чому держави слідують міжнародним нормам у відсутності примусової влади, що забезпечує їх дотримання. Інші підходи зосереджуються на проблемі формування міжнародних правил: чому держави добровільно дотримуються міжнародно-правових норм, які обмежують свободу їх дій, за відсутності світового законодавчого органу. Іншою перспективою є орієнтована політика; вони розробляють теоретичні основи та інструменти критики існуючих правил і вносять пропозиції щодо їх поліпшення. Деякі з цих підходів засновані на внутрішній правовій теорії, інші носять міждисциплінарний характер, в той час як інші були розроблені спеціально для аналізу міжнародного права.
Класичні підходи до міжнародного права
Природне право Багато ранніх теоретиків міжнародного права зосереджували увагу на аксіоматичних істинах, які на їх переконання, лежали в основі природного права. У 16 столітті прибічник ідеї природного права, Франциск де Віторія, професор теологій Університету Саламанки, досліджував питання війни, іспанську владу в Америці і права корінних американських народів.
Еклектична теорія або концепція Гроція Гуго Гроцій, голландський богослов, гуманіст і юрист, зіграв ключову роль у розвитку сучасного міжнародного права. У своїй праці «Про право війни і миру» (De jure Belli ac Pacis Libri Tres, «Three Books on the Law of War and Peace») 1625 року, виходячи з Біблії та теорії справедливої війни Августина Блаженного, він стверджував, що народи як і індивіди повинні керуватися універсальним принципом заснованим на моралі та божественній справедливості. На основі внутрішнього договірного права він стверджував, що стосунками між державами повинен управляти закон народів (jus gentium), встановлений за згодою спільноти націй на підставі принципу pacta sunt servanda, тобто на підставі дотримання зобов'язань. Зі свого боку, Християн фон Вольф стверджував, що міжнародна спільнота має бути світовою наддержавою (civitas maxima), маючи владу над державами-членами. Еммеріх де Ваттель відкинув цю точку зору і стверджував замість цього рівність держав, проголошену природним правом 18-го століття. У Le droit des gens Ваттель припустив, що право народів складається зі звичаю і закону, з одного боку, та природного права, з іншого.
У 17 столітті основні думки Гроція або еклектичної школи, особливо доктрина правової рівності, територіального суверенітету і незалежності держав стали основоположними принципами європейської політичної та правової системи і були закріплені в угодах Вестфальського миру 1648 р.
Юридичний позитивізм Рання позитивістська школа підкреслила важливість звичаїв і договорів, як джерел міжнародного права. Ранньо-позитивістський вчений Альберіко Гентілі дотримувався історичного твердження, що позитивне право (право voluntarium) визначали за загальною згодою. Інший позитивістський вчений, Річард Зуше, видав першу наставову міжнародного права в 1650 році.
Юридичний позитивізм став домінуючою правовою теорією 18-го століття і знайшов своє відображення у міжнародно-правовій філософії. У той час, Корнеліус ван Бінкершойк стверджував, що основою міжнародного права були звичаї і договори, які зазвичай укладалися різними державами. Джон Джейкоб Мозер підкреслив важливість державної практики в галузі міжнародного права. Георг Фрідріх фон Мартенс, опублікував перше систематичне керівництво з позитивного міжнародного права.
У 19-му столітті, позитивістська правова теорія стала ще більш домінуючою через націоналізм і гегелівську філософію. Міжнародний комерційний закон став гілкою внутрішнього законодавства: міжнародне приватне право, окремо від міжнародного публічного права. Позитивізм звузив діапазон міжнародної практики, яка може кваліфікуватися як закон, на користь раціональності над мораллю і етикою. 1815 Віденський конгрес ознаменувала офіційне визнання політичної і міжнародно-правової системи, заснованої за умовами Європи.
Сучасні правові позитивісти вважають міжнародне право, як єдину систему правил, що залежить від волі держав. Міжнародне право є «об'єктивною» реальністю, що слід відрізняти від права ". Позазаконні аргументи, тобто, аргументи, які не мають текстову, системну або історичну основу на закон, вважаються невідповідними до правового аналізу. Існує тільки важкий закон, а не м'яке право. Bruno Simma and Andreas L.Paulus «Symposium on method in International Law: The Responsibility of Individuals for Human Rights Abuses in Internal Conflicts: A Positivist View» 93 American Journal of International Law 302 (April, 1999) Критика позитивістської міжнародно-правової теорії включає його жорсткість, акцентує на державній згоді, без урахування інтерпретації.
Міжнародні відносини — Міжнародні правові підходи Правознавці зробили висновок з чотирьох основних шкіл в галузі політології та міжнародних відносин: реалізм, лібералізм, інституціоналізм і конструктивізму, вивчили, на основі міждисциплінарного підходу, зміст правових норм та інститутів, щоб пояснити, чому і як правові інститути утворилися, як їм бути і в чому полягає їх ефективність.Abbot, Kenneth W. «Symposium on Method in International Law: International Relations Theory, International Law and the Regime Governing Atrocities in Internal Conflicts.» (1999): 361—378 Ці методи змусили деяких вчених переосмислити міжнародне право в цілому.Anne-Marie Slaughter; Andre S. Tulumello; Stepan Wood, International Law and International Relations Theory: A New Generation of Interdisciplinary Scholarship, 92 American Journal of International Law 367—397 (1998) at p. 369: «We identify three ways that lawyers are using materials and insights from IR theory: to diagnose substantive problems and frame better legal solutions; to explain the structure or function of particular international legal rules or institutions; reconceptualize or reframe particular institutions or international law generally.»
