Миколай Гербурт (? — між 5 і 13 квітня 1593) — польський шляхтич, урядник Королівства Польського, Речі Посполитої.
Життєпис Наймолодший син підкоморія перемиського Яна Гербурта та його дружини Ядвіги Хвалівни.
Молодість невідома, вперше згаданий у джерелах 16 березня 1546 року в акті відновлення документу надання маєтностей 1374 року, який отримав з братами. 1550 року брав участь у Пйотркувському сеймі, де разом з братами опікувався Станіславом Оріховським, чиє майбутнє одруження стало каменем спотикання для єпископів та шляхти (католицької, протестантської). З 1567 року — поборецьзбирач перемиський, сяноцький, з цього чи 1568 — підкоморій перемиський (востаннє згаданий на цій посаді 20 червня 1571).
З 3 квітня 1570 року — львівський староста, був ним до смерті. Також стає генеральним старостою Русі. На відміну від попередників, наприклад, 1585 року проживав у місті, а не у Низькому замку — S. 552. . За це призначення мав дякувати прихильності Сигізмунда II Авґуста до кровних Варвари Радзивіл. Посол вального сейму 1572 року. Почув звернення до нього примаса 14 липня з Ловіча, щоб стеріг довірених йому 5 міст і кордонів. 28 лютого 1575 був обраний шляхтою одним з суддів генерального суду Руського воєводства. 1582 року отримав наказ пильнувати виконання страти молдавського господаря. Смерть сина надламала його, це дозволило єзуїту Бенедиктові Гербесту переконати його змінити обряд на римо-католицький 28 вересня 1583 року. В січні 1585 року був сенатором як галицький каштелян.
5 листопада 1587 зібрав Вишенський сеймик, який під його та латинського архиєпископа Яна Димітра Соліковського керівництвом виступав проти коронації двох кандидатів, постановив збройно вирушити до під Ряшів. Тут 2 грудня став очільником конфедерації разом з кузином — львівським хорунжим Яном Гербуртом, Анджеєм Сененським. Після коронації Сигізмунда III львівський з'їзд шляхти 1 січня 1588, керований ним стояв на своїх попередніх позиціях. 13 січня відмовився від посади галицького каштеляна. Потім визнав королем Сигізмунда III, підмовив також визнати його королем козаків. Перемиський каштелян з 1589 року (рішення сейму), також шафар перемиський, сяноцький. Під час конфлікту короля та канцлера Яна Замойського уникав відкрито свою висловити позицію.
Як львівський староста часто мав конфлікти з міщанами, зокрема, при обранні райців, бурмістрів, прав цехів, оплат податків. У Галицькій землі посідав Липницю (перед 1574 відступив сину Пйотрові), у Львівській — посідав королівщини Скнилів, Миклашів (1578-го відступив синові Пйотру), з 1584 — війтівство у Глинянах.
Ймовірно, помер на королівському дворі між 5 і 13 квітня 1593 року, був похований після 17 липня 1593.
Сім'я Ймовірно, перша дружина — Катажина Сапоровська.в полвікі, стаття Jan Skotnicki, вказано, що була його матір'ю Твердження дуже сумнівне, бо 10 січня 1554 року була вдовою, очевидно, іншого Миколая Гербурта. Наш М. Гербурт міг бути хіба її другим чоловіком; донька Бальтазара Домбровського; шлюб 1538 року. Її віном були села Тарновець, Березів (Бжозув), Потакувка, частина Шебні в Ясельському повіті.
Друга дружина — ймовірно, Анна з Тарновських. Діти: Пйотр — в 1573 в складі оршаку стрия Яна їхав як посол до Франції по короля Генріха; помер перед 28 вересня 1583 Миколай — в 1589 році шафар львівський, галицький, холмський, державив Вороців, Карачинів, Рокитне у Львівському старостві, після брата Пйотра — Миклашів; востаннє згаданий 30 березня 1597 Войцех підписувався як Войцех зі Збоїськ, може, 23 січня 1607 року жив.Żelewski R. Herburt Mikołaj h. własnego (рo 1524—1593)… — S. 448. Ядвіґа — дружина (друга) коронного референдаря Івана-Томаша Дрогойовського.
Каспер Несецький стверджував, що дружиною львівського старости Гербурта (не вказав імені) була донька Яна Станіслава Тарновського Анна.Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 331—332.
Примітки
Джерела Żelewski R. Herburt Mikołaj h. własnego (рo 1524—1593) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — T. IX/3. — Zeszyt 42. — S. 447—449.