Реалізм Реалізм стверджує, що в анархічній міжнародній системі, держави замкнені у вічній боротьбі за виживання, яка зобов'язує їх максимізувати їхню відносну потужність, для збереження своєї території та існування. Оскільки міжнародне співробітництво можливе лише доти, доки воно реагує на їх максимальну корисливість для своєї влади і перспективи виживання, держави не продовжують співпрацю на основі нормативних зобов'язань.Hans J. Morgenthau, Positivism, Functionalism, and International Law, 34 American Journal of International Law 260 (1940) Згідно з правознавцями реалістами, держави взяли ті міжнародні правові норми, які або посилюють свою владу, щоб формалізувати підпорядкування слабких держав, або вони мають намір порушувати їх свідомо на свою користь.William C. Bradford, In The Minds of Men: A Theory of Compliance with the Laws of War (2004) p. 7 Міжнародне право таким чином стосується тільки периферійних питань, які не впливають на владу або автономію держав. Отже, для реалістів, міжнародне право є «незначним вирахуванням зобов'язань».Stanley Hoffmann, Conditions of World Order 364 (1956).
У реалізмі, деякі вчені запропонували «теорію порядку», згідно з якою міжнародні правові норми ефективні, оскільки вони «встановлюють чіткі правила, підвищують контроль за додержанням колективних процедур покарання за порушення, тим самим підвищують стримування і примус для ефективного та стабільного балансу сил».William C. Bradford, In The Minds of Men: A Theory of Compliance with the Laws of War (2004) p. 8 Таким чином, спостерігається взаємна роль санкцій. Морров, наприклад, зазначає, що:
Лібералізм На основі Ліберальної теорії міжнародних відносин, деякі вчені стверджують, що позиція держав до міжнародного права визначається їх внутрішньою політикою і, зокрема, по агрегації переваги ключових вітчизняних окремих осіб і груп по відношенню до права. Таким чином, демократичні держави, мають представницький уряд, частіше, ніж недемократичні держави, для прийняття право-регулювання як внутрішньої, так і міжнародної політики, а скоріше, щоб прийняти і дотримуватися норм міжнародного права. Крім того, демократичні суспільства пов'язані складною мережею міждержавних, транснаціональних і міжурядових відносин так, що обидві їх зовнішньополітичні бюрократії і їхні громадянські суспільства зацікавлені в просуванні та зміцненні транснаціонального співробітництва шляхом створення та дотримання міжнародно-правових норм.William C. Bradford, In The Minds of Men: A Theory of Compliance with the Laws of War (2004) p. 9.
Отже, прийняття та дотримання міжнародних правових норм серед демократичних держав має бути легше і більш мирним, ніж дотримання норм міжнародного права серед недемократичних держав. У зв'язку з цим наголошується на тому, що:
Раціональний вибір і теорія ігор Такий підхід до права відноситься теорії або економіки, щоб визначити правові наслідки максимальної поведінки всередині і поза ринками. Економіка вивчається в обмежених умовах.Hawley, Frederick Barnard. «The Definition of Economics».The American Economic Review, Vol. 3, No. 3. (September 1913), 606—609 Раціональний вибір припускає, що окремі суб'єкти прагнуть максимізувати свої переваги.Hawley 1913, 606—609 Економічні методи включають теорію цін, яка оцінює стратегічну взаємодію між учасниками.Forsythe, David. Human Rights in International Relations (Cambridge University Press 2000) Угода витрат економіки, яка включає у вартість ідентифікації учасників, переговори, і витрати на забезпечення дотримання угод в теорії цін.«Game Theory.» Encyclopædia Britannica. 2008. Encyclopædia Britannica Online. 13 Mar. 2008 Суспільний вибір відносить економічні інструменти до проблем зовнішніх ринків. Ці інструменти використовуються для опису та оцінки права. Використовуючи ці інструменти закони перевіряються на економічній практиці.Ratner, Steven R.. International Law: The Trials of Global Norms (in The Frontiers of Knowledge). Foreign Policy, No. 110, Special Edition: Frontiers of Knowledge. (Spring, 1998), 65-80 Цей підхід потребує прийняття законів, які максимізують багатство. Потенціал застосований до цього підходу буде починатися з інтерпретації на основі тексту. По-друге, чи є, чи не функціонує реальний «ринок» добре. По-третє, пропонуються способи поліпшення недосконалого ринку. Такий підхід може бути використаний для аналізу загальних правових питань, тому що він забезпечує окремі правила і повинен обґрунтувати їх використання. Цей підхід заснований на припущенні, що досконала конкуренція існує, і що люди будуть вести себе так, щоб максимізувати свої переваги.
Міжнародний правовий процес Класичний міжнародний правовий процес — це метод вивчення того, як міжнародне право практично застосовувалася, і як функціонує в міжнародній політиці, а також вивчення того, як міжнародне право може бути поліпшене.O'Connell, Mary Ellen. «Symposium on Method in International Law». The American Society of International Law American Journal of International Law, 1999), 334. «Вона концентрується не стільки на експозиції правил та їх змісті, а також як міжнародні правові норми фактично використовуються творцями зовнішньої політики».O'Connell (1999), 334. МПП був розроблений у відповідь на «теорію реалістів міжнародних відносин»,O'Connell (1999), 336., які зрозуміли, з початком холодної війни, незначну свою роль зіграло міжнародне право у міжнародних справах. МЮП вніс законну теорію в 1968 до журналу міжнародного правового процесу, в якому американський метод судового процесу був запроваджений для створення міжнародно-правового процесу.O'Connell (1999), 335. МПП описує принцип роботи міжнародно-правового процесу, а також формальні і неформальні способи, включені іноземними офісами у міжнародне право.